Мы ВКонтакте

Стаття 23. Бюджетні призначення та асигнування

1. Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

2. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

3. Якщо в процесі виконання бюджету зміна обставин вимагає менших бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики (місцевий фінансовий орган), готує пропозиції про зменшення відповідного бюджетного призначення Державного бюджету України (місцевого бюджету). Кабінет Міністрів України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація, виконавчий орган відповідної місцевої ради) у двотижневий строк подає до Верховної Ради України (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради) у встановленому порядку пропозиції про зменшення відповідних бюджетних призначень Державного бюджету України (місцевого бюджету).

4. Витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

5. Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подаються та розглядаються у порядку, встановленому для складання проекту бюджету. Витрати відповідно до внесених змін до бюджетних призначень здійснюються лише після набрання чинності законом (рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради), яким внесено такі зміни, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

6. Якщо після прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) повноваження на виконання функцій або надання послуг, на яке надано бюджетне призначення, передається відповідно до законодавства від одного головного розпорядника бюджетних коштів до іншого головного розпорядника бюджетних коштів, дія бюджетного призначення не припиняється і застосовується для виконання тих самих функцій чи послуг іншим головним розпорядником бюджетних коштів, якому це доручено. Передача бюджетних призначень у випадку, передбаченому цією частиною статті, здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України (Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної місцевої ради), погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету (відповідною комісією Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

7. У межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики (місцевий фінансовий орган), за обґрунтованим поданням головного розпорядника бюджетних коштів здійснює перерозподіл бюджетних асигнувань, затверджених у розписі бюджету та кошторисі, в розрізі економічної класифікації видатків бюджету, а також в розрізі класифікації кредитування бюджету - щодо надання кредитів з бюджету.

8. У межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів перерозподіл видатків бюджету і надання кредитів з бюджету за бюджетними програмами, включаючи резервний фонд бюджету, додаткові дотації та субвенції (з урахуванням частини шостої статті 102 та частини шостої статті 108 цього Кодексу), а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету) здійснюються за рішенням Кабінету Міністрів України (Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної місцевої ради), погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету (відповідною комісією Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

9. Перерозподіл видатків державного бюджету на централізовані заходи між адміністративно-територіальними одиницями здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

10. Зміни розмірів, мети та обмеження в часі бюджетних призначень, крім випадків, передбачених цим Кодексом, здійснюються лише за наявності у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення.

11. Забороняється без внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) збільшення бюджетних призначень за загальним та спеціальним фондами державного бюджету (місцевого бюджету) на:

оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків;

видатки за бюджетними програмами, пов'язаними з функціонуванням органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування), за рахунок зменшення видатків за іншими бюджетними програмами.

12. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

13. Кабінет Міністрів України встановлює граничні суми витрат бюджетних установ на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування для адміністративних потреб.

 

Коментар:

 

1. БК розуміє під бюджетним призначенням повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (ст. 2).

Бюджетні призначення є складовою бюджетного механізму, застосовуваного в державі з метою реалізації бюджетної політики, який відображає конкретну спрямованість бюджетних відносинах на певному етапі соціально-економічного розвитку. Він є сукупністю заходів, застосовуваних органами державної влади, органами місцевої влади та органами місцевого самоврядування з метою організації бюджетних відносин та забезпечення належних умов для економічно-соціального розвитку країни.

Будь-яке бюджетне зобов'язання можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетне зобов'язання - це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому (ст. 2 БК).

Розпорядники бюджетних коштів мають право протягом року укладати договори (брати зобов'язання) та здійснювати видатки за загальним фондом кошторисів виключно у межах бюджетних асигнувань, установлених законом України про Державний бюджет України та рішенням відповідної ради про місцевий бюджет на відповідний рік, а за спеціальним фондом - у межах бюджетних асигнувань, установлених законом України про Державний бюджет України або рішенням відповідної ради про місцевий бюджет на відповідний рік, але з урахуванням фактичних надходжень.

Законодавство деталізує, що бюджетні зобов'язання за загальним фондом бюджету можуть братися розпорядниками коштів у межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом (планом використання бюджетних коштів), за спеціальним фондом бюджету - у межах відповідних фактичних надходжень до цього фонду та бюджетних асигнувань (у розрізі складових спеціального фонду відповідно до зведення показників спеціального фонду кошторису), установлених кошторисом (планом використання бюджетних коштів), виходячи з потреби в забезпеченні виконання пріоритетних заходів поточного бюджетного року та з урахуванням необхідності здійснення платежів для погашення бюджетних зобов'язань минулих періодів. При цьому обсяг бюджетних зобов'язань, узятих установою протягом року, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями в поточному році (п. 2.1 Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженого наказом Державного казначейства України від 09.08.2004 р. N 136 (із змінами) (далі - Порядок обліку)). Такий облік ведеться Державним казначейством України на виконання вимог БК. Зобов'язання та фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів обліковуються органами Державного казначейства України в бухгалтерському обліку виконання бюджетів.

