Мы ВКонтакте

Стаття 26. Контроль та аудит у бюджетному процесі

1. Контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує:

1) оцінку управління бюджетними коштами (включаючи проведення державного фінансового аудиту);

2) правильність ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової і бюджетної звітності;

3) досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень;

4) проведення аналізу та оцінки стану фінансової і господарської діяльності розпорядників бюджетних коштів;

5) запобігання порушенням бюджетного законодавства та забезпечення інтересів держави у процесі управління об'єктами державної власності;

6) обґрунтованість планування надходжень і витрат бюджету.

2. Контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснюється Рахунковою палатою. Діяльність центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства (у межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами), спрямовується, координується та контролюється Кабінетом Міністрів України.

3. Розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах.

Внутрішнім контролем є комплекс заходів, що застосовуються керівником для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності бюджетної установи та її підвідомчих установ.

Внутрішнім аудитом є діяльність підрозділу внутрішнього аудиту в бюджетній установі, спрямована на удосконалення системи управління, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності бюджетної установи та підвідомчих їй бюджетних установ, поліпшення внутрішнього контролю.

Основні засади здійснення внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту та порядок утворення підрозділів внутрішнього аудиту визначаються Кабінетом Міністрів України.

Коментар:

1. Контроль за дотриманням бюджетного законодавства, який спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами, здійснюється його учасниками на всіх стадіях бюджетного процесу.

Цей контроль повинен забезпечувати:

1) оцінку управління бюджетними коштами (включаючи проведення державного фінансового аудиту);

2) правильність ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової і бюджетної звітності;

3) досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень;

4) проведення аналізу та оцінки стану фінансової і господарської діяльності розпорядників бюджетних коштів;

5) запобігання порушенням бюджетного законодавства та забезпечення інтересів держави у процесі управління об'єктами державної власності;

6) обґрунтованість планування надходжень і витрат бюджету.

2. Згідно частини 2 коментованої статті й відповідно до статті 98 Конституції України контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата. Її правовий статус визначено Законом України "Про Рахункову палату".

Діяльність центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства (у межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами), спрямовується, координується та контролюється Кабінетом Міністрів України. Перелік цих органів та їх повноваження у бюджетному процесі визначено у главі 17 Бюджетного кодексу.

Фінансовий контроль, про який йдеться у частині 2 коментованої статті, і який здійснює Рахункова палата та визначені у главі 17 Бюджетного кодексу центральні органи виконавчої влади, є по суті зовнішнім фінансовим контролем.

Зовнішній контроль та аудит фінансової і господарської діяльності в тій чи іншій формі щодо бюджетних установ здійснюють Рахункова палата - в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України та Головне контрольно-ревізійне управління України - відповідно до його повноважень, визначених законом.

Зовнішній фінансовий контроль - це система контрольних заходів, що спрямовані на перевірку функціонування внутрішнього фінансового контролю. Такий контроль є незалежним від процесу безпосереднього управління державними фінансовими ресурсами. Саме ця ознака сприяє його ефективності.

На відміну від зовнішнього контролю, який полягає у проведенні контрольних заходів Рахунковою палатою та Головним контрольно-ревізійним управлінням України щодо бюджетних установ, з метою виявлення порушень та застосування заходів впливу, державний фінансовий аудит є постійним контролем, який має нефіскальний характер, оскільки спрямований не суто на встановлення порушень, а на консультування керівництва бюджетної установи з метою максимального зменшення ризику помилок і порушень, надання відповідних рекомендацій стосовно удосконалення ведення бухгалтерського обліку, системи внутрішнього контролю тощо.

Повноваження Рахункової палати щодо здійснення зовнішнього контролю та аудиту визначає Закон України "Про Рахункову палату" (від 11.07.96, із наступними змінами та доповненнями), стаття 110 Бюджетного кодексу України, а особливості його організації Стандарт Рахункової палати "Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів" (затверджений постановою колегії Рахункової палати N 28-6 від 27.12.2004). Згідно з Постановою Верховної Ради України від 15.06.2004 р. N 1784-IV "Про створення територіальних представництв Рахункової палати" та постановою Кабінету Міністрів України N 1577 від 18.11.2004 р. "Питання створення територіальних представництв Рахункової палати" створені територіальні представництва Рахункової палати. Вони діють на підставі Положення про територіальне представництво, затвердженого наказом Голови Рахункової палати 28.07.2004, та здійснюють контроль за використанням коштів Державного бюджету України бюджетними установами, розташованими на території Автономної Республіки Крим, областей, у містах Києві та Севастополі. Це питання більш детально висвітлено у коментарі до статті 110 Бюджетного кодексу України.

Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу України" (від 26.01.93, із наступними змінами і доповненнями) та Положенням про Головне контрольно-ревізійне управління України (затверджено постановою Кабінету Міністрів України N 884 від 27.06.2007) визначено: головні завдання державної контрольно-ревізійної служби, одним із яких є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності саме у бюджетних установах; та повноваження Головного контрольно-ревізійного управління України щодо здійснення зовнішнього контролю і аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ. Отже, органи державної контрольно-ревізійної служби здійснюють державний фінансовий контроль у формі інспектування та аудиту. Питання проведення інспектування буде розглянуто у коментарі до статті 113 Бюджетного кодексу України.

Аудит фінансової та господарської діяльності бюджетної установи (фінансово-господарський аудит) - це форма державного фінансового контролю, яка спрямована на запобігання фінансовим порушенням та забезпечення достовірності фінансової звітності. Основним завданням фінансово-господарського аудиту є сприяння бюджетній установі у забезпеченні правильності ведення бухгалтерського обліку, законності використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, складанні достовірної фінансової звітності та організації дієвого внутрішнього фінансового контролю. Фінансово-господарський аудит є постійним контролем, оскільки здійснюється протягом бюджетного року.

