Мы ВКонтакте

Скаржимось на державного виконавця правильно

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, мета якого - примусове виконання рішення суду органом державної виконавчої служби в особі державного виконавця. Втім, не завжди сторони у виконавчому провадженні погоджуються із діями державного виконавця. Що робити у таких випадках - радить видання UBR.UA (матеріал друкується мовою оригіналу).

 

Скаржимось на місці

Відповідно до ч.1 ст. 82 Закону України “Про виконавче провадження”, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника). Законом передбачено, що рішення може бути оскаржене:

1) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець,

2) до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня,

3) до суду.

Розглянемо детальніше кожен із випадків. Відповідно до ст. 83 Закону керівник відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня та безпосередній начальник державного виконавця наділені повноваженнями здійснювати контролюючі функції за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень виконавчого провадження, які в повній мірі реалізуються через розгляд скарги учасника виконавчого провадження у встановленому Законом порядку.

Учасник виконавчого провадження має право звернутися до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець у разі, якщо з’ясується, що під час виконання рішень, вони суперечать вимогам закону. У зв’язку із цим начальник відділу має право своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом.

Також учасник має право звернутися до безпосереднього керівника державного виконавця із заявою про виправлення допущених у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичних чи арифметичних помилок, про що виноситься відповідна постанова.

Факультативним, але не менш дієвим від того, інструментом реалізації законного рішення є перевірка законності виконавчого провадження за дорученням вищої посадової особи, з власної ініціативи або під час розгляду поданої скарги на постанову начальника підпорядкованого органу державної виконавчої служби, винесену за результатами розгляду скарги на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Судова перспектива

У разі ж якщо учаснику виконавчого провадження не вдалося відстояти свою незгоду безпосередньо у виконавчому органі, потрібно звертатися до суду в порядку адміністративного судочинства або до суду, який видав виконавчий документ. Напротивагу до можливостей стягувача щодо звернення до вищої інстанції відносно державного виконавця, боржник має право звернутися лише до суду у разі незгоди із відкриттям виконавчого провадження.

У Законі зазначено, що до суду, який видав виконавчий документ, можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, до адміністративного суду - іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій.

Резюмує вказану позицію і Пленум ВАС України у своїй Постанові від 13.12.2010 N 3 “Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби”, в якій зазначає, що юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених ч.2 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” (рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку) крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Компетенция судів

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 N 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” дещо деталізує питання щодо компетенції інших судів з цього питання і зазначає, що:

1) до місцевого суду за місцем знаходження відповідного відділу державної виконавчої служби подаються скарги щодо виконання інших рішень,

2) до апеляційного суду за місцем знаходження відповідного органу зазначеної служби оскаржуються дії (бездіяльність) державних виконавців та посадових осіб Департаменту та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції,

3) в свою чергу до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів стягувач, боржник або прокурор.

Таким чином, зважаючи на той факт, що розгляд цієї категорії справ в судовому порядку проводиться за дещо ускладненою процедурою, то враховуючи обставини клієнта, потрібно неухильно додержуватись при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і правил про ідентифікацію правового статусу осіб, що приймають участь у виконавчому провадженні.

 

«news.ligazakon.ua», 28.12.2011г.