З метою дотримання фінансової дисципліни, цільового використання бюджетних ресурсів розпорядники бюджетних коштів за умови взяття зобов'язання протягом 3 робочих днів з дати його виникнення подають до відповідного органу Державного казначейства України (де вони обліковуються) Реєстр зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів (далі - Реєстр) на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття зобов'язання.

У разі якщо сума та умови зобов'язання передбачають застосування конкурсних процедур, розпорядник бюджетних коштів разом з Реєстром подає оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель". Орган Державного казначейства України в межах функцій, установлених частиною четвертою статті 7 цього Закону, перевіряє наявність документів відповідно до обраної процедури закупівель. Чинне законодавство закріплює поняття "бюджетне фінансове зобов'язання" - як зобов'язання розпорядника або одержувача бюджетних коштів сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, тобто - кредиторська заборгованість та/або попередня оплата, яка передбачена законодавством.

У свою чергу "небюджетне зобов'язання" - це будь-яке зобов'язання за коштами державного та/або місцевих бюджетів, узяте розпорядниками або одержувачами бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, установлених Бюджетним кодексом України, законом України про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет на відповідний рік (п. 1.3 Порядку обліку).

Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за взяті бюджетні зобов'язання, їх зміст, правильність оформлення та достовірність інформації, уключеної до реєстрів, своєчасність реєстрації зобов'язань та фінансових зобов'язань. Саме тому зобов'язання, узяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань, є небюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Узяття таких зобов'язань є бюджетним правопорушенням, за скоєння якого настає юридична відповідальність у порядку та на підставах, визначених гл. 18 "Відповідальність та заходи впливу за вчинені порушення бюджетного законодавства" БК. Так, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 117 БК порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов'язань є підставою для призупинення бюджетних асигнувань.

2. Бюджетні призначення встановлюються на відповідний бюджетний період: законом України про Державний бюджет України - для головних розпорядників коштів державного бюджету; постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим - для головних розпорядників коштів республіканського бюджету АРК; рішенням про місцевий бюджет - для головних розпорядників коштів відповідних місцевих бюджетів.

Загальний порядок встановлення бюджетних повноважень закріплений у БК у частині регламентації стадій бюджетного процесу. Після введення в дію закону про Державний бюджет України органам державної влади та їх посадовим особам забороняється приймати рішення, що призводять до виникнення нових бюджетних зобов'язань місцевих бюджетів, які не забезпечені бюджетними асигнуваннями, без визначення джерел коштів, виділених державою для виконання цих зобов'язань.

Порядок встановлення бюджетних призначень у разі несвоєчасного прийняття закону про Державний бюджет України закріплений ст. 41 БК, несвоєчасного прийняття рішення про місцевий бюджет - ст. 79 БК.

3. Під час проходження стадій бюджетного процесу по кожному бюджету (від складання проекту бюджету, його розгляду та затвердження, виконання бюджету) може відбуватися зміна фактичної потреби головного розпорядника бюджетних коштів у фінансових ресурсах, за рахунок яких він забезпечує здійснення своїх видатків. У такому разі, якщо в процесі виконання бюджету зміна обставин вимагає менших асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів, БК закріплена процедура приведення у відповідність бюджетного призначення таким розпорядникам. Зокрема, стосовно головних розпорядників державного бюджету рішення про приведення у відповідність бюджетного призначення приймається Міністром фінансів України. За наслідками такого рішення Кабінет Міністрів України у двотижневий термін подає до Верховної Ради України у встановленому порядку пропозиції про приведення у відповідність призначень Державного бюджету України.

Аналогічний порядок застосовується і до головних розпорядників коштів місцевих бюджетів. Відповідні рішення щодо приведення у відповідність бюджетних призначень приймаються керівниками місцевих фінансових органів. Відповідні органи виконавчої влади, зокрема, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація, виконавчий орган відповідної ради готують та подають у двотижневий термін до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної ради пропозиції про приведення у відповідність бюджетних призначень місцевого бюджету.

Зазначені процедури приведення бюджетних призначень у відповідність із затвердженими актами про бюджет здійснюються із дотриманням вимог ч. 5 ст. 23 БК.

4. Відповідно до ст. 13 БК бюджет може складатися із загального та спеціального фонду. При цьому спеціальний фонд бюджету включає: 1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; 2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); 4) фінансування спеціального фонду бюджету (ч. 3 ст. 13 БК).

При цьому платежі за рахунок спеціального фонду бюджету здійснюються в межах коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету, якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше (ч. 8 ст. 13).