Механізм проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту бюджетних установ визначено у Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту бюджетних установ (затверджено постановою Кабінету Міністрів України N 1777 від 31.12.2004, в ред. від 25.03.2006). У Методичних рекомендаціях з проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ (затверджені наказом Головного контрольно-ревізійного управління України N 451 від 19.12.2005) визначено етапи, за якими проводиться фінансово-господарський аудит.

За бюджетною установою закріплюється працівник (працівники) відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби, основним завданням якого є співпраця з розпорядником бюджетних коштів протягом бюджетного року, що сприятиме попередженню фінансових порушень. У Методичних рекомендаціях з проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ зазначено, що кількість державних аудиторів на одну бюджетну установу визначається залежно від кількості бюджетних програм, учасником яких є бюджетна установа, обсягів бюджетного фінансування, кількості структурних підрозділів, особливостей організації бухгалтерського обліку, системи внутрішньогосподарського фінансового контролю та інших чинників (в межах 1 - 3 чол.). За одним державним аудитором, залежно від обсягів фінансування, кількості бюджетних програм, учасником яких є бюджетна установа, та інших чинників, може бути закріплено від 1 до 5 бюджетних установ. Зазначені рекомендації містять вимоги до державних аудиторів, та визначають принципи яких вони мають дотримуватися, зокрема принципу конфіденційності (не розголошувати, наприклад, інформації про проведення бюджетною установою переговорів щодо укладання угод на постачання матеріальних цінностей, надання послуг, проведення операцій з управління майном тощо).

Об'єктами фінансово-господарського аудиту є управлінські рішення керівництва бюджетної установи з питань її фінансово-господарської діяльності, планові документи, господарські договори, фінансово-господарські операції, бухгалтерський облік, фінансова і статистична звітність та внутрішньогосподарський фінансовий контроль.

Під час проведення державного фінансового аудиту бюджетних установ досліджуються первинні документи щодо операцій з коштами та майном, іншими активами і пасивами, ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності та організація внутрішнього фінансового контролю. Він включає: проведення протягом року моніторингу фінансової звітності бюджетної установи, у тому числі з використанням баз даних Державного казначейства; проведення у разі виявлення за результатами моніторингу фінансової звітності бюджетної установи ризикових операцій перевірки використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, правильності ведення бухгалтерського обліку, складання достовірної фінансової звітності; дослідження системи внутрішнього фінансового контролю, зокрема якості його організації; підготовку керівництву бюджетної установи пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень за результатами моніторингу її фінансової звітності та/ або перевірки; відстеження усунення керівництвом бюджетної установи недоліків і порушень, виявлених за результатами моніторингу її фінансової звітності та/або перевірки; надання висновку про рівень достовірності фінансової звітності бюджетної установи, ступінь дотримання її посадовими особами законодавства з фінансових питань та повноту врахування пропозицій, внесених у ході фінансово-господарського аудиту.

Фінансово-господарський аудит проводиться органами державної контрольно-ревізійної служби за планами, які складаються та затверджуються у порядку, визначеному законодавством, зокрема відповідно до Порядку планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби (затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 955 від 08.08.2001 (із змінами)), Стандарту державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна - 2 (затверджено наказом ГоловКРУ N 168 від 09.08.2002), наказу Головного контрольно-ревізійного управління України від 19.12.2005 N 451 "Про затвердження Методичних рекомендацій з проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ".

Про проведення аудиту обов'язково повідомляється керівник бюджетної установи. Якщо проводиться аудит, то в цьому ж році проведення органами державної контрольно-ревізійної служби ревізій і перевірок за їх ініціативою не планується, якщо не прийнято рішення про дострокове припинення аудиту.

Фінансово-господарський аудит проводиться протягом бюджетного періоду в такій послідовності: 1) ознайомлення із сферою діяльності бюджетної установи та системою бухгалтерського обліку, фінансової звітності і внутрішнього фінансового контролю; аналіз нормативно-правових актів, методичних документів, розрахунків та обґрунтувань, матеріалів, пов'язаних з проведенням попередніх контрольних заходів, публікацій у засобах масової інформації, звернень громадян, інформації суб'єктів господарювання та державних органів щодо використання бюджетною установою коштів та майна, інших активів і пасивів; 2) виявлення можливих недоліків у фінансово-господарській діяльності бюджетної установи та здійсненні внутрішнього фінансового контролю, оцінка ризиків та підготовка програми проведення фінансово-господарського аудиту; 3) проведення моніторингу фінансової звітності бюджетної установи та у разі потреби перевірка використання коштів та майна, інших активів і пасивів, правильності ведення бухгалтерського обліку; аналіз місячної і квартальної фінансової звітності; оцінка результатів попереднього зовнішнього і внутрішнього фінансового контролю; визначення повноти врахування керівництвом бюджетної установи пропозицій, внесених у ході моніторингу її фінансової звітності та/або перевірки; 4) дослідження річної фінансової звітності бюджетної установи; оцінка врахування пропозицій, внесених керівництву бюджетної установи протягом звітного року за результатами моніторингу й фінансової звітності та/або перевірки, складання проекту аудиторського звіту з підготовкою висновків і пропозицій; обговорення проекту аудиторського звіту з керівництвом бюджетної установи; підписання аудиторського звіту; надання аудиторського звіту керівництву бюджетної установи; 5) інформування у разі потреби інших державних органів про рівень достовірності фінансової звітності бюджетної установи, ступінь дотримання її посадовими особами законодавства з фінансових питань та стан її внутрішнього фінансового контролю.

Вищезазначеними Методичними рекомендаціями з проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ передбачено три етапи, за якими проводиться фінансово-господарський аудит.

