Мы ВКонтакте

Стаття 45. Виконання Державного бюджету України за доходами

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету, а також погодження рішень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань платників податків чи податкового боргу на строк, що виходить за межі одного бюджетного періоду, стосовно загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

3. Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад координують діяльність відповідних органів стягнення щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету.

4. Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Порядок зарахування до державного бюджету коштів, що отримуються установами України, які функціонують за кордоном, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

5. Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

6. Забороняється проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов'язаних з державним боргом, та випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.

7. Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.

8. У разі зміни місцезнаходження суб'єктів господарювання - платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

 

Коментар:

 

1. На Міністерство фінансів України покладено обов'язок щодо здійснення загальної організації та управління виконанням Державного бюджету України, координації діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Міністерство фінансів України бере участь у розробленні прогнозних показників і програм економічного і соціального розвитку держави; прогнозує та аналізує на поточний період і на перспективу надходження до бюджету, готує пропозиції щодо ефективного розподілу фінансових ресурсів для забезпечення державних витрат; координує у межах своїх повноважень діяльність центральних органів виконавчої влади, пов'язану із забезпеченням своєчасного і повного надходження податків і зборів (обов'язкових платежів) до державного та місцевих бюджетів Міністерство фінансів України, діє відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року N 1837.

Окрім того, в частині 1 коментованої статті зазначається, що Міністерство фінансів України погоджує рішення центрального податкового органу про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань на термін, що виходить за межі одного бюджетного періоду, стосовно загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Ця норма деталізується у Законі України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III, якою врегульовано порядок надання відстрочки зі сплати податків органами державної податкової служби. Так, в підпункті 14.3.3 пункту 14.3 статті 14 вказаного Закону зазначається, що рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань у межах одного бюджетного року приймається стосовно загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів) - керівником податкового органу та має бути затверджене керівником податкового органу (його заступником) вищого рівня; стосовно місцевих податків і зборів - керівником податкового органу (його заступником) та має бути затверджене фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.

Відстрочка передбачає перенесення строку сплати основної суми податку, іншого обов'язкового платежу на більш пізній термін. Відстрочка надається платнику на платній основі, на умовах податкового кредиту. На відстрочену суму податку нараховуються проценти, розмір яких визначається із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день надання відстрочки або на день її погашення, в залежності від того, яка з величин таких ставок є більшою.

2. На органи Державного казначейства покладено завдання забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями; в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства.

Державне казначейство України веде бухгалтерський облік операцій з виконання державного та місцевих бюджетів, складає звітність про виконання державного, місцевих і зведеного бюджетів та подає звітність органам законодавчої і виконавчої влади у обсязі та у строки, визначені бюджетним законодавством.

На органи Державного казначейства України покладено обов'язок щодо повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Поверненню підлягають: помилково сплачені податки, збори; переплата, яка виникла внаслідок скасування чи зміни судом рішення контролюючого органу про перерахування або зарахування суми податкового зобов'язання, якщо така сума була сплачена (стягнута); переплата, яка виникла внаслідок сплати платником податків коштів понад суми податкових зобов'язань такого платника податків, за якими настав граничний термін сплати.

3. На органи, що контролюють справляння надходжень бюджету (органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, уповноважені здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), інших надходжень бюджету, - п. 39 ч. 1 ст. 2 БК), покладено обов'язок щодо забезпечення своєчасного та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад повинні координувати діяльність відповідних органів стягнення (органів Державної податкової служби, Державної митної служби тощо) щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету.

Податки і збори (обов'язкові платежі) сплачуються платниками самостійно в порядку та строки, визначені в податковому законодавстві. Стягнення податків здійснюється у випадку невиконання добровільно платником його податкового обов'язку. Стягнення податків, зборів, інших обов'язкових платежів - це примусовий захід, який застосовується до недобросовісного платника органами стягнення.

4. Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України. Забороняється акумулювати ці платежі на рахунках контролюючих органів (органів, що контролюють справляння надходжень бюджету), за винятком установ України, які функціонують за кордоном (порядок зарахування до бюджету їх коштів визначається окремо Кабінетом Міністрів України).

Єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України. Ведення єдиного казначейського рахунку здійснюється відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року N 122 (зареєстровано: Міністерством юстиції України від 18 липня 2002 р. N 594/6882).

Єдиний казначейський рахунок об'єднує кошти субрахунків, що відкриті в Державному казначействі України (центральний рівень), управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

У балансі Державного казначейства України відкритий відповідний єдиний казначейський рахунок Управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - територіальні управління Державного казначейства) рахунки у Національному банку не відкриті.

Функціонування єдиного казначейського рахунку забезпечує: можливість швидкої мобілізації коштів, які протягом дня надходять на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, та використання їх для проведення бюджетних видатків і здійснення інших операцій, що не суперечать законодавству України; надання інформації органам законодавчої та виконавчої влади за здійсненими на єдиному казначейському рахунку операціями; оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо забезпечення ефективного використання коштів бюджетів.

5. Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України. В чинному законодавстві проведено різницю між поняттями "сплата податку" та "зарахування податку". Сплата податку платником відбувається шляхом подання до установи банку платіжного доручення. Тобто платник податку вступає у відповідні податкові правовідносини. Відносини щодо зарахування платежів на єдиний казначейський рахунок є бюджетними правовідносинами і здійснюються вони без безпосередньої участі платника податків і зборів (обов'язкових платежів).