Ви стали власником земельної ділянки і отримали Державний акт права власності на земельну ділянку, оточену з усіх сторін сусідніми ділянками, що належать іншим фізичним та юридичним особам, у результаті чого доступ до неї неможливий. Таку проблему можна вирішити шляхом встановлення земельного сервітуту на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для доступу до своєї землі, звісно, за згодою власника. Хто в такій ситуації є платником земельного податку, можна дізнатися з цієї статті.

До оформлення документів на землю попередній власник або землекористувач землі сплачує земельний податок або орендну плату за землю, якщо інше не обумовлено у договорі купівлі-продажу будівлі.

Платник єдиного податку продав свою будівлю, але правовстановлюючі документи на земельну ділянку під цією будівлею новим власником не виготовлено. Хто є платником земельного податку до моменту виготовлення документа на право користування земельною ділянкою (договору оренди землі): попередній чи новий власник будівлі?

Як встановлено ст. 120 Земельного кодексу, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною земельної ділянки, необхідною для їх обслуговування.

Відповідно до ст. 15 Закону N 2535-ХІІ власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. 
Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує таке право, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації. Розпочинати використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Отже, до суб'єкта, який придбав будівлю, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яке має бути оформлено згідно з вимогами чинного законодавства. До оформлення правовстановчих документів на землю попередній власник землі або землекористувач чи орендар сплачує земельний податок або орендну плату за землю, якщо інше не обумовлено в договорі купівлі-продажу будівлі.

При цьому підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, – договір оренди такої земельної ділянки.

Застосування пільги щодо сплати земельного податку можливе лише за умови наявності земельних ділянок у власності або постійному користуванні бюджетних установ.

Державна школа вищої спортивної майстерності, яка орендує приміщення, включена до Реєстру неприбуткових організацій, фінансується виключно з держбюджету та згідно із Законом N 2535-ХІІ користується пільгою щодо сплати земельного податку. Чи правомірною є вимога орендодавців щодо сплати школою земельного податку згідно з договором оренди?

Згідно зі ст. 5 Закону N 2535-XII об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом цієї плати до бюджету (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і земле користувач, у тому числі орендар, тобто безпосередньо юридична або фізична особа, якій земельну ділянку передано у власність, надано в користування, в тому числі на умовах оренди.

Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата за землю (ст. 2 Закону N 2535-XII).

Розмір орендної плати за нерухоме майно встановлюється сторонами при укладанні договору оренди, що відповідає вимогам ст. 762 Цивільного кодексу. Плата, яка справляється з наймача будівлі, як встановлено ст. 797 цього Кодексу, складається з плати за користування нею та плати за користування земельною ділянкою.

Отже, застосування пільги щодо сплати земельного податку (в даному випадку – школою) можливе лише за умови наявності земельних ділянок у власності або постійному користуванні бюджетних установ, а орендна плата за приміщення має сплачуватися відповідно до умов договору оренди майна на загальних підставах.

Якщо ціна земельної ділянки, придбаної на підставі цивільно-правової угоди,менша за розмір нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки, то земельний податок розраховується від суми, що дорівнює нормативній грошовій оцінці.

Підприємство придбало земельну ділянку в межах населеного пункту на аукціоні. Від якої суми правильно розрахувати суму земельного податку за земельну ділянку, придбану на підставі цивільно-правової угоди, якщо ціна продажу земельної ділянки, визначеної в угоді, є меншою за нормативну грошову оцінку такої земельної ділянки?

Для правильності обчислення суми земельного податку необхідно порівняти розмір нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та ціну, за якою її було придбано.

Згідно зі ст. 23 Закону N 2535-ХІІ грошова оцінка земельної ділянки проводиться Держкомземом України за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої ст. 7 Закону N 2535-ХІІ ставки земельного податку для земельних ділянок у межах населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, визначено у розмірі 1% їх грошової оцінки.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі на відповідний рік розраховується виходячи із середньорічного індексу інфляції за попередній рік відповідно до Порядку N 783. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі на 2009 р., який розраховано виходячи із середньорічного індексу інфляції за 2008 р. – 125,2%, становить 1,152.

Частиною третьою ст. 7 Закону N 2535-ХІІ встановлено, що у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою від ціни земельної ділянки, вказаної в угоді.

Отже, в разі якщо ціна земельної ділянки, зазначена в цивільно-правовій угоді, за якою вона придбана, є меншою від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки, то розмір земельного податку за таку ділянку розраховується від суми, що дорівнює нормативній грошовій оцінці.

