Мы ВКонтакте

Стаття 56. Ведення бухгалтерського обліку виконання Державного бюджету України

1. Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та звітності про виконання бюджетів здійснюється Міністерством фінансів України.

2. Бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання Державного бюджету України здійснюють органи Державної казначейської служби України у порядку, встановленому Міністерством фінансів України. Цей облік має відображати всі активи та зобов'язання держави.

Бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку в порядку, встановленому Міністерством фінансів України.

3. Завдання та функціональні обов'язки бухгалтерських служб, повноваження керівника бухгалтерської служби у бюджетних установах - головного бухгалтера та вимоги щодо його професійно-кваліфікаційного рівня визначаються Кабінетом Міністрів України.

Призначення та звільнення головного бухгалтера бюджетної установи здійснюються за погодженням з Державною казначейською службою України відповідно до законодавства про працю з урахуванням типових професійно-кваліфікаційних характеристик головного бухгалтера бюджетної установи, затверджених Кабінетом Міністрів України.

4. Усі надходження бюджету та витрати бюджету обліковуються у валових показниках незалежно від того, передбачається чи не передбачається у бюджетних призначеннях взаємозарахування цих показників.

5. Усі надходження бюджету та витрати бюджету мають відображатися на рахунках у хронологічному порядку відповідно до встановленої законодавством процедури. Усі бухгалтерські записи мають підтверджуватися документально.

Коментар:

1. Правове регулювання порядку організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні здійснюється Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV. У ньому відзначено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до законодавства (ч. 4 ст. 6 Закону). В абзаці 3 частини 2 коментованої статті сказано, що такий порядок встановлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (що затверджуються Міністерством фінансів України) за погодженням з Міністерством фінансів України.

Державне казначейство України при Міністерстві фінансів України створене Указом Президента України "Про Державне казначейство України" від 27 квітня 1995 р. N 335 (Указ втратив чинність згідно з Указом Президента України N 209/2006 від 13.03.2006 р.) з метою забезпечення ефективного управління коштами Державного бюджету України та підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів у Державному бюджеті України.

У своїй діяльності казначейство керується Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 1232 від 21 грудня 2005 р., де зазначено, що одним з основних завдань його діяльності є визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів. Державне казначейство України у межах своїх повноважень здійснює контрольні функції, пов'язані з дотриманням єдиних правил ведення бухгалтерського обліку, складенням звітності про виконання бюджетів та кошторисів бюджетних установ.

2. Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 1232 від 21 грудня 2005 р., передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік операцій з виконання державного та місцевих бюджетів, складає звітність про виконання державного, місцевих і зведеного бюджетів, подає звітність органам законодавчої і виконавчої влади у обсязі та у строки, визначені бюджетним законодавством.

Бухгалтерський облік всіх фінансових операцій, щодо виконання Державного бюджету України ведеться відповідно до Інструкції по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженої наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 р. N 119 (зі змінами та доповненнями).

Будова Плану рахунків базується на класифікації рахунків за економічним змістом з метою отримання інформації про виконання бюджетів та здійснення контролю за цим процесом.

План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів забезпечує відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних з виконанням функцій, які покладаються на органи Державного казначейства та фінансові органи, тобто касове виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та видатками.

Метою застосування плану рахунків є забезпечення потреб ведення бухгалтерського обліку операцій щодо виконання державного та місцевих бюджетів за касовим методом та складання фінансової звітності.

План рахунків надає змогу здійснювати детальний і повний облік операцій, пов'язаних з виконанням бюджетів, а також своєчасно надавати детальну, достовірну і змістовну інформацію керівництву органів Державного казначейства та фінансових органів, Міністерству фінансів України, статистичним відомствам, податковим органам, іншим користувачам.

План рахунків ґрунтується на міжнародних стандартах бухгалтерського обліку та звітності, що засновані за такими принципами:

- законність - звітність повинна відповідати правилам і процедурам, які передбачені законодавчими та нормативними актами;

- достовірність - правдиве відображення у бухгалтерській звітності фінансових операцій держави з дотриманням вимог відповідних нормативних актів;

- повнота бухгалтерського обліку - всі операції по виконанню бюджетів в органах Державного казначейства підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків. Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні результати операцій органів Державного казначейства, яка може впливати на рішення, що приймаються згідно з нею. Повнота та достовірність в обліку можливі тільки за умови, якщо облікова політика та процедури органів Державного казначейства забезпечать виконання всіх правил бухгалтерського обліку, а також, якщо ці правила застосовуються без відхилень, з урахуванням реальної оцінки операцій, подій та ситуацій;