Перший етап "Підготовка до проведення фінансово-господарського аудиту" передбачає: детальне ознайомлення з особливостями діяльності бюджетної установи, системи її бухгалтерського обліку, фінансової звітності і внутрішнього фінансового контролю; визначення та оцінювання ризиків; підготовку програми проведення фінансово-господарського аудиту, що затверджується керівником (заступником керівника) відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби.

При попередньому плануванні аудиту державний аудитор: вивчає діяльність бюджетної установи шляхом аналізу певних документів; детально знайомиться з системою бухгалтерського обліку; здійснює аналіз матеріалів попередніх контрольних заходів, стану та обраних бюджетною установою шляхів усунення виявлених недоліків і порушень; визначає пов'язані з бюджетною установою сторони шляхом вивчення договорів і операцій бюджетної установи; знайомиться з станом використання бюджетною установою інформаційних технологій; оцінює стан внутрішньогосподарського контролю, тобто систему заходів, що організовані керівником і здійснюються в бюджетній установі з метою забезпечення найбільш економної, ефективної та результативної фінансово-господарської діяльності та спрямовуються на забезпечення достовірності інформації про фінансово-господарську діяльність, виявлення порушень фінансової дисципліни та запобігання їм.

На етапі підготовки до проведення аудиту державний аудитор має право: одержувати від бюджетної установи та органів Державного казначейства України фінансову та статистичну звітність, кошториси та розрахунки і обґрунтування до них, інші документи (матеріали попередніх контрольних заходів, накази, розпорядження, правила, положення, посадові інструкції, правила документообігу тощо); направляти пов'язаним особам запити та у встановленому законодавством порядку проводити зустрічні перевірки (звірки), одержувати копії документів та пояснення щодо операцій з бюджетною установою; отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівника та інших посадових осіб бюджетної установи; проводити безпосередньо в бюджетній установі опитування, анкетування, тестування, обстеження та інші аудиторські процедури для визначення ризиків, їх оцінки та складання програми аудиту.

На другому етапі "Проведення поточних аудиторських процедур" здійснюється підтвердження законності проведених операцій, достовірності їх відображення в бухгалтерському обліку та періодичній фінансовій звітності, а у разі виявлення недоліків чи порушень - надаються керівництву бюджетної установи рекомендації щодо їх усунення та здійснюється моніторинг стану їх врахування. До поточних аудиторських процедур, які здійснює аудитор відносяться моніторинг (полягає у безперервному відстеженні операцій на рахунках бюджетної установи, відкритих в органі Державного казначейства України, та показників її фінансової звітності з метою виявлення ознак, які можуть свідчити про можливість допущення фінансових порушень), камеральна перевірка (здійснюється без виходу в бюджетну установу з метою виявлення та попереднього аналізу відхилень між плановими та фактичними показниками фінансової звітності, неузгодженості між показниками, наведеними у різних формах звітності), обстеження (здійснюється безпосередньо в бюджетній установі і полягає у дослідженні планових та бухгалтерських (первинних і зведених) документів, господарських договорів, фінансової та статистичної звітності, інших документів, пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю, бухгалтерським обліком та внутрішньогосподарським фінансовим контролем). Зазначені процедури здійснюються стосовно ризикових сфер, операцій, ділянок обліку та внутрішньогосподарського контролю.

Для з'ясування законності фінансово-господарських операцій, достовірності відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності бюджетної установи даних про стан взаєморозрахунків з іншими суб'єктами господарювання (пов'язаними особами) державний аудитор ініціює направлення їм відповідних запитів та у передбачених законодавством випадках проводить у них зустрічні перевірки (звірки).

Вказаними Методичними рекомендаціями визначено завдання кожної аудиторської процедури. Особливу увагу доцільно звернути на стан внутрішньогосподарського фінансового контролю бюджетної установи, який досліджується на трьох рівнях: на рівні керівника бюджетної установи; на рівні головного бухгалтера установи; на рівні спеціалізованого контрольного підрозділу установи (при наявності). Зовнішні аудитори можуть користуватися висновками внутрішніх аудиторів, відповідями керівників на ці висновки та звітами, що свідчать про результати діяльності служби внутрішнього аудиту. Ці матеріали використовуються зовнішніми аудиторами при визначені обсягів їх роботи.

На рівні керівника бюджетної установи досліджується, чи забезпечено у розпорядчих документах: дотримання законодавчих обмежень при прийнятті на роботу обліково-фінансових та матеріально-відповідальних працівників, порядку і періодичності їх перепідготовки; закріплення відповідальних за здійснення внутрішньогосподарського фінансового контролю осіб та визначення для них кола обов'язків; дотримання правил прийняття рішень щодо використання коштів і майна та підписання фінансових документів; забезпечення умов для збереження в установі коштів і матеріальних цінностей; забезпечення законного, цільового і економного використання усіх видів ресурсів; періодичне здійснення керівником (особисто) контролю за дотриманням відповідальними посадовими особами положень посадових інструкцій та/або заслуховування їх звітів про виконання посадових обов'язків; дотримання законодавства щодо зберігання та знищення бухгалтерських документів; якість розгляду результатів зовнішнього і внутрішнього фінансового контролю, пред'явлених за їх результатами вимог та внесених пропозицій.

На рівні головного бухгалтера бюджетної установи досліджується, чи забезпечено у розпорядчих документах та фактичне виконання таких питань: обґрунтованість і повнота розподілу функціональних обов'язків між працівниками бухгалтерії, контроль за дотриманням ними положень посадових інструкцій; наявність графіку документообігу та контроль за його дотриманням; дотримання правил прийому документів на виконання; дотримання термінів і правил проведення інвентаризацій, бухгалтерських звірок, передачі справ та інших процедур внутрішньогосподарського фінансового контролю; забезпечення повноти і точності первинних документів та якості первинної інформації, необхідної для успішного керівництва і прийняття ефективних управлінських рішень; дотримання правил реєстрації і обробки документів; здійснення на постійній основі аналізу цільового і економного використання усіх видів ресурсів; внесення за результатами контрольних заходів обґрунтованих пропозицій керівництву з метою удосконалення внутрішньогосподарського фінансового контролю установи.

