Мы ВКонтакте

Стаття 32. Організаційні засади складання проекту Державного бюджету України

1. Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України.

2. Міністерство фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення проекту Державного бюджету України та прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди.

3. Міністерство фінансів України на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий і наступні за плановим два бюджетні періоди та аналізу виконання бюджету у попередніх та поточному бюджетних періодах визначає загальний рівень доходів, видатків і кредитування бюджету та дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання проекту Державного бюджету України та індикативних прогнозних показників Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди.

Коментар:

1. Згідно із ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання (п. 6), оскільки складання проектів бюджетів усіх рівнів є прерогативою органів виконавчої влади. Ст. 96 Основного Закону України встановлює, що Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.

Складання проекту Державного бюджету України є першою стадією бюджетного процесу, який, окрім того, включає в себе розгляд і затвердження бюджету, його виконання, а також складання звіту про виконання бюджету. Саме на етапі складання проекту державного бюджету закладаються його основи, певна спрямованість, створюється єдиний, цілісний праобраз бюджету майбутнього року. Крім того, складання проекту Державного бюджету виконує ще одну важливу функцію - це є етап переосмислення всієї бюджетної ідеології, багатьох пов'язаних із цим питань (податкових, грошово-кредитних та ін.), багато в чому - ревізії бюджетних відносин, нормативно-правових актів, започаткування нових ідей вдосконалення бюджетної системи країни.

Кабінет Міністрів України є вищим органом в системі органів виконавчої влади. Одним із головних його завдань є забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Ст. 21 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" встановлює компетенцію уряду України, який забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України; розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання.

Згідно із ст. 32 Закону Кабінет Міністрів України розробляє і вносить на розгляд Верховної Ради України проекти загальнодержавних програм з питань економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку, охорони довкілля та з інших питань. Кабінет Міністрів України відповідно до Бюджетного кодексу України визначає перелік головних розпорядників коштів державного бюджету, на підставі якого розробляється проект закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

В останні роки в складанні проекту бюджету запроваджується середньострокове планування. Основою для нього стали положення Закону України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України" та постанова Кабінету Міністрів України N 621 від 26 квітня 2003 р. "Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та складання проекту державного бюджету". Згаданою постановою, зокрема, дано доручення Міністерству економіки та Міністерству фінансів України забезпечити взаємоузгоджене розроблення проектів прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньостроковий та короткостроковий період, Державної програми економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період та проекту державного бюджету на відповідний рік, а також затверджені типові структури прогнозів і програм та інші документи. Головним виконавцем і координатором розроблення прогнозів економічного і соціального розвитку визначене Міністерство економіки.

На виконання цих вимог листом Міністерства фінансів України до головних розпорядників бюджетних коштів доведено вимоги щодо складання бюджетних запитів і прогнозних показників на 2009 - 2011 роки, де відмічається, що головним розпорядникам бюджетних коштів необхідно вжити заходів щодо запровадження середньострокового планування на основі визначених пріоритетних завдань своєї діяльності та результативних показників, які вони прагнуть досягти. Зазначені заходи мають базуватися на такому:

1) формування бюджетних програм на основі довгострокових пріоритетів державної політики, викладених у стратегічних і програмних документах Кабінету Міністрів України;

2) вдосконалення механізму взаємодії між головними розпорядниками бюджетних коштів та відповідальними за виконання бюджетних програм на усіх стадіях бюджетного процесу;

3) приведення державних цільових програм у відповідність з Порядком розроблення та виконання державних цільових програм, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 106.

Іншим нововведенням останніх років є запровадження результативних показників виконання державного бюджету, запровадження паспортів бюджетних програм, програмно-цільового методу складання і виконання державного бюджету.

Програмно-цільовий метод вперше був передбачений Концепцією застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі, яка схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2002 р. N 538-р. Він означає інші підходи, зокрема, до складання бюджету і навіть нову бюджетну ідеологію. Традиційні підходи до бюджетної роботи полягали в тому, щоб виходити з наявних фінансових ресурсів, і на цій основі забезпечити виконання державних планів. За програмно-цільовим методом спочатку оцінюються результати, які необхідно досягти в бюджетному процесі, а вже потім для них формуються відповідні фінансові ресурси. При цьому на перше місце виходять не показники правильності і законності витрачання бюджетних коштів (вони, звичайно, залишаються в числі основних необхідних завдань), а ефективність бюджетних видатків. Перевага програмно-цільового методу полягає в посиленні ролі державного бюджету у реалізації функцій держави, підвищенні їх ефективності.

