Мы ВКонтакте

Стаття 78. Виконання місцевих бюджетів

1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад або сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

2. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, відповідно до статті 43 цього Кодексу.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

3. Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. До затвердження розпису місцевого бюджету керівником місцевого фінансового органу затверджується тимчасовий розпис місцевого бюджету на відповідний період. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.

4. Місцевий фінансовий орган за участю органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, у процесі виконання місцевого бюджету за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.

5. Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів місцевих бюджетів відповідно до законодавства.

6. Виконання місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням здійснюється відповідно до статей 46 - 51 цього Кодексу.

7. Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет ухвалюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою на підставі офіційного висновку місцевого фінансового органу про перевиконання чи недовиконання дохідної частини загального фонду, про обсяг залишку коштів загального та спеціального фондів (крім власних надходжень бюджетних установ) відповідного бюджету. Факт перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету визнається за підсумками першого півріччя та наступних звітних періодів з початку поточного бюджетного періоду на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за умови перевищення доходів загального фонду місцевого бюджету (без урахування міжбюджетних трансфертів), врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, не менше ніж на 5 відсотків. Факт недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету визнається на підставі офіційного висновку місцевого фінансового органу за підсумками квартального звіту в разі недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету, врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, більше ніж на 15 відсотків.

8. Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет можуть бути ухвалені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою з урахуванням положень статті 52 цього Кодексу, в разі необхідності перерозподілу бюджетних призначень між головними розпорядниками бюджетних коштів (за наявності відповідного обґрунтування) та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

9. Ведення бухгалтерського обліку виконання місцевих бюджетів та порядок закриття рахунків місцевих бюджетів після закінчення бюджетного періоду здійснюються з урахуванням положень статей 56 і 57 цього Кодексу.

10. Після набрання чинності законом про Державний бюджет України органам державної влади та їх посадовим особам забороняється приймати рішення, що призводять до виникнення додаткових витрат місцевих бюджетів, без визначення джерел коштів, виділених державою для забезпечення цих витрат.

 

Коментар:

 

1. Система виконання бюджетів передбачає оперативне управління і контроль за формуванням доходів бюджету та їх цільовим використанням у відповідності з доходами і видатками затвердженого бюджету.

Стаття 78 коментованого Кодексу присвячена порядку виконання місцевих бюджетів України. Забезпечення виконання місцевих бюджетів покладається відповідно на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад або сільських голів (в разі, якщо відповідні виконавчі органи не створені).

Рада міністрів Автономної Республіки Крим є своєрідним місцевим виконавчим органом, на який покладено, зокрема, функцію забезпечення виконання відповідного бюджету. Відповідно до ст. 38 Конституції Автономної Республіки Крим, яка затверджена Законом України від 23 грудня 1998 р., Рада міністрів Автономної Республіки Крим здійснює виконавчі функції та повноваження з питань, віднесених до самостійного відання Автономної Республіки Крим, а також здійснює державні виконавчі функції, делеговані відповідно до Конституції України, зокрема, з питань фінансової, кредитної та цінової політики.

Згідно із ст. 2 Закону "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 р. місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують підготовку та виконання відповідних бюджетів і звіт про виконання відповідних бюджетів та програм.

Відповідно до ст. 142 Конституції України та Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів.

На місцеві фінансові органи законодавчо покладено функцію забезпечувати загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координувати діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами) (ст. 19 БК України).

Виконання місцевих бюджетів здійснюється за аналогією із виконанням Державного бюджету України - виділяють виконання бюджету за доходами та за видатками і кредитуванням. Тобто у процесі виконання будь-якого бюджету задіяні як представницькі органи (наприклад, коли виникає необхідність внесення змін до акта про бюджет), так і органи державної влади, зокрема, державної виконавчої влади на місцях, органи державної податкової служби та інші контролюючі органи, розпорядники та отримувачі бюджетних коштів.