На рівні спеціалізованого контрольного підрозділу бюджетної установи вивчається, чи встановлені розпорядчими документами правила контролю та чи забезпечується їх фактичне виконання з таких питань: обґрунтованість застосування контрольним підрозділом методів контролю; своєчасність і повнота здійснюваних контрольним підрозділом, з огляду на наявні ризики, контрольних заходів та правильність документування виявлених порушень і недоліків; своєчасність і обґрунтованість внесення за результатами контрольних заходів пропозицій керівництву установи з метою усунення виявлених порушень, забезпечення відшкодування нанесених збитків та удосконалення внутрішньогосподарського фінансового контролю; повнота заходів, які вживаються керівництвом контрольного підрозділу для забезпечення врахування керівництвом установи вищезазначених пропозицій.

Кожна здійснена державним аудитором аудиторська процедура підлягає документуванню. За їх результатами: не пред'являються обов'язкові до виконання вимоги (приписи) бюджетним установам; не застосовуються фінансові санкції та заходи впливу, передбачені Бюджетним кодексом України; не складаються протоколи про адміністративні правопорушення, визначені статтями 1642, 16412, 16414 та 1666 Кодексу України про адміністративні правопорушення; не ініціюється пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Третій етап "Дослідження річної фінансової звітності" передбачає підготовку висновку щодо достовірності річної фінансової звітності, складання та підписання конкретного та об'єктивного аудиторського звіту (з висновками і пропозиціями), узгодження його з керівництвом установи (документування розбіжностей) та надання йому екземпляру, реалізацію результатів дослідження.

На кожному етапі проведення фінансово-господарського аудиту визначаються ризики та здійснюється їх оцінка, а також можуть надаватися керівництву бюджетної установи пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень.

В Стандарті - 6 вказується, що суб'єкти державного фінансового контролю інформують керівництво суб'єкта господарювання та ініціатора контрольних заходів про стан системи внутрішнього фінансового контролю з визначенням основних недоліків та резервів його здійснення.

3. Відповідно до частини 3 коментованої статті керівники бюджетних установ відповідають за організацію контролю за дотриманням бюджетного законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу і поза ними та забезпечують його здійснення у своїх закладах та у підвідомчих їм бюджетних установах.

Таким чином, розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за організацію і стан фінансового контролю як у своїх закладах, так і в підвідомчих бюджетних установах.

Частина 3 коментованої статті розрізняє в межах контролю за дотриманням бюджетного законодавства внутрішній контроль і внутрішній аудит.

Внутрішнім контролем є комплекс заходів, що застосовуються керівником для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності бюджетної установи та її підвідомчих установ.

Внутрішнім аудитом є діяльність підрозділу внутрішнього аудиту в бюджетній установі, спрямована на удосконалення системи управління, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності бюджетної установи та підвідомчих їй бюджетних установ, поліпшення внутрішнього контролю.

Основні засади здійснення внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту та порядок утворення підрозділів внутрішнього аудиту визначаються Кабінетом Міністрів України.

Внутрішній фінансовий контроль є різновидом державного фінансового контролю, спрямований на забезпечення інтересів держави та охоплює всі операції, пов'язані з рухом державних коштів. У статті йдеться про здійснення внутрішнього фінансового контролю на рівні бюджетних установ - це система контрольних заходів внутрішніх служб установи, що відповідно є складовою частиною елемента управління та сприяє зміцненню фінансової дисципліни, а також інших державних органів, зокрема розпорядника бюджетних коштів, їх структурних підрозділів, які відповідно до чинного законодавства наділені контрольними повноваженнями в сфері публічних фінансів. Такий контроль проводиться всередині бюджетної установи з метою оцінки її діяльності на відповідність результатів встановленим завданням і планам, підвищення ефективності, виявлення фінансових порушень тощо.

У Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю (схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України N 158-р від 24.05.2005) розглядаються питання організації та функціонування державного внутрішнього фінансового контролю в системі органів державного сектору, зокрема у міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, інших розпорядниках бюджетних коштів тощо, в тому числі і у бюджетних установах. Відповідно до Концепції базовим принципом державного внутрішнього фінансового контролю є чітке розмежування внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту. Отже бюджетною установою здійснюється внутрішній контроль та внутрішній аудит, які є складовими системи внутрішнього фінансового контролю.

Внутрішній контроль - інструмент управління, який дає змогу керівництву бюджетної установи перевірити стан виконання завдань установи. Це процес, що здійснюється в самій установі, метою якого є забезпечення: впевненості керівництва щодо досягнення в діяльності установи належного рівня економії, ефективності і результативності відповідно до завдань установи; достовірності фінансової, статистичної і управлінської звітності; дотримання встановлених законодавством та керівництвом норм і правил; належного захисту активів від втрат.

Існування належної системи внутрішнього контролю дозволяє максимально зменшити ризик помилок і порушень. Керівник бюджетної установи має розробляти належну систему внутрішнього контролю для захисту ресурсів установи, повинен забезпечувати проведення внутрішніх перевірок щодо дотримання чинних законів та інших нормативних актів, а також прийняття правильних рішень тощо. Тобто створення та забезпечення ефективного функціонування системи внутрішнього контролю є функцією керівника бюджетної установи, а в її реалізації мають бути задіяні всі структурні підрозділи. Так, внутрішній контроль мають здійснювати як сам керівник бюджетної установи так і всі підрозділи з основної функціональної діяльності, бухгалтерські, планові, економічні, фінансові, юридичні та інші служби.