Спеціальний фонд бюджету передбачає предметно-цільове використання бюджетних коштів за бюджетним призначенням, що виступає як повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів БК, законом про державний бюджет, рішенням про місцевий бюджет. Як і бюджетне повноваження за загальним фондом бюджету, таке повноваження має кількісні та часові обмеження і дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання" від 17.05.2002 р. N 659 (із змінами) визначається перелік таких груп надходжень, вимоги щодо їх утворення та напрями використання розпорядниками бюджетних коштів. Такий порядок встановлений з метою забезпечення належного складання державного та місцевих бюджетів, їх виконання, і спрямовано на визначення єдиних підходів до утворення та використання власних надходжень бюджетних установ з урахуванням ст. 29 БК у частині зарахування до доходів державного бюджету плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок державного бюджету, ст. 69 БК у частині зарахування до доходів місцевих бюджетів власних надходжень бюджетних установ, які утримуються за рахунок відповідних бюджетів, та ст. 13 БК у частині включення до спеціального фонду бюджету призначень на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень.

На виконання зазначених приписів закріплено, що витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством. Виключенням із цього правила можуть бути інші норми, закріплені виключно на рівні закону про Державний бюджет України або рішення про місцевий бюджет.

5. Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подаються та розглядаються у порядку, встановленому для складання проекту бюджету. Витрати відповідно до внесених змін до бюджетних призначень здійснюються лише після набрання чинності законом (рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради), яким внесено такі зміни, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Видатки відповідно до внесених у бюджетні призначення змін здійснюються лише після набрання чинності відповідним законом (рішенням відповідної ради), яким внесено такі зміни. Будь-які інші зміни бюджетних призначень, зокрема: їх розмірів, мети, обмеження в часі, провадяться лише за наявності у чинному законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення, яким закріплено повноваження на такі зміни бюджетних призначень.

6. Бюджетним законодавством передбачено право на передання протягом бюджетного періоду бюджетного призначення від одного головного розпорядника бюджетних коштів іншому. У такому разі, якщо відповідальність за виконання функцій або надання послуг, на які затверджено бюджетне призначення у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет), передається відповідно до законодавства від одного головного розпорядника бюджетних коштів іншому головному розпоряднику бюджетних коштів, дія бюджетного призначення не припиняється і застосовується в порядку, встановленому законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), для виконання тих самих функцій чи послуг іншим головним розпорядником бюджетних коштів, якому це доручено. У цьому випадку передача бюджетних призначень здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України (Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної місцевої ради), погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету (відповідною комісією Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог ч. 6 ст. 23 Міністерством фінансів України розроблений Порядок передачі бюджетних призначень від одного головного розпорядника коштів державного бюджету іншому головному розпоряднику коштів державного бюджету, затверджений наказом від 14.01.2004 р. N 7 (із змінами). Відповідно до цього Порядку, передача бюджетних призначень від одного головного розпорядника іншому головному розпоряднику здійснюється, коли передбачається:

- передача бюджетних призначень на виконання функцій або надання послуг, що є частиною бюджетної програми головного розпорядника;

- передача бюджетних призначень на виконання функцій або надання послуг, що повністю складають бюджетну програму головного розпорядника.

Підставою для передачі бюджетних призначень є відповідні норми законів України, інших актів Верховної Ради України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України (п. 1.3 Порядку).

При передачі бюджетних призначень у місячний термін після прийняття відповідного рішення вносяться зміни до розпису Державного бюджету України в установленому порядку. При цьому у разі передачі відповідальності за виконання бюджетної програми повністю уточнюється назва такої бюджетної програми і визначається її код для головного розпорядника, якому передається бюджетне призначення (згідно із структурою програмної класифікації видатків державного бюджету та специфікою діяльності такого головного розпорядника або його відповідального виконавця).

У разі передачі відповідальності за виконання частини бюджетної програми:

а) якщо в державному бюджеті головному розпоряднику, якому передається бюджетне призначення, затверджено бюджетну програму, цільова спрямованість якої відповідає переданим функціям, то збільшується бюджетне призначення на цю бюджетну програму та за потреби уточнюється назва такої бюджетної програми;

б) якщо у державному бюджеті головному розпоряднику, якому передається бюджетне призначення, не затверджено бюджетної програми, цільова спрямованість якої відповідає переданим функціям, то вводиться нова бюджетна програма такому головному розпоряднику з визначенням її назви та коду (згідно із структурою програмної класифікації видатків державного бюджету та специфікою діяльності даного головного розпорядника або його відповідального виконавця);

в) якщо у системі головного розпорядника бюджетна програма була розподілена на декілька бюджетних програм, то вводяться нові бюджетні програми з відповідним визначенням кодів та назв нових бюджетних програм.