Концепція визначає мету та основні принципи застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі (водночас в ній відзначається, що деякі з елементів програмно-цільового методу вже застосовувались у практиці, починаючи із 1998 р.). Метою запровадження програмно-цільового методу у бюджетному процесі є встановлення безпосереднього зв'язку між виділенням бюджетних коштів та результатами їх використання.

Запровадження програмно-цільового методу у бюджетному процесі спрямоване на:

• забезпечення прозорості бюджетного процесу, що чітко визначає цілі і завдання, на досягнення яких витрачаються бюджетні кошти, підвищення рівня контролю за результатами виконання бюджетних програм;

• забезпечення за результатами виконання бюджету здійснення оцінки діяльності учасників бюджетного процесу щодо досягнення поставлених цілей та виконання завдань, а також проведення аналізу причин неефективного виконання бюджетних програм;

• упорядкування організації діяльності головного розпорядника бюджетних коштів щодо формування і виконання бюджетних програм шляхом чіткого розмежування відповідальності за реалізацію кожної бюджетної програми між визначеними головним розпорядником бюджетних коштів відповідальними виконавцями бюджетних програм;

• посилення відповідальності головного розпорядника бюджетних коштів за дотримання відповідності бюджетних програм законодавчо визначеній меті його діяльності, а також за фінансове забезпечення бюджетних програм і результати їх виконання;

• підвищення якості розроблення бюджетної політики, ефективності розподілу і використання бюджетних коштів.

Бюджетна програма являє собою систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети і завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій. Кожна бюджетна програма має код, який складається із семи цифрових знаків, з яких: перший, другий і третій визначають головного розпорядника бюджетних коштів (відповідний код відомчої класифікації видатків бюджету); четвертий - відповідальних виконавців бюджетних програм головного розпорядника бюджетних коштів (якщо відповідальним виконавцем є структурний підрозділ центрального апарату головного розпорядника бюджетних коштів, ставиться цифра "1", щодо всіх інших відповідальних виконавців використовуються цифри від "2" до "9"); п'ятий і шостий - бюджетну програму, виконання якої забезпечує один відповідальний виконавець. Якщо програма пов'язана з утриманням апарату органів державної влади, ставляться цифри "01", для всіх інших бюджетних програм - від "02" і далі залежно від номера бюджетної програми одного відповідального виконавця; сьомий - напрям діяльності в конкретній бюджетній програмі (цифри від "1" до "9"). Прив'язка коду конкретної бюджетної програми до відповідного коду функціональної класифікації видатків бюджету використовується, зокрема, з метою складання зведеного бюджету, здійснення макроекономічного аналізу, формування державної політики у сферах економіки, проведення міжнародних порівнянь видатків за функціями (тобто функціональна класифікація видатків бюджету застосовується виключно в аналітичних та статистичних документах).

Складовими елементами бюджетної програми є:

1) мета бюджетної програми - законодавчо визначені основні цілі, яких необхідно досягти у результаті виконання конкретної бюджетної програми;

2) завдання бюджетної програми - конкретні цілі, яких необхідно досягти у результаті виконання бюджетної програми протягом відповідного бюджетного періоду і оцінити які можна за допомогою результативних показників;

3) напрями діяльності - конкретні дії, спрямовані на виконання завдань бюджетної програми, з визначенням напрямів витрачання бюджетних коштів. Напрями діяльності повинні відповідати завданням і функціям головного розпорядника бюджетних коштів. Визначення напрямів діяльності забезпечує реалізацію бюджетної програми у межах коштів, виділених на цю мету;

4) результативні показники - кількісні та якісні показники, які характеризують результати виконання бюджетної програми і підтверджуються статистичною, бухгалтерською та іншою звітністю і які дають можливість здійснити оцінку використання коштів на виконання бюджетної програми.