Для здійснення програм і заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Урегулюванню цього питання присвячено постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" від 28 лютого 2002 р. N 228. Отже, розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань і здійснення видатків з бюджету (п. 47 ч. 1 ст. 2 БК). За обсягом наданих прав розпорядники поділяються на головних розпорядників коштів бюджету та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які згідно із ст. 22 БК України отримують повноваження шляхом встановлення їм бюджетних призначень рішенням про місцевий бюджет (п. 18 ч. 1 ст. 2 БК). Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього. Розпорядники нижчого рівня, до сфери управління яких належать інші розпорядники нижчого рівня, у процесі складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів застосовують до них положення, визначені для головних розпорядників. Одержувачі бюджетних коштів - це суб'єкти господарювання (підприємства і госпрозрахункові організації), громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи і уповноважені розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримують на їх виконання кошти бюджету (п. 38 ч. 1 ст. 2 БК). Одержувачі витрачають бюджетні кошти відповідно до плану використання бюджетних коштів.

2. В Україні застосовується казначейська форма обслуговування бюджетних коштів при виконанні бюджетів усіх рівнів. Відповідно до ст. 43 БК України така форма передбачає здійснення Державним казначейством України: 1) розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України.

Державне казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Державне казначейство України як урядовий орган державного управління у складі Міністерства фінансів України (про це див. постанову Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2005 р. N 983 "Про утворення урядового органу державного управління у складі Міністерства фінансів" та Указ Президента України від 20 квітня 2005 р. N 676 "Питання Міністерства фінансів України") веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів стягнення, погодженим з відповідними фінансовими органами, здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Відповідно до Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1232, у галузі виконання місцевих бюджетів основними його завданнями є:

1) забезпечення казначейського обслуговування місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає:

• розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;

• контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями;

• у межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства;

• ведення бухгалтерського обліку і складення звітності про виконання місцевих бюджетів; 2) управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються; 3) визначення механізму казначейського обслуговування місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконання місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів.

У межах своїх повноважень у процесі виконання місцевих бюджетів Державне казначейство України виконує контрольні функції, пов'язані із:

• здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень;

• відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису місцевих бюджетів;

• відповідністю платежів узятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням;

• витрачанням бюджетних коштів у процесі проведення перевірки відповідності підтвердних первинних документів розпорядників бюджетних коштів бюджетним асигнуванням та вимогам бюджетного законодавства;

• дотриманням правил валютного контролю за операціями, що проводять у національній валюті через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів бюджетні установи, які обслуговуються органами Державного казначейства України;

• дотриманням єдиних правил ведення бухгалтерського обліку, складенням звітності про виконання бюджетів та кошторисів бюджетних установ;

• здійсненням інших повноважень учасників бюджетного процесу відповідно до законодавства.

На виконання ст. 78 БК України наказом Державного казначейства України від 4 листопада 2002 р. N 205 затверджено Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів. Цей Порядок регламентує організаційні взаємовідносини між органами Державного казначейства України, місцевими фінансовими органами (далі - фінансовими органами), платниками податків, зборів (обов'язкових платежів), розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів у процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів органами Державного казначейства України.

У процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів органи Державного казначейства України здійснюють такі функції:

1) обслуговують місцеві бюджети за доходами, видатками та фінансуванням;

2) установлюють порядок відкриття та відкривають рахунки в управліннях Державного казначейства України для зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) (далі - платежі) у розрізі видів платежів, що зараховуються до місцевих бюджетів усіх рівнів (бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування);

3) установлюють порядок відкриття та відкривають рахунки в органах Державного казначейства України розпорядникам та одержувачам коштів місцевих бюджетів у розрізі місцевих бюджетів та кодів бюджетної класифікації видатків;

4) здійснюють розподіл платежів між рівнями місцевих бюджетів, розподіл інших платежів, що зараховуються до місцевих бюджетів згідно з вимогами БК України, закону України про Державний бюджет України на відповідний рік та рішенням місцевої ради про бюджет у розмірах, визначених законодавством, та перераховують розподілені кошти за належністю;