Аудит - це консультативно-дорадча діяльність, що має систематичний характер, під час якої отримуються дані про дії і події, що оцінюються, та встановлюється рівень їх об'єктивності і відповідності чинному законодавству та затвердженим нормативам. Натомість, внутрішній аудит - це форма контролю, що здійснюється в бюджетній установі уповноваженим структурним підрозділом, функціонально незалежним від неї, що гарантуватиме неупереджену, об'єктивну та незалежну оцінку діяльності установи. Метою внутрішнього аудиту бюджетної установи є надання рекомендацій з удосконалення діяльності бюджетної установи, підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами. Внутрішні аудиторські служби (підрозділи внутрішнього аудиту) створюються всередині окремих бюджетних установ і обов'язково повинні підпорядковуватися керівнику.

У вищевказаній Концепції зазначається, що саме внутрішній аудит забезпечує функціонально незалежну оцінку діяльності органів державного сектору, в тому числі і бюджетної установи, та дає впевненість Кабінету Міністрів України, Міністерству фінансів України, іншим заінтересованим центральним органам виконавчої влади, керівництву органів державного сектору взагалі і бюджетної установи зокрема, в тому, що система державного управління функціонує у спосіб, який максимально знижує ризик шахрайства, марнотратства, допущення помилок чи нерентабельності. До завдань внутрішнього аудиту належить забезпечення ефективного внутрішнього контролю відповідно до понесених витрат. Здатність надання незалежних та об'єктивних рекомендацій є основною відмінністю внутрішнього аудиту від інших форм контролю.

Внутрішній фінансовий контроль здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу, повинен забезпечувати постійну оцінку достатності та відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю. У цьому випадку під вимогами внутрішнього фінансового контролю слід розуміти наявність підрозділу аудиту, який підпорядкований керівництву, але функціонально незалежний з точки зору власних дій щодо проведення аудиту, існування нормативних документів, що визначають його цілі та завдання; незалежність бюджетної установи у виборі та запровадженні внутрішніх процедур аудиту.

Одним з найважливіших принципів функціонування внутрішнього фінансового контролю є принцип постійності, який означає, що внутрішній фінансовий контроль має бути безперервним або систематичним, тобто це не одноразова дія, а постійний процес, який складається з певних дій та видів діяльності - це дозволить своєчасно проінформувати керівництво бюджетної установи про можливі суттєві відхилення від запланованих завдань і встановлених норм, а також своєчасно та швидко їх попередити, виявити.

У свою чергу, внутрішній фінансовий контроль повинен забезпечувати оцінку достатності діяльності бюджетної установи його вимогам. Достатність передбачає, що діяльність бюджетної установи має бути такою, щоб вона могла належним чином функціонувати і забезпечувати виконання поставленої мети і завдань. На внутрішній фінансовий контроль покладено забезпечення діяльності бюджетної установи відповідно до вимог чинного законодавства, запланованих параметрів якості; відповідності фінансової звітності фактам її господарської діяльності і їх відображення згідно встановлених правил бухгалтерського обліку

Враховуючи те, що внутрішній фінансовий контроль має забезпечувати і оцінку діяльності на відповідність результатів встановленим завданням та планам, то його об'єктами є структурні підрозділи бюджетної установи, якщо їх діяльність має відношення до будь-якої стадії бюджетного процесу, тобто пов'язана з проходженням бюджетних коштів (на рівні планування, затвердження, розподілу, використання тощо). Оцінка відповідності передбачає здійснення аналізу діяльності бюджетної установи на предмет того, наскільки якісно вона виконує встановлені завдання і плани. Результати діяльності повинні відповідати поставленим цілям. Внутрішній фінансовий контроль спрямований на аналіз фактичних наслідків діяльності та порівняння їх із запланованими.

Під час складання проекту бюджету, тобто, на першій стадії бюджетного процесу, внутрішній фінансовий контроль здійснюється такими структурними підрозділами бюджетної установи як бухгалтерія, фінансовий чи планово-фінансовий відділи тощо, які формують пропозиції головному розпоряднику бюджетних коштів щодо майбутніх видатків установи, які мають бути перевіреними, обґрунтованими і відповідати її завданням і планам. Ці пропозиції містяться у кошторисі - основному плановому документі, відповідно до якого бюджетна установа отримує доходи та здійснює видатки. Внутрішній фінансовий контроль полягає у перевірці дотримання законодавства під час складання, розгляду, затвердження і виконання кошторису (зокрема, дотримання Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 228 від 28.02.2002, інших нормативно-правових актів). Оскільки у процесі виконання завдань установи беруть участь всі підрозділи, то, відповідно, вони, за необхідності, подають свої пропозиції щодо видатків, які перевіряються та узагальнюються спеціалізованими підрозділами та вносяться до кошторису. Такий контроль є попереднім, здійснюється спеціалізованим підрозділом, який узагальнює пропозиції щодо видатків установи, готує проект кошторису, та керівником установи. Розпорядники бюджетних коштів, здійснюють контроль під час підписання кошторису шляхом перевірки правильності його складання, плану асигнувань та штатного розпису установи.

Аналізу підлягає і кошторис за попередній рік, який оцінюється на відповідність виконання. Висновки, що формулюються за результатами його перевірки, свідчитимуть про результативність діяльності установи.

Предметом внутрішнього контролю є: документи, що стосуються прийняття рішень щодо фінансових та інших питань, на підставі яких досягається виконання завдань і планів діяльності бюджетної установи; процедури, методи, що використовуються для прийняття таких рішень, досягнення максимальної економії ресурсів і забезпечення результативності, а також для виконання розпоряджень щодо фінансових або інших питань.