Застосування результативних показників дає змогу чітко показати ефективність використання бюджетних коштів, співвідношення досягнутих результатів та витрат, тривалість виконання бюджетної програми, її необхідність і відповідність визначеній меті, а також порівнювати результати виконання бюджетних програм у динаміці за роками та між головними розпорядниками бюджетних коштів, визначати найефективніші бюджетні програми при розподілі бюджетних коштів.

Застосування результативних показників сприяє якісному та кількісному аналізу стану виконання бюджетної програми в частині фінансового забезпечення реалізації її заходів та ефективності виконання.

Результативні показники поділяються на такі групи:

• показники затрат - визначають обсяги та структуру ресурсів, що забезпечують виконання бюджетної програми;

• показники продукту - використовуються для оцінки досягнення поставлених цілей. Показником продукту є, зокрема, кількість користувачів товарами (роботами, послугами), виробленими в процесі виконання бюджетної програми;

• показники ефективності - визначаються як відношення кількості вироблених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) до їх вартості у грошовому або людському вимірі (витрати ресурсів на одиницю показника продукту);

• показники якості - відображають якість вироблених товарів (виконаних робіт, наданих послуг).

Концепцією передбачено застосування середньострокового бюджетного планування, тобто визначення головними розпорядниками бюджетних коштів на підставі Програми діяльності Кабінету Міністрів України плану своєї діяльності на середньостроковий період та обсягу необхідних коштів для досягнення поставлених цілей у середньостроковій перспективі. Середньострокове бюджетне планування є необхідним елементом впровадження програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Перехід до середньострокового бюджетного планування дасть учасникам бюджетного процесу можливість узгодити свої стратегічні плани діяльності з наявними бюджетними коштами як у рамках підготовки проекту бюджету на відповідний рік, так і на наступні періоди, що сприятиме переходу до формування довгострокової бюджетної політики.

Середньострокове бюджетне планування запроваджується з метою:

• поліпшення макроекономічного балансу шляхом розроблення узгоджених та реалістичних прогнозів доходів до бюджету;

• визначення загальних цілей бюджетної політики та забезпечення відкритості у їх досягненні впродовж багатьох років;

• визначення і дотримання чітких пріоритетів у сфері державних видатків;

• забезпечення можливості ініціювання змін у бюджетній політиці та механізмів контролю за їх реалізацією;

• удосконалення розподілу бюджетних коштів, спрямованих на досягнення стратегічних пріоритетів, як за функціями, так і між відповідними функціями;

• підвищення відповідальності головних розпорядників бюджетних коштів за ефективне та раціональне використання бюджетних коштів;

• посилення загального бюджетного контролю.

Концепцією передбачено також запровадження паспортів та підвищення ролі виконавців бюджетних програм. Паспорти бюджетних програм запроваджені на підставі Правил складання паспортів бюджетних програм та інформації про їх виконання, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2002 р. N 1098.

Паспорт бюджетної програми являє собою документ, що визначає суму коштів, затверджену в державному бюджеті для виконання бюджетної програми, законодавчі підстави її реалізації, мету, завдання, напрями діяльності, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми, на основі якого здійснюється контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів і аналіз виконання бюджетної програми. Він формується, виходячи з бюджетних запитів, поданих головними розпорядниками коштів державного бюджету, та бюджетних призначень на відповідний бюджетний період.

Паспорти бюджетних програм складають усі головні розпорядники за кожною бюджетною програмою, затвердженою законом про державний бюджет на відповідний бюджетний період, крім бюджетних програм з повернення кредитів до бюджету та бюджетних програм, призначення за якими встановлюються законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період за загальнодержавними видатками, у частині міжбюджетних трансфертів; бюджетних програм, за якими здійснюється передача бюджетних призначень головним розпорядникам коштів; бюджетних програм щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури, суду; виконання державою гарантійних зобов'язань за позичальників, що отримали кредити під державні гарантії; фінансування проектів розвитку за рахунок коштів, залучених державою; фінансування реалізації проектів та виконання програм - переможців Всеукраїнського конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування, мобілізаційної підготовки галузей національної економіки, а також бюджетних програм, які виникають унаслідок розподілу загальнодержавних видатків між головними розпорядниками.