5) готують платіжні документи і проводять повернення надміру та/або помилково сплачених до місцевих бюджетів платежів на підставі відповідних документів (далі - висновки) органів виконавчої влади, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень (далі - органи стягнення), погоджених з відповідними фінансовими органами. Висновки щодо повернення надміру та/або помилково сплачених до місцевих бюджетів платежів подаються органами стягнення на виконання до відповідних органів Державного казначейства України. Органи Державного казначейства України протягом 5 робочих днів виконують отримані висновки. При умові надходження до органів Державного казначейства України рішень органів судової влади про повернення коштів ці рішення виконуються органами Державного казначейства України відповідно до вимог нормативно-правових актів, а копії цих рішень передаються органами Державного казначейства України до органів стягнення та фінансових органів з метою інформування цих органів;

6) здійснюють розрахунки за міжбюджетними трансфертами;

7) щоденно перераховують залишки надходжень на рахунки загального та спеціального фондів місцевих бюджетів;

8) здійснюють операції на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства України;

9) надають фінансовим органам виписки з рахунків для обліку руху коштів відповідних місцевих бюджетів;

10) установлюють порядок відображення у бухгалтерському обліку операцій щодо виконання місцевих бюджетів;

11) ведуть бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання місцевих бюджетів;

12) здійснюють попередній контроль за цільовим спрямуванням бюджетних коштів;

13) здійснюють операції щодо виконання платіжних доручень розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на підставі підтвердних документів, зареєстрованих зобов'язань, відповідно до розпису місцевих бюджетів і кошторисів, планів асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів (далі - план асигнувань) розпорядників бюджетних коштів та/або відповідно до планів використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів;

14) ведуть облік зобов'язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів місцевих бюджетів;

15) здійснюють кредитування місцевих бюджетів для покриття тимчасових касових розривів;

16) установлюють порядок складання та складають фінансову звітність про виконання місцевих бюджетів, крім звіту про виконання плану по штатах і контингентах;

17) подають звітність Міністерству фінансів України та фінансовим органам у встановлені терміни за формами, погодженими з Міністерством фінансів України та Рахунковою палатою.

Державне казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

3. Прийнятий місцевий бюджет виконується за розписом. Такий розпис затверджується керівником місцевого фінансового органу. Бюджетний розпис - це документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, повернення кредитів до бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної класифікації (п. 46 ч. 1 ст. 2 БК).

Відповідно до Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 4 листопада 2002 р. N 205, після затвердження місцевих бюджетів фінансові органи та/або міські (міст районного значення), сільські, селищні ради або їх виконавчі органи складають річний розпис доходів місцевих бюджетів та помісячний розпис доходів загального фонду місцевих бюджетів, розпис фінансування місцевих бюджетів та помісячний розпис фінансування загального фонду місцевих бюджетів, розпис асигнувань місцевих бюджетів і помісячний розпис асигнувань загального фонду місцевих бюджетів і на паперових та електронних носіях направляють органам Державного казначейства України у визначені чинним законодавством терміни. Органи Державного казначейства України реєструють їх на відповідних рахунках, відкритих за групами рахунків позабалансового обліку, про що на оригіналі розпису ставиться відбиток штампа за встановленою формою.

Аналогічно державному бюджету, до затвердження розпису місцевого бюджету керівником місцевого фінансового органу затверджується тимчасовий розпис місцевого бюджету на відповідний період. Протягом бюджетного періоду керівник місцевого фінансового органу забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.

Під час складання розписів місцевих бюджетів відповідні місцеві фінансові органи складають лімітні довідки. Лімітна довідка про бюджетні асигнування - це документ, який містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавством повинні бути визначені на основі нормативів, і видається відповідно Міністерством фінансів України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органом, головним розпорядником. Показники лімітної довідки доводяться до відома головних розпорядників, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів. Форма лімітної довідки затверджується Міністерством фінансів України.

4. Виконання дохідної частини будь-якого бюджету передбачає своєчасне і максимально повне забезпечення надходжень до цього бюджету.

Частина 5 коментованої статті Бюджетного кодексу містить своєрідну гарантію своєчасного і повного надходження податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів до місцевого бюджету, встановлюючи, що вони надходять одразу на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (ними є податкові, митні та інші органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, яким відповідно до закону надано право контролювати правильність та своєчасність справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), інших надходжень бюджету) і вважаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування на цей рахунок.

Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів місцевих бюджетів відповідно до законодавства.

Платники податків сплачують платежі до місцевих бюджетів через установи банків, у яких вони обслуговуються. Банк платника перераховує кошти через Систему електронних платежів Національного банку України на рахунки, відкриті на балансі управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі у розрізі місцевих бюджетів та кодів бюджетної класифікації доходів.

Згідно із Порядком казначейського обслуговування місцевих бюджетів операції з обробки платежів, що надійшли до місцевих бюджетів, здійснюються у такій послідовності:

1) повернення надміру та/або помилково сплачених коштів;

2) розподіл платежів до бюджетів за нормативами, визначеними БК України (відповідно до ст. 94 і 95) та рішенням відповідної ради про місцевий бюджет;

3) перерахування до державного бюджету та місцевих бюджетів коштів, що передаються з місцевих бюджетів згідно з законом про Державний бюджет України на відповідний рік та рішенням відповідної ради про місцеві бюджети;

4) проведення розрахунків за міжбюджетними трансфертами;

5) перерахування залишків надходжень на рахунки для обліку коштів загального та спеціального фондів місцевих бюджетів.

Платники податків (юридичні та фізичні особи) сплачують платежі у безготівковій або готівковій формі на відповідні рахунки, відкриті на балансі управлінь Державного казначейства України. Платежі здійснюються платниками через установи банків, у яких вони обслуговуються, установи Державного комітету зв'язку та інформатизації України за місцезнаходженням (місцем проживання) платника. При безготівковій формі оплати розрахункові документи, які подаються платниками до установ банків, оформляються згідно з вимогами відповідних нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють безготівкові розрахунки в Україні.

Підставою для зарахування до місцевого бюджету платежів, сплачених готівкою, є такі документи:

• копії платіжних доручень банку та корінці прибуткових документів (повідомлення при сплаті платежів через відділення Ощадбанку) про приймання установою банку платежів місцевих бюджетів готівкою;

• копії квитанцій за формою 24 та формою 10, видані органами місцевого самоврядування платникам податків, разом з описом до них;

• платіжні доручення установ Державного комітету зв'язку та інформатизації України на перекази з додатком до них талонів поштових переказів (при сплаті платежів через установи зв'язку).

Розрахункові документи про сплату платежів до бюджету, отримані установами банків або органами Державного казначейства України, виконуються у порядку, встановленому Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (див.: постанова Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті"). Зарахування всіх надходжень до місцевих бюджетів, у тому числі позичок місцевих бюджетів та запозичень, здійснюється виключно через рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України.

У процесі виконання місцевого бюджету за доходами місцевий фінансовий орган за участю органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.

5. Питання виконання місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням регулюється статтями 46 - 51 коментованого Кодексу (див. коментар до ст. ст. 46, 47, 48, 49, 50, 51 БК), а також розділом 4 Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів.

Загалом, стадіями виконання бюджету за видатками та кредитуванням є:

1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету;

2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів;

3) взяття бюджетних зобов'язань;

4) отримання товарів, робіт і послуг;

5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань;

6) використання товарів, робіт і послуг для виконання заходів бюджетних програм;

7) повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).

Обслуговування місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням відбувається таким чином. Не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року головні розпорядники та розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня подають на паперових і електронних носіях до органу Державного казначейства України за місцезнаходженням дані про розташування мережі установ та організацій, погоджені з відповідним фінансовим органом, за встановленою у Порядку формою. Одержувачі коштів включаються у мережу відповідного розпорядника. Про зміни в територіальному розташуванні мережі підвідомчих установ, які виникли в процесі виконання місцевих бюджетів, головні розпорядники коштів та розпорядники коштів нижчого рівня повідомляють відповідні органи Державного казначейства України за місцем обслуговування. Реєстр змін до мережі установ та організацій з відповідним обґрунтуванням, погоджений відповідним фінансовим органом, подається на паперових та електронних носіях за встановленою формою.

Далі починається процес затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання місцевих бюджетів, та здійснення операцій з їх обліку. Так, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників витяги із затвердженого річного розпису асигнувань відповідних місцевих бюджетів та помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних місцевих бюджетів, які є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів та планів асигнувань розпорядниками, планів використання бюджетних коштів одержувачами.

