Мы ВКонтакте

Вихід з бізнесу по-українськи (ч.2)

Сьогодні питання закриття бізнесу є болючим для підприємця через низку бюрократичних процедур, що затягують час. Як правильно та з найменшими затратами вийти з бізнесу - у другій частині своєї статті розповідають партнер ЮКГ «Яремчук та Партнери» Олена Яремчук та юрист Наталія Безсмертна (друкується мовою оригіналу).

Банкрутство - не варіант для зловживання

До недавнього часу для більшості суб'єктів господарювання процеси банкрутства були маловідомі. Лише в період реформування економіки (після ліквідації планового розподілу використання грошових ресурсів) відчутними стали такі економічні явища як нерентабельність, неплатоспроможність підприємств. Характерними ознаками фінансової кризи підприємства є скорочення попиту на його продукцію, і, як наслідок, зниження обсягів виробництва; зростання заборгованості постачальникам, держбюджету та банкам; затримки з виплатою заробітної плати працівникам. В зв'язку з цим вітчизняні підприємства стали частіше користуватися процедурою банкрутства. Кількість таких підприємств в економіці України неухильно зростає.

Банкрутство як процедура закриття підприємства є найтривалішою, дорогою і технічно складною. Найчастіше до банкрутства вдаються вимушено - коли активів підприємства просто недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

У нашій країні процедура банкрутства регулюється спеціальним Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» . З назви даного нормативного акту випливає, що першим і основним має бути саме відновлення платоспроможності боржника (якщо є ознаки можливого банкрутства), а вже потім, якщо іншого варіанту немає, його ліквідація. У зв'язку з цим, Законом передбачена і процедура санації, і мораторій на задоволення вимог кредиторів, і введення керівного органу - арбітражного керуючого, тобто все можливе для того, щоб «врятувати» підприємство і відновити його належну діяльність.

Проте останнім часом бажання відновити платоспроможність боржника ні в кого не виникає. Дуже багато керівників та засновників свідомо використовують процедуру банкрутства, щоб фактично ухилитись від виконання своїх зобов'язань. Звичайно, що вони роблять це цілком законно, оскільки їх дії не є в більшості своїй протиправними.

Одним словом, банкрутство - це крайня міра, до якої має вдаватись підприємство, враховуючи свою неплатоспроможність. А у нас, наразі, офіційні видання «Урядовий кур'єр» і «Голос Україні» заповнені оголошеннями про банкрутство підприємств. Час змінювати ситуацію!

Ліквідуємо представництво

Не можна залишити поза увагою і закриття представництв іноземних суб'єктів господарювання в Україні.

Якщо з реєстрацією таких представництв все більш менш зрозуміло, і є відповідні нормативно-правові акти, які цей процес регламентують, то з ліквідацією все трохи складніше.

Для початку треба визначитись з тим, що ж таке іноземне підприємство.

Ст. 117 Господарського кодексу України визначає, що Іноземним підприємством є унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб.

Щодо поняття представництва нерезидента, то його визначає Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток затверджене Наказом Державної Податкової Адміністрації України, а саме п. 1.2, де вказується, що постійне представництво нерезидента в Україні - це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України.

На жаль, на сьогоднішній день в законодавстві майже не має нормативної бази із здійснення ліквідації нерезидентів, тому господарюючі суб'єкти на практиці здійснюють її за аналогією відповідно до ліквідації українських суб'єктів господарювання. На цю обставину треба звертати увагу.

Отже, згідно з п. 15 Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні № 30 від 18.01.1996 р., затвердженої Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, передбачено такі підстави закриття представництв:

- у разі ліквідації іноземного суб'єкта господарської діяльності, який має своє представництво в Україні;

- у разі припинення дії угоди з іноземною державою, якщо представництво відкрито на підставі такої угоди і це прямо передбачено положеннями угоди;

- за рішенням іноземного суб'єкта господарської діяльності, який відкрив представництво;

- у разі невиконання іноземним суб'єктом господарської діяльності або представництвом вимог законодавства України, в тому числі положень цієї Інструкції, діяльність представництва припиняється в судовому порядку.

Також зазначається, що у разі припинення діяльності представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності Мінекономіки приймає рішення про скасування запису в Реєстрі представництв та вилучення Свідоцтва, про що повідомляється представництву у письмовій формі.

Отже, якщо діяти по аналогії, то першим кроком до ліквідації представництва є прийняття рішення про ліквідацію. Далі потрібно буде подати заяву до Мінекономіки про скасування запису в реєстрі представництв. Це і є одна з дій, що є відмінною від процесу звичайної ліквідації підприємства (при звичайній процедурі, заява подається до відділу державних реєстраторів).

А потім необхідно діяти по звичайній схемы - подання документів до ДПІ (особливості регулюються Положенням про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток, затверджене Наказом Державної Податкової Адміністрації України для зняття з обліку платників податків). Далі - закриття рахунків у банку, проведення податкової перевірки, зняття з обліку у фондах загальнообов`язкового соціального страхування, передача документів в архів, знищення печатки, складання акту ліквідаційної комісії і подання всіх документів до Мінекономіки. Після цього Міністерство приймає рішення про скасування запису в Реєстрі представництв та вилучає Свідоцтво.

То ж можна зробити висновок, що проблеми, з якими стикається особа, що хоче ліквідувати представництво іноземного суб'єкта господарювання, є майже ідентичними проблемам ліквідації звичайного українського підприємства: великі черги в державних органах, чимала кількість документів, які потрібно підготувати, та тривалий період часу, протягом якого може бути здійснена ліквідація. Лише один нюанс: у даному випадку відсутня чітка регламентація процедури такої ліквідації.

 

«ЮрЛига», 07.12.2011г.