Головні розпорядники розробляють паспорти бюджетних програм і подають їх на погодження Мінфіну разом із проектами наказів про їх затвердження в семиденний термін після набрання чинності Законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період. Структурні підрозділи Мінфіну в межах компетенції узгоджують паспорти бюджетних програм і подають їх, погоджені керівником - заступником Міністра, відповідно до розподілу функціональних обов'язків для узагальнення до Департаменту державного бюджету.

Паспорти всіх бюджетних програм кожного головного розпорядника затверджуються спільним наказом відповідного головного розпорядника та Мінфіну в трьох примірниках у місячний термін від дня набрання чинності законом про державний бюджет на відповідний бюджетний період. Якщо згідно з нормативно-правовими актами головний розпорядник ухвалює свої рішення у формі іншій, ніж наказ (наприклад, постанова, розпорядження тощо), паспорт бюджетної програми затверджується одночасно відповідним розпорядчим документом головного розпорядника і наказом Мінфіну. У такому разі у грифі "ЗАТВЕРДЖЕНО" форми паспорта бюджетної програми зазначається ще й назва розпорядчого документа головного розпорядника.

Один примірник спільного наказу про затвердження паспортів бюджетних програм залишається в Мінфіні, один - передається відповідному головному розпоряднику, один - в установленому порядку передається Мінфіном Державному казначейству України.

Головний розпорядник у тижневий термін від дня затвердження наказу про паспорти бюджетних програм доводить до розпорядників копії затверджених паспортів відповідних бюджетних програм. Розпорядники інформують відповідні органи Державного казначейства України шляхом подання їм копій затверджених паспортів відповідних бюджетних програм.

Головний розпорядник забезпечує своєчасність затвердження паспортів бюджетних програм, достовірність, зміст і повноту інформації, що в них міститься. Міністерство фінансів і головні розпорядники забезпечують відповідність змісту паспортів бюджетних програм закону про державний бюджет на відповідний бюджетний період та цим Правилам. У разі невідповідності паспорта бюджетної програми закону про державний бюджет на відповідний бюджетний період та цим Правилам. Міністерство фінансів має право в десятиденний термін з дня його отримання повернути такий паспорт бюджетної програми на доопрацювання відповідному головному розпорядникові.

Зміни до паспортів бюджетних програм уносяться протягом бюджетного періоду в порядку, установленому для складання паспортів бюджетних програм, у разі:

• прийняття змін до закону про державний бюджет на відповідний бюджетний період, які призводять до зміни інформації та показників, затверджених у паспортах бюджетних програм;

• зміни інформації та показників, затверджених у паспортах бюджетних програм, необхідність у внесенні яких з об'єктивних причин виникла в процесі виконання бюджету і які відповідають цілям бюджетної програми.

У разі прийняття змін до закону про державний бюджет на відповідний бюджетний період, які призводять до зміни інформації та показників, затверджених у паспортах бюджетних програм, паспорти відповідних бюджетних програм у новій редакції затверджуються в місячний термін від дня набрання чинності законом про внесення змін до закону про державний бюджет на відповідний бюджетний період.

У паспорті (пункт 12) визначаються результативні показники, які дадуть змогу здійснити оцінку використання коштів на виконання бюджетної програми для досягнення визначених мети та завдань бюджетної програми, виходячи з граничного обсягу взяття бюджетних зобов'язань у відповідному бюджетному періоді.

Результативні показники поділяються на такі групи:

• показники затрат визначають обсяги та структуру ресурсів, що забезпечують виконання бюджетної програми та характеризують структуру витрат бюджетної програми;

• показники продукту використовуються для оцінки досягнення поставлених цілей. Показниками продукту є, зокрема, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг у реалізації виконання бюджетної програми, кількість користувачів товарами (роботами, послугами) тощо;

• показники ефективності в залежності від напрямів, що виконуються в ході бюджетної програми, можуть визначатися як:

- витрати ресурсів на одиницю показника продукту (економність);

- відношення максимальної кількості вироблених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) до визначеного обсягу фінансових ресурсів (продуктивність);

- досягнення визначеного результату (результативність);

• показники якості - сукупність властивостей, які характеризують досягнуті результати якості створеного продукту, що задовольняють споживача відповідно до їх призначення та відображають послаблення негативних чи посилення позитивних тенденцій у наданні послуг (товарів, робіт) споживачам за рахунок коштів бюджетної програми.