Наприклад, наказом Міністерства фінансів України від 14.02.2007 р. був затверджений Порядок перерозподілу бюджетних призначень на централізовані заходи і програми між адміністративно-територіальними одиницями на 2007 рік за окремими бюджетними програмами Міністерства освіти і науки України. У затвердженому Порядку закріплено, що Міністерство фінансів України розглядає подання МОН України та в разі обґрунтованості внесення запропонованих ним змін до розподілу бюджетних призначень на централізовані заходи і програми між адміністративно-територіальними одиницями готує листа до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з проханням погодити пропозицію Міністерства освіти і науки України щодо перерозподілу бюджетних призначень. У разі отримання такого погодження у встановленому порядку вносяться зміни до паспорта бюджетної програми, за якою здійснюються відповідні централізовані видатки.

7. Всі витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок фактичних надходжень спеціального фонду бюджету згідно із чинним законодавством України. Вищезазначене положення виконується виключно із дотриманням вимог частини 2 ст. 57 Бюджетного кодексу України, згідно яких якщо бюджетні зобов'язання за бюджетними програмами спеціального фонду державного бюджету, не передбаченими проектом закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданим на розгляд до Верховної Ради України, головні розпорядники бюджетних коштів зобов'язані виконати до кінця поточного бюджетного періоду в межах і за рахунок відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету, не допускаючи наявності за такими зобов'язаннями кредиторської заборгованості на початок наступного бюджетного періоду.

Бюджетним кодексом України та/або Законом України "Про Державний бюджет України" можуть бути передбачені інші умови або вимоги щодо витрат спеціального фонду бюджету.

Всі пропозиції, що стосуються внесення змін до бюджетних призначень, подаються та розглядаються у порядку, що встановлений для складання проекту бюджету. Всі витрати, що передбачаються відповідно до внесених змін до бюджетних призначень, здійснюються лише після набрання чинності законом або рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної місцевої ради), яким внесено такі зміни, крім випадків, що передбачені в Бюджетному кодексі України.

Міністерство фінансів України чи місцевий фінансовий орган може здійснювати перерозподіл бюджетних асигнувань, затверджених у розписі бюджету та кошторисі, в розрізі економічної класифікації видатків бюджету. Такі дії вчиняються Міністерством фінансів України чи місцевим фінансовим органом у межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету. Вищезазначений перерозподіл бюджетних асигнувань вчиняється Міністерством фінансів України чи місцевим фінансовим органом при наявності обґрунтованого подання головного розпорядника бюджетних коштів, в якому пояснюється така необхідність.

Перерозподіл видатків за бюджетними програмами або збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету) здійснюються за відповідним рішенням Кабінету Міністрів України або Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації чи виконавчого органу відповідної місцевої ради. Такі дії можуть вчинятись у межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника відповідних бюджетних коштів. Відповідне рішення про перерозподіл видатків за бюджетними програмами або збільшення видатків розвитку приймається з обов'язковим погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету або відповідною комісією Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідною комісією місцевої ради.

Перерозподіл видатків державного бюджету на централізовані заходи між адміністративно-територіальними одиницями здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України. Таке рішення має бути обов'язково погоджене з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету або відповідною комісією Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідною комісією місцевої ради).

Зміни розмірів, мети та обмеження в часі бюджетних призначень (крім випадків, що передбачені Бюджетним кодексом України) здійснюються лише за наявності у Законі України "Про Державний бюджет України" чи у рішенні про місцевий бюджет відповідного положення, яким визначаються відповідні зміни.

Без внесення відповідних змін до закону про Державний бюджет України чи рішення про місцевий бюджет забороняється збільшувати бюджетні призначеня за загальним та спеціальним фондами державного бюджету чи місцевого бюджету на:

- оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків;

- видатки за бюджетними програмами, пов'язаними з функціонуванням органів державної влади чи органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, за рахунок зменшення видатків за іншими бюджетними програмами.

8. Однією з визначальних рис актів про бюджет є їх періодичний характер. Закон про державний бюджет, рішення про місцевий бюджет затверджуються на один рік, який є бюджетним періодом і співпадає відповідно до Конституції України (ст. 96) та БК (ст. 3) із календарним роком (за винятком особливих обставин, за яких бюджет може бути прийнятий на інший бюджетний період). Оскільки бюджетні призначення надаються головному розпоряднику бюджетних коштів відповідно до закону про державний бюджет або рішення про місцевий бюджет відповідно до вимог БК, вони, як і самі акти про бюджет, мають часові обмеження. Саме тому ч. 12 коментованої статті закріплено, що усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.

По закінченні бюджетного періоду (31 грудня або інший останній день бюджетного періоду, якщо Міністром фінансів України визначено інший термін закриття рахунків) розпорядники бюджетних коштів проводять інвентаризацію активів та зобов'язань і за даними обліку визначають суми небюджетних фінансових зобов'язань (п. 4.1 Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженого наказом Державного казначейств України від 09.08.2004 р. N 136 (із змінами)). Така інформація подається органам Державного казначейства України.