- дата операції - операції по виконанню бюджетів реєструються в бухгалтерському обліку в момент проведення відповідних платежів, що відповідає касовому методу ведення бухгалтерського обліку;

- прийнятність вхідного балансу - залишки за рахунками на початок поточного звітного періоду мають відповідати залишкам за станом на кінець попереднього звітного періоду;

- превалювання сутності над формою - операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їх суті та економічного змісту, а не за їх юридичною формою;

- суттєвість - у фінансових звітах має відображатись уся істотна інформація, корисна для прийняття рішень керівництвом. Інформація є суттєвою, якщо її відсутність або перекручення може вплинути на економічні рішення користувачів звітності;

- доречність - корисність інформації для підготовки та прийняття економічних рішень;

- відкритість - фінансові звіти мають бути достатньо зрозумілими і детальними, щоб уникнути двозначності, правдиво відображати операції з необхідними поясненнями в записках. Операції повинні відповідати змісту статей звітів. Звітність має бути чітко викладена і зрозуміла для користувача;

- сталість - постійне, протягом бюджетного року, застосування обраних методів. Зміна методів обліку потребує додаткового обґрунтування і розкриття у фінансових звітах;

- правильність - сумлінне застосування прийнятих правил та процедур;

- обережність - обґрунтована, розсудлива оцінка фактів;

- незалежність - відокремленість фінансових бюджетних років (звітних періодів);

- співставність - можливість визначення тенденцій виконання бюджету через співставлення інформації, що міститься у бухгалтерському обліку і звітності за певний період часу;

- своєчасність - забезпечення своєчасною інформацією органів законодавчої та виконавчої влади, які приймають рішення, здійснюють оцінку виконання бюджету, готують пропозиції щодо складання бюджету, тощо, та інших користувачів;

- безперервність - оцінка активів здійснюється, виходячи з того, що процес виконання бюджетів є постійним;

- консолідація - складання зведеної фінансової звітності про виконання бюджетів в цілому по системі Державного казначейства України з урахуванням підвідомчих управлінь та відділень в розрізі бюджетів, за винятком залишків за внутрішньосистемними розрахунками;

- окреме відображення активів та пасивів - цей принцип передбачає, що всі рахунки активів та пасивів оцінюються окремо і відображаються в розгорнутому вигляді. Усі рахунки є активними або пасивними за винятком клірингових (рахунків за розрахунками), технічних та транзитних рахунків.

Балансові рахунки в Плані рахунків класифікуються за активами та зобов'язаннями.

Балансові рахунки (синтетичний облік) забезпечують інформацію про операції, які виконуються органами фінансової системи при виконанні бюджетів та їх відображення у фінансовій звітності.

Синтетичний облік здійснюється на рівні класів, розділів, груп та балансових рахунків.

Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію забезпечується за допомогою аналітичного обліку, що дає змогу уникнути використання зайвої кількості окремих балансових рахунків.

Аналітичний облік забезпечується за допомогою аналітичних рахунків.

Кожний клас розподілений на:

- рахунки II порядку (двозначні - розділ);

- рахунки III порядку (трьохзначні - група);

- рахунки IV порядку (чотиризначні - балансовий рахунок). План рахунків поділяється на три логічні частини: баланс, бюджетні рахунки (доходи і видатки) меморандні і позабалансові рахунки.

План рахунків складається:

Балансові рахунки:

Клас перший. Активи.

Клас другий. Зобов'язання.

Клас третій. Кошти бюджетів та розпорядників бюджетних коштів.

Клас четвертий. Розрахунки.

Рахунки доходів та видатків бюджету (бюджетні рахунки):

Клас п'ятий. Результат виконання бюджету.

Клас шостий. Доходи бюджету.

Клас сьомий. Видатки бюджету.

Меморандні і позабалансові рахунки:

Клас восьмий. Управлінський облік.

Клас дев'ятий. Позабалансовий облік.

Перший клас Плану рахунків визначає активи бюджетів. Цей клас включає кореспондентський рахунок Державного казначейства в НБУ, кошти бюджетів у інших банках, розміщені депозити, цінні папери, надані бюджетні кредити, інші активи (кошти в дорозі та заблоковані на рахунках, товарно-матеріальні цінності), субкореспондентські рахунки, відкриті в органах Державного казначейства. Всі рахунки першого класу активні.

Другий клас Плану рахунків визначає зобов'язання, які виникають в процесі виконання бюджетів. Цей клас включає зобов'язання, що пов'язані з випуском в обіг цінних паперів, за отриманими кредитами та депозитами, за іншими зобов'язаннями. Всі рахунки другого класу пасивні.