При цьому, оскільки показники ефективності та якості визначаються унаслідок використання декількох показників, слід зазначати джерела інформації щодо кожного з них. У разі, якщо відсутня статистична інформація, що надається в джерелах інформації, необхідно подати інформацію щодо кількісних показників, які характеризують кінцеві результати, досягнуті за кошти конкретної програми.

Кількість наведених у цьому пункті показників за всіма групами не повинна перевищувати тридцяти одиниць.

Міністерство фінансів України у своєму листі від 19 березня 2007 р. N 31-06000-05-5/5351 відмічає неточності головних розпорядників бюджетних коштів при складанні документів щодо відображення результативних показників: до них включались показники, за допомогою яких неможливо якісно оцінити виконання бюджетної програми, оскільки вони залежать від зовнішніх факторів; наприклад, кількість опрацьованої кореспонденції, кількість виконаних доручень тощо; у відповідному пункті не вказані державні цільові програми, що виконуються у складі бюджетної програми, але вони визначені серед законодавчих підстав її виконання; відсутність або неточність у визначенні показників якості, що не дозволяє в повному обсязі оцінити якість виконання бюджетної програми; результативні показники неправильно віднесені до відповідного розділу, зокрема в розділі ефективності зазначені показники, які за своєю сутністю характеризують якість виконання бюджетної програми.

Крім того, в процесі складання проекту Державного бюджету України відбувається упорядкування бюджетних програм. Згідно вказівок Міністерства фінансів України головний розпорядник коштів може пропонувати запровадження нових бюджетних програм виключно у разі наявності відповідних законодавчих підстав (нормативно-правових актів). При цьому навіть за таких умов головний розпорядник в першу чергу розглядає можливість включення зазначених видатків як напряму використання коштів вже існуючих бюджетних програм.

Нагадаємо, що наразі програмно-цільовий підхід закріплено статтею 20 Бюджетного кодексу України.

Слід звернути увагу, що Конституція України говорить про розробку Кабінетом Міністрів проекту закону про Державний бюджет України, назва глави 6 і ст. 32 Бюджетного кодексу - про складання проекту державного бюджету (але не закону), а в тексті статті мова знову йде про складання Кабінетом Міністрів України проекту закону, а не проекту бюджету. Ст. 2 Бюджетного кодексу України, яка дає визначення основних термінів Кодексу, визначає проект бюджету як "проект плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, що здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду, який є невід'ємною частиною проекту закону про державний бюджет або проекту рішення відповідної ради про місцевий бюджет". Звідси випливає, що Кабінет Міністрів України вносить проект Закону про Державний бюджет України, а сам проект бюджету є його складовою частиною. Практично мова йде про реалізацію права законодавчої ініціативи, передбаченої ст. 93 Конституції України. За визначенням Конституційного Суду України, даним ним у Рішенні від 13.01.2009 р. N 1-рп/2009, розробка проекту закону та його подання до Верховної Ради - це різні стадії законодавчого процесу. Прерогативою Кабінету Міністрів України є внесення проекту Закону про Державний бюджет України, однак інші суб'єкти права законодавчої ініціативи (Президент України, народі депутати) мають право вносити тільки поправки (пропозиції) до розглядуваного Верховною Радою проекту закону.

2. Якщо в частині 1 коментованої статті йдеться про підготовку проекту закону про Державний бюджет України, за що відповідає Кабінет Міністрів України, то в частині 2 цієї статті йдеться вже про складання цього проекту закону, за що відповідає Міністерство фінансів України. Саме воно визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення проекту Державного бюджету України та прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди.

3. Проект Державного бюджету України складається Міністерством фінансів України на основі ряду показників, перш за все - основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий і наступні за плановим два бюджетні періоди (бюджетний період, згідно визначенню ст. 2 Бюджетного кодексу України, становить один бюджетний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року), а також аналізу виконання бюджету у попередніх та поточному бюджетних періодах (роках).

На основі цих показників Міністерство фінансів визначає загальний рівень доходів, видатків і кредитування бюджету та дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання проекту Державного бюджету України та індикативних прогнозних показників Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди.

