Мы ВКонтакте

Стаття 72. Особливості затвердження місцевого бюджету з дефіцитом або профіцитом

1. Місцевий бюджет може затверджуватися з дефіцитом за загальним фондом у разі використання вільного залишку бюджетних коштів (шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період).

Місцевий бюджет може затверджуватися з профіцитом за загальним фондом у разі спрямування до бюджету розвитку коштів із загального фонду такого місцевого бюджету, виконання зобов'язань за непогашеними позиками, а також для забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів (шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період).

2. Місцевий бюджет може затверджуватися з дефіцитом за спеціальним фондом у разі залучення до бюджету розвитку коштів від місцевих запозичень, коштів із загального фонду такого місцевого бюджету, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів, а також у разі використання залишків коштів спеціального фонду місцевого бюджету, крім власних надходжень бюджетних установ (шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період).

Місцевий бюджет може затверджуватися з профіцитом за спеціальним фондом у разі погашення місцевого боргу, придбання цінних паперів.

Коментар:

1. Принцип збалансованості бюджетної системи України, який полягає в тому, що повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період, визначений ст. 7 Бюджетного кодексу. Згідно із ч. 3 ст. 95 Конституції України держава прагне до збалансованості бюджету України. З одного боку, можна стверджувати, що це конституційне положення має своє спрямування виключно на Державний бюджет України. Але, з іншого боку, поєднання цього положення із п. 2 ст. 7 БК України, яке стосується всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, підтверджує прагнення держави до збалансованості й місцевих бюджетів також.

Місцеві бюджети можуть складатися із загального та спеціального фонду, кожен з яких в свою чергу містить дохідну і витратну (видаткову) частини. Доходи і видатки місцевих бюджетів є взаємопов'язаними категоріями. При їхній невідповідності настають такі негативні наслідки, як бюджетний дефіцит - перевищення видатків бюджету над його доходами, що виникає внаслідок розбалансованості економіки в країні, зниження доходів і зростання бюджетних видатків.

Слід зазначити, що десь до початку 90-х років XX ст. у сучасній вітчизняній юридичній та економічній літературі тема бюджетного дефіциту майже повністю ігнорувалася. Це пояснюється тим, що наявність бюджетного дефіциту у той час розглядалася як цілковито негативне явище. Вважалося також, що радянська економічна модель з її плановим характером розвитку назавжди позбавлена проблем бюджетного дефіциту та державного боргу. Але час і досвід розвинених країн показав, що бюджетний дефіцит є цілком допустимим в економіці явищем. У зв'язку із цим виникла нагальна необхідність створення законодавчої бази для врегулювання відносин у даній сфері. Нині в бюджетному законодавстві всіх пострадянських країн визначається якщо не гранично допустимий розмір бюджетного дефіциту державного і місцевих бюджетів, то принаймні сам факт ймовірного виникнення дефіциту.

Рівень дефіциту бюджету у будь-якій країні визначають такі показники, як: 1) співвідношення частки видатків, які не забезпечуються доходами, до всіх видатків у відсотках; 2) співвідношення частки видатків, які не забезпечуються доходами, до обсягів валового національного продукту у відсотках. Ринкова економіка не в змозі ліквідувати бюджетний дефіцит без вжиття дієвих заходів щодо стабілізації економіки, дотримання оптимально можливого співвідношення бюджетних доходів із видатками, а також запровадження жорсткої економії бюджетних коштів.

Випадки прийняття місцевих бюджетів із дефіцитом, про який йдеться у коментованій статті, зазначені у ст. 14 БК України. Так, місцеві бюджети на відповідний бюджетний період дозволяється приймати з дефіцитом у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету з урахуванням особливостей, визначених у ст. 72 БК України (ці особливості стосуються загального та спеціального фонду місцевих бюджетів).