У третьому класі Плану рахунків відображені зобов'язання за операціями Державного казначейства за коштами бюджетів та розпорядників бюджетних коштів. Цей клас включає операції за коштами: державного бюджету, місцевих бюджетів; які підлягають розподілу між рівнями бюджетів; тимчасово віднесеними на доходи бюджету; на рахунках розпорядників бюджетних коштів, органів Державного казначейства. Рахунки третього класу пасивні.

У четвертому класі Плану рахунків відображаються розрахунки, які виникають між бюджетами в процесі їх виконання, розрахунки за векселями, позицію Державного казначейства щодо іноземної валюти та балансуючі рахунки. Всі рахунки четвертого класу активно-пасивні.

П'ятий клас Плану рахунків визначає результат виконання бюджетів. Він включає результат виконання загального та спеціального фондів бюджетів. Рахунки п'ятого класу активно-пасивні.

У шостому класі Плану рахунків відображаються доходи. Цей клас включає доходи: державного та місцевих бюджетів, доходи, які підлягають розподілу; кошти тимчасово віднесені на доходи бюджетів. Всі рахунки шостого класу пасивні, крім рахунку 6911 "Контррахунок за операціями за доходами бюджетів", який є контрпасивним.

У сьомому класі Плану рахунків відображаються видатки. Цей клас включає видатки державного та місцевого бюджетів. Всі рахунки сьомого класу активні за винятком рахунків: 713 групи "Кредитування державного бюджету за вирахуванням погашення", 723 групи "Кредитування місцевого бюджету за вирахуванням погашення" які є активно-пасивним та 7911 "Контррахунок за видатковими операціями" який є контрактивним і 7921 "Контррахунок за операціями з кредитування за вирахуванням погашення", який є активно-пасивним.

Восьмий клас Плану рахунків включає меморандні (технічні) рахунки, які є елементом управлінського обліку і не входять в баланс про виконання бюджету. Цей клас включає кошти передані та кошти отримані органами Державного казначейства в процесі виконання бюджетів. Рахунки 81 розділу "Кошти отримані" пасивні, рахунки 82 та 83 розділів - активні, а рахунки 8911 "Контррахунок за операціями управлінського обліку за переданими коштами" - контрактивний і рахунок 8921 "Контррахунок за операціями управлінського обліку за отриманими коштами" - контрпасивний.

У дев'ятому класі Плану рахунків відображаються позабалансові статті. Цей клас включає: тимчасові планові показники, пропозиції та інші планові показники; кошторисні призначення; асигнування; планові показники за доходами бюджету; зобов'язання розпорядників бюджетних коштів; розрахункові документи, не оплачені в строк; нараховані доходи і витрати; зобов'язання і вимоги за кредитуванням та всіма видами гарантій. Рахунки 90, 91, 92, 94, 95 розділів - пасивні; рахунки 93 розділу - активні. Рахунки: 9911 "Контррахунок для активних рахунків позабалансового обліку" - контрактивний та 9921 "Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку" - контрпасивний.

3. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" від 28.02.2002 р. N 228 розпорядниками бюджетних коштів є бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету. Такі розпорядники бюджетних коштів ведуть бухгалтерський облік відповідно до правил, встановлених Державним казначейством України.

Бухгалтерський облік в бюджетних установах здійснюється за субрахунками відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затверджених наказом Головного управління Державного казначейства України від 10.12.99 р. N 114 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.12.99 р. за N 890/4183. Проведені операції відображаються бухгалтерськими проведеннями, визначеними в Інструкції про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства від 10.07.2000 р. N 61 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 14.08.2000 р. за N 497/4718 (в редакції наказу Державного казначейства України від 14.02.2005 р. N 28, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.03.2005 р. за N 288/10568).

План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ включає:

Розділ I. Балансові рахунки.

Клас 1. Необоротні активи.

Клас 2. Запаси.

Клас 3. Кошти, розрахунки та інші активи.

Клас 4. Власний капітал.

Клас 5. Довгострокові зобов'язання.

Клас 6. Поточні зобов'язання.

Клас 7. Доходи.

Клас 8. Витрати.

Розділ II. Позабалансові рахунки.

Клас. 0. Позабалансові рахунки.

4. Відповідно до одного із принципів ведення бухгалтерського обліку операцій щодо виконання Державного бюджету України усі надходження до бюджету та витрати бюджету заносяться на рахунки у хронологічному порядку, тобто в момент проведення відповідних платежів, та обов'язково підтверджуються відповідними документами. Усі вони (надходження до бюджету та витрати бюджету) обліковуються у валових показниках незалежно від того, передбачається чи не передбачається у бюджетних призначеннях взаємозарахування цих показників.