Таким чином, центральне місце у складанні (підготовці) проекту Державного бюджету України займає Міністерство фінансів України. Міністерство фінансів України діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. N 1837. Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, випуску та проведення лотерей, розроблення та виробництва голографічних захисних елементів. Серед основних завдань Мінфіну Положення передбачає: забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю та здійснення контролю за її проведенням Державною податковою адміністрацією, Держмитслужбою, ГоловКРУ, Державним казначейством; забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України; проведення разом з іншими органами виконавчої влади аналізу фінансово-економічного становища держави, перспектив її подальшого розвитку; підготовка проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; розроблення в установленому порядку проекту Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, прогнозних показників зведеного бюджету України, організація роботи, пов'язаної із складенням та виконанням Державного бюджету України, координація діяльності учасників бюджетного процесу; удосконалення методів фінансового і бюджетного планування та ін.

Відповідно до покладених на нього завдань Міністерство фінансів: бере участь у розробленні прогнозних показників і програм економічного і соціального розвитку України; визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, загальний рівень доходів і видатків бюджету, обсяг його фінансування для підготовки пропозицій до проекту Державного бюджету України; готує та подає на розгляд Кабінету Міністрів України проект Закону про Державний бюджет України на відповідний рік разом із пропозиціями щодо визначення строку і порядку його розгляду в Кабінеті Міністрів України; розробляє та доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів, визначає порядок і строк їх подання; здійснює у межах своїх повноважень контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством; здійснює методичне керівництво з питань складення та виконання бюджету; прогнозує на поточний період і на перспективу податкові надходження до бюджету, готує пропозиції щодо ефективного розподілу фінансових ресурсів для забезпечення державних витрат; розробляє за дорученням Кабінету Міністрів України програми державних запозичень, бере участь в організації роботи, пов'язаної із залученням фінансових ресурсів в економіку України відповідно до законодавства та ін.

Мінфін має право одержувати в установленому порядку від головних розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для складення проекту Державного бюджету України, прогнозних показників зведеного бюджету України та аналізу виконання бюджетів, що входять до складу бюджетної системи держави та інші матеріали.

Мінфін очолює Міністр, який призначається на посаду і звільняється з посади в установленому порядку Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України. Міністр фінансів в процесі складання проекту Державного бюджету України виконує такі обов'язки: керує Міністерством, несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього завдань; визначає на виконання вимог законодавства у межах наданих йому повноважень політичні пріоритети та стратегічні напрями роботи Мінфіну, шляхи досягнення поставлених цілей; бере участь у розгляді питань на засіданнях Кабінету Міністрів України та вносить пропозиції щодо порядку денного таких засідань; відповідає за складення проекту Державного бюджету України, визначає методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій до проекту Державного бюджету України; визначає загальний рівень доходів і видатків, дає оцінку обсягу фінансування державного бюджету для розроблення пропозицій до проекту Державного бюджету України; приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозицій проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України; представляє проект Закону про Державний бюджет України на відповідний рік на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Порядок взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу врегульовано Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2007 р. N 662.

Порядок регулює взаємовідносини між Міністерством фінансів України як головним розпорядником бюджетних коштів та центральними органами виконавчої влади та урядовими органами державного управління (які є відповідальними виконавцями) у процесі складання, затвердження та виконання державного бюджету. До системи головного розпорядника коштів, крім центрального апарату Міністерства фінансів України, входить також низка відповідальних виконавців, а саме: Державне казначейство України; Головне контрольно-ревізійне управління України; Державна митна служба України; Державна податкова адміністрація України; Фонд державного майна України; Пенсійний фонд України; Державна пробірна служба України тощо.

Обов'язки щодо координації питань у процесі складання, затвердження та виконання державного бюджету, здійснення у межах своїх повноважень контролю за додержанням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу щодо головного розпорядника коштів покладаються на заступників Міністра фінансів України відповідно до розподілу функціональних повноважень та департамент, на який покладені функції головного розпорядника коштів згідно з Положенням про структурний підрозділ Міністерства фінансів України.