Внутрішній фінансовий контроль здійснюється підрозділом внутрішнього фінансового контролю шляхом перевірки, що передбачає проведення оцінки, розслідування, вивчення та ревізії. Оцінка - один із видів аналітичних процедур, що передбачає порівняння фінансової інформації з іншими даними, визначення їх достовірності. Розслідування - особливий метод контролю. Стандарти з аудиту державних фінансів Міжнародної організації вищих органів фінансового контролю (INTOSAI) (пункт 3.5.3) відносять розслідування до процедур збору доказів, які дозволяють виявити всі факти помилок та порушень законності. Керівник відповідної служби, що здійснює внутрішній фінансовий контроль, за наявності доказів про порушення, повідомляє про це керівника бюджетної установи, надає пропозиції щодо основних напрямів проведення розслідування цього порушення та слідкує за повним і своєчасним виконанням рекомендацій. Відповідно до Порядку проведення внутрішньої контрольно-ревізійної роботи в системі центрального органу виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 січня 2010 р. N 2, розслідування застосовується контрольно-ревізійними підрозділами відповідних міністерств, інших центральних органів виконавчої влади під час здійснення внутрішнього фінансового контролю. Можна зустріти й іншу його назву - службове розслідування, під яким слід розуміти сукупність прийомів, які застосовуються з метою перевірки дотриманням працівниками бюджетних установ їхніх посадових обов'язків, а також нормативно-правових актів. Розслідування проводиться спеціальною комісією, що створюється за наказом керівника бюджетної установи або розпорядженням розпорядника бюджетних коштів, у разі виявлення недостач, крадіжок, розтрат інших порушень фінансової дисципліни. Вивчення - контрольний захід, що проводиться до здійснення ревізії чи перевірки, тому у нормативно-правових актах його часто називають попереднім вивченням, під час якого в межах предмета перевірки досліджуються такі питання: наскільки діяльність об'єкта перевірки відповідає вимогам чинного законодавства, стан розробки та прийняття на їх виконання документів, необхідних для ефективного здійснення цієї діяльності; розподіл функцій, повноважень та відповідальності на кожному рівні управління об'єкта перевірки; система звітності та моніторингу діяльності об'єкта перевірки з метою отримання об'єктивної та достовірної інформації про результати його діяльності; процедури та заходи щодо забезпечення збереження фінансових та матеріальних ресурсів тощо. Ревізія - це система контрольних дій, при якій за певний період і згідно із затвердженою програмою перевіряється відповідний об'єкт на предмет економічності, ефективності його фінансово-господарської діяльності, законності, достовірності і доцільності господарських і фінансових операцій. Специфічним видом перевірки є перевірка в порядку контролю, при проведенні якої увага зосереджується на усуненні об'єктом перевірки виявлених раніше недоліків.

Проведення перевірок організовує керівник підрозділу внутрішнього аудиту, який здійснює нагляд за їх проведенням і відповідає за їх здійснення. Керівник зобов'язаний: своєчасно забезпечувати підлеглих відповідними інструкціями та затверджувати програми проведення перевірок; контролювати виконання затвердженої програми, при необхідності корегувати її; забезпечувати об'єктивність висновків, чітке їх викладення, конструктивність і своєчасність подання керівництву бюджетної установи.

Одним із елементів системи внутрішнього контролю є інформація та інформаційний обмін. Так, безпосередній керівник бюджетної установи повинен володіти інформацією щодо результатів кожної перевірки, проведеної підрозділом внутрішнього фінансового контролю. Інформація повинна реєструватися та повідомлятися керівництву в такій формі і у такий час, щоб вона могла слугувати основою для належного виконання функцій внутрішнього контролю, внутрішнього аудиту та інших функцій шляхом створення адекватної сучасним умовам інформаційно-комунікаційної інфраструктури в системі самої бюджетної установи та відповідного органу державного сектору. Інформація має бути чіткою, повною, точною, містити висновки, що грунтуються на нормативно-правових актах. Це сприятиме забезпеченню оперативного вжиття заходів за результатами внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту, а також попередженню зловживань та інших порушень зі сторони відповідних посадових осіб.

Відповідальність за організацію ефективної системи внутрішнього контролю та аудиту за бюджетної установи несе її керівник. Система внутрішнього контролю - це комплекс заходів, що застосовуються керівником бюджетної установи з метою попередження фінансових та інших правопорушень, їх своєчасного виявлення. Відповідно до згаданої вище Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю система внутрішнього контролю складається з наступних складових частин: середовище контролю, оцінка ризиків, контролююча діяльність, інформація та інформаційний обмін, моніторинг. До такої системи також належить і система бухгалтерського обліку.

Середовище контролю відіграє важливу роль, оскільки від тих умов, в яких працюють особи, які здійснюють контроль, залежить його якість, ефективність. Саме керівник бюджетної установи несе відповідальність за стан внутрішнього контролю та має забезпечити позитивне та сприятливе ставлення до нього. Система внутрішнього контролю є ефективною, якщо: правильно здійснюється управління ризиками, зокрема визначаються ризикові ланки, проводиться їх оцінка, встановлюються причини та обставини їх виникнення, готуються керівництву установи рекомендації щодо можливих шляхів усунення цих причин і обставин; визначені правила, процедури, технічні прийоми та механізм виконання вказівок і доручень керівництва; наявний інформаційний обмін; забезпечується проведення постійного моніторингу в ході провадження діяльності для якісної оцінки її результатів та забезпечення оперативного вжиття заходів за результатами внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту.