Якщо останній день сплати земельного податку припадає на вихідний або святковий день, то сплата переноситься на наступний за ним робочий операційний (банківський) день.

Часто останній день сплати земельного податку юридичними особами – власниками земельних ділянок та землекористувачами припадає на вихідний день. Чи необхідно в такому випадку керуватися пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону N 2181-ІІІ, яким визначено, що останній день строку сплати цього податку, що припадає на вихідний або святковий день, переноситися на наступний за ним робочий операційний (банківський) день?

Відповідно до ст. 17 Закону N 2535-XII податкове зобов'язання щодо земельному податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної комунальної власності, визначене в податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаход женням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкове зобов'язання щодо земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, визначене в новій звітній податковій декларації, у тому числі й за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 19.6 ст. 19 Закону N 2181-ІІІ закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не супере чить цьому Закону.

Підпунктом 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону N 2181-ІІІ встановлено, що у разі якщо останній день зазначених у цьому пункті строків припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем кожного з таких строків вважається наступний за вихідним або святковим робочий операційний (банківський) день.

Згідно з пп. 4.3 Інструкції N 276 нарахування узгоджених податкових зобов'язань у картках особових рахунків платників здійснюється за датою граничного терміну сплати зазначених зобов'язань. У разі якщо останній день граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання припадає на вихідний або святковий день, нарахування платежів в особових рахунках платників здійснюється у наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

Таким чином, останній день сплати земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності юридичними особами, що припадає на вихідний або святковий день, переноситься на наступний за ним робочий операційний (банківський) день.

Юридична особа, що отримала право земельного сервітуту, не має підстав сплачувати земельний податок.

Юридична особа отримала право користування сусідньою земельною ділянкою (земельний сервітут). Чи повинна така юридична особа за земельну ділянку, щодо якої встановлено земельний сервітут, сплачувати земельний податок або орендну плату за землю?

Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Встановлення земельного сервітуту не приводить до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут дає лише право на обмежене користування. Види права земельного сервітуту визначено ст. 99 Земельного кодексу.

Відповідно до ст. 2 Закону N 2535-ХІІ використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (ст. 5 Закону N 2535-XII), тобто особа, якій земельну ділянку безпосередньо передано у власність або надано у користування, зокрема на умовах оренди.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, – договір оренди такої земельної ділянки (ст. 13 Закону N 2535-XII).

Враховуючи зазначене, за земельну ділянку, щодо якої встановлено земельний сервітут, нараховувати та сплачувати до бюджету земельний податок або орендну плату за землю повинен власник такої земельної ділянки, землекористувач або її орендар.

Юридична особа, що отримала право користування чужою земельною ділянкою (земельний сервітут), не має підстав сплачувати до бюджету земельний податок або орендну плату за земельну ділянку, щодо якої встановлено земельний сервітут.

За подання звітності щодо земельного податку 2 лютого 2009 року штрафні санкції не застосовуються.

Юридичні особи відповідно до Закону N 2535-XII повинні подати на 2009 р. розрахунок суми земельного податку до 1 лютого поточного року. Чи будуть застосовуватися штрафні санкції за несвоєчасне подання розрахунку, якщо його подано до органу державної податкової служби 2 лютого 2009 р.?

Статтею 14 Закону N 2535-ІІІ визначено, що платники земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати за землю щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають до органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за встановленою формою з розбивкою річної суми рівними частинами за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

У 2009 р. останній день строку подання податкової звітності щодо земельного податку та орендної плати за землю припадає на вихідний день. Згідно з абзацом першим пп. 4.1.5 п. 4.1 ст. 4 Закону N 2181-ІІІ у разі, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

Отже, якщо звітність щодо земельного податку або орендної плати за землю на 2009 р. подано 2 лютого 2009 р., то штрафна санкція за несвоєчасне подання такої звітності не застосовуватиметься, оскільки останній день її подання припадає саме на 2 лютого.

Матеріал підготовлено за сприяння 

Департаменту  податку на прибуток та інших податків і зборів (обов'язкових платежів)

ДПА України

«Вісник податкової служби України» №14 від 10.04.09

e-mail: Этот e-mail адрес защищен от спам-ботов, для его просмотра у Вас должен быть включен Javascript

https://www.visnuk.com.ua

тел.: (044) 501-06-43