Головний розпорядник коштів приймає від відповідальних виконавців на розгляд за кожною бюджетною програмою, за виконання якої вони відповідають, з детальними обґрунтуваннями та розрахунками за визначеними формами:

- попередні показники проектів кошторисів за бюджетними програмами на кожний бюджетний рік та прогноз на наступних три роки;

- бюджетні запити;

- мережу розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів, які будуть отримувати кошти з державного бюджет;

- проекти паспортів бюджетних програм та інформацію про їх виконання;

- зведені проекти кошторисів та зведені плани асигнувань для складання розпису державного бюджету;

- розподіл показників зведених кошторисів та проектів зведених планів асигнувань по загальному фонду за мережею відповідальних виконавців;

- кошториси на погодження по центральному апарату з розрахунками та обґрунтуваннями в розрізі кодів економічної класифікації видатків;

- зміни до розпису державного бюджету в межах, затверджених відповідальним виконавцям бюджетних програм;

- зміни до кошторисів у межах, затверджених відповідальним виконавцям бюджетних програм;

- зміни до кошторисів у межах, затверджених відповідальним виконавцям бюджетних програм по головному розпоряднику коштів;

- розподіл виділених коштів за мережею відповідального виконавця;

- розподіл відкритих асигнувань за бюджетними програмами (за фактом фінансування);

- фінансову звітність квартальну та річну за бюджетними програмами відповідального виконавця;

- звіт відповідальних виконавців про витрачання бюджетних коштів за рік у розрізі бюджетних програм та кодів економічної класифікації видатків;

- структуру та штатний розпис. Підготовлені Департаментом Міністерства фінансів висновки подаються на підпис та погодження керівництву Мінфіну.

Головний розпорядник коштів (Міністерство фінансів України) при розгляді попередніх показників проектів кошторисів за бюджетними програмами:

- враховує інформацію Рахункової палати України та Головного контрольно-ревізійного управління України щодо результатів проведених ревізій та перевірок цільового та ефективного використання коштів, виділених на виконання бюджетних програм, та фінансового аудиту діяльності бюджетних установ;

- вимагає від кожного відповідального виконавця бюджетних програм здійснення оптимізації своїх витрат;

- здійснює поглиблений аналіз, у першу чергу видатків, пов'язаних з функціонуванням бюджетних установ, непріоритетних та неефективних витрат, зокрема тих, що не стосуються виконання основних функцій і завдань з урахуванням інформації про виконання паспортів бюджетних програм за попередній звітний рік;

- розглядає заходи щодо скорочення непершочергових витрат, уключаючи витрати на придбання та утримання автомобільного транспорту, мобільних телефонів, меблів, іншого обладнання та устаткування, будівництва та капітального ремонту адміністративних об'єктів тощо.

Відповідальні виконавці:

- здійснюють аналіз видатків, затверджених за бюджетними програмами на поточний рік у розрізі кодів економічної класифікації видатків, та готують пропозиції щодо потреби у видатках на наступний рік, виходячи зі зміни законодавства, закінчення/періодичності дії програм з відповідними обґрунтуваннями; 

- надають перелік та обсяги видатків на наступний рік, зміна обсягів яких відбувається у зв'язку зі змінами показників, що впливають на розрахунок видатків разом з детальними розрахунками і обґрунтуваннями;

- надають перелік та обсяги нових видатків (надання кредитів) державного бюджету на наступний рік відповідно до змін у законодавстві або в зв'язку з періодичністю виконання певних програм разом з детальними розрахунками і обґрунтуваннями;

- вносять пропозиції щодо уточнення назв бюджетних програм, упорядкування бюджетних програм (об'єднання, розподіл, передача від одного відповідального виконавця іншому) з детальними обґрунтуваннями таких змін;

- узгоджують з відповідними структурними підрозділами Міністерства фінансів України інформацію щодо окремих бюджетних програм, а в разі потреби - з іншими центральними органами виконавчої влади;

- подають головному розпоряднику коштів інформацію щодо попередніх показників проекту кошторисів за бюджетними програмами на паперових та електронних носіях у встановлені Міністерством фінансів України терміни.

В процесі підготовки бюджетних запитів головний розпорядник коштів для забезпечення своєчасної організації роботи, пов'язаної зі складанням бюджетних запитів на наступний рік:

- доводить до відома відповідальних виконавців отримані від Міністерства фінансів України граничні обсяги видатків загального фонду державного бюджету на наступний рік та за окремими програмами граничні обсяги видатків за спеціальним фондом і організовує розроблення бюджетних запитів;

- надає роз'яснення щодо їх складання;

- розробляє і доводить інші показники, які відповідальні виконавці повинні додержуватися при визначенні видатків;

- установлює графік подання бюджетних запитів відповідальними виконавцями.