Ефективною можна вважати таку систему внутрішнього фінансового контролю бюджетної установи, при якій: керівник установи своєчасно отримує повну і достовірну інформацію для прийняття управлінських рішень; рішення керівництва приймаються в межах власних повноважень та вимог законодавства, налагоджено контроль за їх виконанням; фінансово-господарські операції здійснюються за погодженням з керівництвом та достовірно і у повному обсязі фіксуються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності; доступ до грошових коштів і матеріальних цінностей можливий лише за погодженням керівництва; відслідковується відповідність між даними бухгалтерського обліку і фактичною наявністю активів, забезпечується їх належне збереження; забезпечується попередження та недопущення фінансових порушень, зводяться до мінімуму їх наслідки; управління ресурсами здійснюється економно, результативно; вносяться пропозиції щодо підвищення ефективності використання бюджетних коштів, державного і комунального майна тощо.

Система внутрішнього контролю має відповідати вимогам положень Бюджетного кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та інших нормативно-правових актів, зокрема Стандарту державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна - 6 "Оцінка стану внутрішнього фінансового контролю" (затверджено наказом ГоловКРУ України N 168 від 09.08.2002).

Функціонування системи внутрішнього контролю спрямоване на запобігання дублюванню або змішуванню функцій і неперешкоджання здійсненню управління. Належне виконання завдань бюджетною установою можливе лише при правильному розподілі функцій між її структурними підрозділами, виконання яких забезпечується організаційними заходами, зокрема, наявністю наказів, інших розпорядчих документів, які відповідно надають їм управлінські, контрольні повноваження. Кожен окремо взятий структурний підрозділ бюджетної установи не може повною мірою забезпечити ефективність управління. Для зменшення помилок, порушень закону, необхідно систематично розподіляти функції та повноваження між особами з метою забезпечення рівноваги. Функції структурних підрозділів бюджетної установи мають бути спрямовані на виконання завдань установи. Ефективність та економність управління функціями передбачає, що методики і програми, за якими здійснюватиметься контроль, та контрольні процедури повинні бути такими, щоб їх застосування не знижувало ефективність роботи як самих структурних підрозділів так і підконтрольних, тобто, повинні бути доцільними і раціональними. Необхідне акцентувати увагу на пріоритетах, відповідно до ризиків. Функціонування системи внутрішнього фінансового контролю буде ефективним і економним при взаємодії всіх структурних підрозділів бюджетної установи та належної координації їх діяльності, корегуванні їх планів і програм.

У статті, що коментується, вказується, що керівник бюджетної установи відповідає за організацію ефективної системи внутрішнього контролю з урахуванням правил бухгалтерського обліку та контролю, зокрема щодо активів, пасивів, доходів та видатків бюджетної установи. Правила бухгалтерського обліку, правові засади його регулювання, організації, ведення та складання фінансової звітності визначає Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (від 16.07.99, із наступними змінами і доповненнями) та інші нормативно-правові акти, зокрема План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ (затверджені наказом Головного управління Державного казначейства України N 114 від 10.12.99, із наступними змінами та доповненнями). У свою чергу відповідно статті 8 вказаного Закону питання організації бухгалтерського обліку в установі належать до компетенції її керівника, який несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років. Установі надається право самостійно обирати форми для забезпечення ведення бухгалтерського обліку: введення до штату посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо керівником установи. Обов'язок створення необхідних умов для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечення неухильного виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів також покладено на керівника установи. Керівник бюджетної установи має забезпечувати і дотримання Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95, під час перевірки первинних документів, зберігання та знищення бухгалтерських документів, упорядкування документообігу (має затвердити його графік) тощо.

Керівник установи повинен організовувати проведення відповідних контрольних заходів, одним із яких є інвентаризація. Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності установи зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються керівником установи, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно із законодавством. Випадки проведення інвентаризації в обов'язковому порядку визначені в Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженій наказом Міністерства фінансів України N 69 від 11.08.94, із наступними змінами.

Керівник установи створює всі умови для проведення інвентаризації. Порядок проведення інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ як самими установами так і міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади встановлює Інструкція з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затверджена наказом Головного управління Державного казначейства України N 90 від 30.10.98, із наступними змінами та доповненнями. Згідно з вказаною Інструкцією інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку шляхом їх зіставлення з фактичною наявністю майна. Інвентаризації підлягає все майно установи, незалежно від його місцезнаходження, і всі види фінансових зобов'язань. Відповідальність за організацію інвентаризації, правильне та своєчасне її проведення несе керівник установи.

Контроль доходів та видатків бюджетної установи здійснюється під час виконання кошторису, який має відповідати Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ. Діяльність бюджетної установи має здійснюватися в межах асигнувань, затверджених кошторисом і планом асигнувань. Контроль проводиться під час: зарахування доходів, взяття бюджетних зобов'язань, проведення операцій з бюджетними коштами, витрачання бюджетних коштів, здійснення запозичень тощо.

Від керівника установи залежить виконання вимог внутрішнього фінансового контролю. Тому саме він відповідає за організацію ефективної системи внутрішнього контролю з урахуванням забезпечення відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю. Шляхом видання наказів, розпоряджень тощо впроваджуються результати проведених контрольних заходів і, відповідно, досягається ефективність управління установою.

Внутрішня аудиторська служба проводить лише часткову перевірку, яка не передбачає детального аудиторського контролю всіх операцій. Таким чином, внутрішні аудитори не гарантують відсутність порушень у діяльності бюджетної установи. З метою перевірки ефективності функціонування системи внутрішнього фінансового контролю, надання практичної допомоги відповідним службам щодо ведення справ і управління фінансами, ведення бухгалтерського обліку тощо, керівник бюджетної установи відповідно до чинного законодавства має право запросити незалежних аудиторів для проведення перевірки. Він формує перелік питань, на які незалежні аудитори мають дати висновок для подальшого удосконалення діяльності установи. Такий аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), які виконують свої обов'язки індивідуально, займаючись приватною практикою на основі одержаних ліцензій та аудиторськими фірмами, тобто організаціями, які мають ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності й займаються виключно наданням аудиторських послуг відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про аудиторську діяльність" (в редакції від 14.09.2006). Аудитори перевіряють звітність їх клієнтів, консультують з питань, які їх цікавлять щодо статутної діяльності. Аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати й інші аудиторські послуги, пов'язані з їх професійною діяльністю, зокрема, по веденню та відновленню бухгалтерського обліку, у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності.