У ч. 1 ст. 72 БК України закріплюється можливість прийняття місцевих бюджетів з дефіцитом по загальному фонду. Така можливість реалізується шляхом внесення змін до рішень про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання відповідного місцевого бюджету за попередній бюджетний період виключно на суму вільного залишку бюджетних коштів. Згідно із ч. 4 ст. 80 БК України річний звіт про виконання місцевого бюджету подається до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією, виконавчим органом відповідної місцевої ради або сільським головою (якщо відповідний виконавчий орган не створено згідно із законом) у двомісячний строк після завершення відповідного бюджетного періоду (тобто звіт має бути до 1 березня року, наступного за звітним). Перевірка звіту здійснюється Рахунковою палатою Верховної Ради Автономної Республіки Крим (щодо використання органами виконавчої влади коштів бюджету Автономної Республіки Крим), комісією з питань бюджету Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради, після чого Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідні місцеві ради затверджують річний звіт про виконання бюджету або приймають інше рішення з цього приводу (детальніше про це див. коментар до ст. 80 БК України).

Тобто проект місцевого бюджету на наступний бюджетний період розробляється і затверджується без дефіциту по загальному фонду. Після затвердження в поточному бюджетному році звіту за попередній бюджетний період стане зрозуміло чи є вільний залишок бюджетних коштів. Не слід плутати поняття "залишок бюджетних коштів" (відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 2 БК України - це обсяг коштів відповідного бюджету, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів цього бюджету на кінець звітного періоду) і "вільний залишок бюджетних коштів" (згідно із ч. 4 ст. 14 БК України перевищення залишку коштів загального фонду бюджету над оборотним залишком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду становить вільний залишок бюджетних коштів, який використовується на здійснення витрат бюджету згідно із законом про Державний бюджет України та/або змінами до нього (змінами до рішення про місцевий бюджет).

Розмір бюджетного дефіциту місцевого бюджету у БК України не встановлений. Для порівняння зазначимо, що, наприклад, у Російській Федерації відповідно до ч. 5 ст. 92 Бюджетного кодексу РФ за загальним правилом розмір бюджетного дефіциту місцевого бюджету не повинен перевищувати 10 % обсягу доходів цього бюджету без урахування фінансової допомоги з федерального бюджету та бюджету суб'єкта Російської Федерації. У Болгарії згідно зі Законом "Про місцеві бюджети" муніципалітети мають право планувати річний бюджет з дефіцитом до 10 % загальних планованих доходів.

У ч. 1 ст. 72 БК України закріплюється також можливість прийняття місцевих бюджетів з профіцитом по загальному фонду. Така можливість реалізується шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання відповідного місцевого бюджету за попередній бюджетний період. Згідно з частиною 1 коментованої статті, місцевий бюджет може затверджуватися з профіцитом лише у разі спрямування до бюджету розвитку коштів із загального фонду такого місцевого бюджету, виконання зобов'язань за непогашеними позиками, а також для забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів.

Згідно ч. 2 ст. 14 Бюджетного кодексу, профіцит бюджету затверджується з метою погашення боргу, забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів та придбання цінних паперів. При цьому оборотний залишок бюджетних коштів - це частина залишку коштів загального фонду відповідного бюджету, яка утворюється для покриття тимчасових касових розривів. Він встановлюється у розмірі не більше 2 відсотків планових видатків загального фонду бюджету і затверджується у рішенні про місцевий бюджет. На кінець бюджетного періоду оборотний залишок бюджетних коштів має бути збережений у встановленому розмірі.

2. У частині 2 коментованої статті передбачено можливість затвердження місцевого бюджету з дефіцитом та профіцитом за спеціальним фондом. З дефіцитом місцевий бюджет може затверджуватися у разі залучення до бюджету розвитку коштів від місцевих запозичень, коштів із загального фонду такого місцевого бюджету, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів, а також у разі використання залишків коштів спеціального фонду місцевого бюджету, крім власних надходжень бюджетних установ. До останніх належать кошти, отримані бюджетними установами як плата за надання послуг, виконання робіт, гранти, дарунки та благодійні внески, а також кошти від реалізації продукції чи майна та іншої діяльності. Затвердження місцевого бюджету з дефіцитом за спеціальним фондом відбувається шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період.

Частиною 2 коментованої статті БК передбачено також і можливість затвердження місцевого бюджету з профіцитом за спеціальним фондом. Затвердження місцевого бюджету з профіцитом за спеціальним фондом можливе лише у разі погашення місцевого боргу, придбання цінних паперів.