Відповідальні виконавці при підготовці бюджетних запитів та здійсненні розрахунків до них:

- при визначенні проекту видатків та надання кредитів із загального та спеціального фондів державного бюджету за основу беруть відповідні обсяги видатків, які затверджені законом про Державний бюджет України на поточний рік;

- під час розподілу граничного обсягу видатків загального фонду за бюджетними програмами дотримуються граничних обсягів, наданих головним розпорядником коштів;

- при здійсненні розрахунків за кодами економічної класифікації видатків враховують чисельність працівників, передбачену до запровадження розміри мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, зміни щодо визначення відсотків нарахувань на заробітну плату, підвищення цін (тарифів) тощо;

- в обов'язковому порядку виконують вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на утримання установ;

- при формуванні видатків на оплату праці враховують структуру їх видатків із забезпеченням у першочерговому порядку обов'язкових виплат відповідно до законодавства, а також доплати та надбавки, премії, матеріальну допомогу тощо;

- під час визначення видатків забезпечують економію коштів і матеріальних цінностей;

- до бюджетних запитів включають тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи;

- видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, передбачають лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості;

- відповідно до основних функціональних повноважень здійснюють визначення видатків за напрямами діяльності;

- при розробці прогнозних показників на три наступні роки враховують установлені середньорічні індекси інфляції;

- визначають обсяги видатків, які спрямовуються на виконання державних цільових програм або їх завдань;

- при визначенні видатків враховують результати аналізу управління зобов'язаннями загального та спеціального фондів з урахуванням можливої кредиторської та дебіторської заборгованостей на початок бюджетного року;

- враховують інші показники, які впливають на розрахунки видатків;

- визначають результативні показники, які характеризують виконання бюджетних програм;

- у разі незабезпечення потреби в коштах граничними обсягами видатків вказують положення нормативно-правового акта, виконання яких не забезпечується;

- приводять зобов'язання загального фонду державного бюджету у відповідність до затверджених граничних видатків.

Відповідальні виконавці складають бюджетні запити та надають їх разом із супровідним листом головному розпоряднику коштів, який проводить їх аналіз, готує висновки, зауваження та пропозиції до них в загальному порядку, встановленому для процесу складання і подання бюджетних запитів.

В процесі підготовки до складання проекту Державного бюджету України Кабінет Міністрів України ставить завдання перед центральними органами виконавчої влади та головними розпорядниками бюджетних коштів щодо розрахунків по проекту. Це можуть бути найрізноманітніші показники, наприклад, ставки рентних та інших неподаткових платежів. З цих питань визначаються строки розробки відповідних показників і їх подання до Міністерства фінансів України.

Одним із головних документів на етапі підготовки до складання проекту Державного бюджету України є основні макроекономічні показники економічного і соціального розвитку на планований рік. Вони розробляються Міністерством економіки України разом із Міністерством фінансів України, іншими міністерствами, відомствами за участю Національного банку України. Ключовим показником для них є обсяг валового внутрішнього продукту, показники інфляції та ін. На цій стадії приймає участь і Державний комітет статистики, який надає необхідну інформацію Міністерству фінансів, а також забезпечує надання необхідної інформації своїми територіальними органами для складання проектів місцевих бюджетів.

За складання проекту Державного бюджету України несе відповідальність Міністерство фінансів України, оскільки саме воно займає центральне місце у складанні проекту бюджету і, крім того, приймає участь у формуванні державних цільових фондів (Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, Фонду загальнодержавного соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань). Всі ці фонди до 15 липня подають проекти своїх кошторисів на розгляд Міністерства праці і соціальної політики України, а також до Міністерства фінансів України.

На основі Основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України та прогнозних показників проекту Державного бюджету України на наступний бюджетний період Кабінет Міністрів України щорічно в травні приймає постанову про основні засади складання проекту Державного бюджету України. Отримавши цю постанову, Міністерство фінансів України у тижневий строк доводить її до відома головних розпорядників бюджетних коштів обсяги видатків загального фонду проектованого Державного бюджету України.