Розпорядник бюджетних коштів також несе відповідальність за організацію і стан внутрішнього фінансового контролю та аудиту як у своїх закладах, так і підвідомчих установах, відповідно йому надані певні контрольні повноваження. Так, Порядком проведення внутрішньої контрольно-ревізійної роботи в системі центрального органу виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 січня 2010 р. N 2, визначено механізм здійснення контрольно-ревізійними підрозділами відповідних міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - контрольно-ревізійний підрозділ) внутрішнього фінансового контролю за роботою підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління відповідних міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - суб'єкт господарювання, який підлягає контролю). Такий контроль спрямований на забезпечення розпорядників бюджетних коштів, зокрема міністерств, інших центральних органів виконавчої влади достовірною інформацією про використання суб'єктами господарювання, які підлягають контролю фінансових ресурсів, оцінку ефективності їх господарської діяльності, виявлення і запобігання в ній відхиленням, що перешкоджають законному та ефективному використанню майна і коштів, розширеному відтворенню виробництва. Метою здійснення внутрішнього фінансового контролю є: аналіз фінансово-господарської діяльності, цільового та ефективного використання бюджетних коштів та збереження державного майна, економного використання фінансових і матеріальних ресурсів, виконання планових завдань, достовірності ведення бухгалтерського обліку; забезпечення усунення порушень фінансової дисципліни відшкодування заподіяних збитків; вжиття заходів до запобігання фінансовим порушенням. Внутрішній фінансовий контроль здійснюється контрольно-ревізійними підрозділами у формі ревізій, перевірок, оцінки, розслідування та вивчення на підставі складених на півріччя планів роботи, що затверджуються керівниками міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів за погодженням з ГоловКРУ, його територіальними органами.

Відповідно до вказаного Порядку керівники центральних органів виконавчої влади повинні: вживати заходів до підвищення відповідальності працівників планово-економічних, фінансових та інших структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, за здійснення ними попереднього і поточного контролю за цільовим та ефективним використанням коштів і матеріальних цінностей, а також за достовірністю звітності та збереженням державного майна; забезпечувати якісний внутрішній фінансовий контроль фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, в частині цільового та ефективного використання ними бюджетних коштів і збереження державного майна; своєчасно розглядати матеріали ревізій (перевірок), вживати необхідних заходів за встановленими фактами зловживань, розкрадань, безгосподарності та інших порушень фінансової дисципліни.

Контрольно-ревізійний підрозділ контролює: обгрунтованість бюджетних запитів, дотримання фінансово-бюджетної, кошторисної дисципліни, збереження і цільове використання бюджетних коштів та коштів державних цільових фондів; збереження і використання державного майна; ефективність використання матеріальних і фінансових ресурсів; своєчасність документального оформлення господарських операцій; повноту виявлення та мобілізації внутрішньогосподарських резервів; причини непродуктивних витрат і втрат; економічний стан підприємств, установ та організацій, результати виконання виробничих та фінансових планів; правильність ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, своєчасність і повноту відображення в обліку фінансових, кредитних та розрахункових операцій, а також законність їх здійснення, виконання зобов'язань перед бюджетом і кредиторами; додержання порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів; стан виконання заходів, спрямованих на усунення недоліків, виявлених попереднім контрольним заходом; додержання встановленого порядку закупівлі товарів (робіт, послуг) за державні кошти; виконання інших завдань з питань, визначених наказами керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади відповідно до їх специфіки, в межах компетенції контрольно-ревізійного підрозділу.

Оцінювати ефективність державного внутрішнього фінансового контролю може як керівник органу державного сектору так і зовнішні аудитори. Основні критерії оцінки стану внутрішнього фінансового контролю визначені у Стандартах державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна - 6 "Оцінка стану внутрішнього фінансового контролю" (затверджені наказом ГоловКРУ N 168 від 09.08.2002). До таких критеріїв віднесено: наявність контрольного підрозділу в структурі суб'єкта господарювання або відповідної посади в штатному розписі, внутрішніх нормативних документів, які регулюють здійснення внутрішнього фінансового контролю, закріплення відповідальних за його здійснення осіб та визначення для них кола обов'язків, які повинні передбачати повноту і комплексність контрольних заходів; дієвість внутрішнього фінансового контролю, в тому числі в плані недопущення, вчасного виявлення і виправлення відхилень від встановлених правових норм або перешкоджання виникненню таких відхилень, визначення резервів для підвищення ефективності функціонування досліджуваних процесів діяльності; ефективність механізму інформування керівництва суб'єкта господарювання про результати внутрішнього фінансового контролю, надання практичних рекомендацій щодо вдосконалення досліджених процесів діяльності та своєчасність адекватного зворотного реагування; стан практичного впровадження результатів внутрішнього фінансового контролю.

Ці критерії використовується розпорядником бюджетних коштів як при оцінці стану внутрішнього фінансового контролю підвідомчих бюджетних установ, так і своїх закладів. Під час проведення контрольних заходів в межах наданих повноважень розпорядником бюджетних коштів обов'язково оцінюється ефективність внутрішнього фінансового контролю. За підсумками дослідження стану внутрішнього фінансового контролю визначається рівень ефективності та дієвості системи внутрішнього фінансового контролю щодо попередження та недопущення в подальшому правопорушень.