Протягом трьох робочих днів після отримання витягу з річного розпису асигнувань з місцевих бюджетів головні розпорядники коштів подають органам Державного казначейства України, в яких вони обслуговуються, розподіл показників зведених кошторисів, зведення показників спеціального фонду кошторису, розподіл показників зведених планів асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів коштів відповідно до мережі на паперових та електронних носіях за формами, визначеними нормативно-правовими актами України. Розпорядники, які не мають підвідомчих установ, подають кошторис та план асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів, складені за формою та у порядку, визначеному нормативно-правовими актами України.

Органи Державного казначейства України здійснюють контроль за відповідністю загальних сум, указаних у зазначених документах, сумам, зазначеним у річному розписі асигнувань місцевих бюджетів. У разі невідповідності кошторисів та планів асигнувань даним розпису місцевих бюджетів розпорядники повинні привести зазначені документи у відповідність до розпису бюджету.

Дані зведених кошторисів та планів асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів обліковуються органами Державного казначейства України на рахунках, відкритих за групами рахунків позабалансового обліку 912 "Кошторисні призначення з місцевих бюджетів" та 914 "Призначення з місцевого бюджету за планом асигнувань". До кошторису додається зведення показників спеціального фонду кошторису на відповідний рік за формою, визначеною нормативно-правовими актами України, за підписом керівника та головного бухгалтера установи.

Доведені обсяги бюджетних асигнувань є підставою для взяття розпорядниками та одержувачами коштів бюджету зобов'язань на здійснення видатків, передбачених відповідними місцевими бюджетами.

Кошти місцевих бюджетів, які передбачаються для одержувачів бюджетних коштів, повинні бути враховані в показниках зведеного кошторису та плану асигнувань відповідного розпорядника коштів бюджету.

Одержувачі коштів місцевого бюджету подають до органу Державного казначейства України план використання бюджетних коштів за формою, визначеною нормативно-правовими актами України, затверджений керівником за погодженням з розпорядником коштів. План використання бюджетних коштів є основним плановим документом, відповідно до якого одержувачі витрачають бюджетні кошти. За відсутності зазначеного документа видатки з рахунку одержувача не здійснюються.

У період до затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань та планів використання бюджетних коштів (не більше одного місяця після затвердження річного розпису асигнувань та помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідного місцевого бюджету) видатки розпорядникам і одержувачам коштів здійснюються згідно з проектами кошторисів, планів асигнувань та планів використання бюджетних коштів, засвідчених підписом керівника та головного бухгалтера установи.

У випадку коли місцевий бюджет не затверджено в установлений законодавством термін, фінансові органи та/або міські (міст районного значення), сільські, селищні ради або їх виконавчі органи на паперових та електронних носіях до 30 грудня відповідного бюджетного року направляють тимчасовий розпис асигнувань з місцевих бюджетів органам Державного казначейства України, які реєструють їх на відповідних рахунках, про що на оригіналі розпису ставиться відбиток штампа за встановленою формою. Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи доводять до головних розпорядників коштів витяги із тимчасового розпису асигнувань з місцевих бюджетів за певною формою. Видатки здійснюються з урахуванням положень ст. 79 БК України.

Видатки за рахунок власних надходжень розпорядників здійснюються в межах тимчасових індивідуальних кошторисів та наявних коштів на спеціальних реєстраційних рахунках розпорядників на підставі платіжних доручень та підтвердних документів на здійснення платежу.

Видатки, здійснені у зазначений період, в обов'язковому порядку мають бути враховані розпорядником та одержувачем бюджетних коштів у затвердженому кошторисі, плані асигнувань та плані використання бюджетних коштів. У разі невідповідності показників кошторису здійсненим видаткам кошторис повертається на доопрацювання. Надалі видатки здійснюються тільки після отримання від розпорядника бюджетних коштів затвердженого кошторису, плану асигнувань та плану використання бюджетних коштів від одержувача.

Під час виконання місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням органи Державного казначейства України тісно взаємодіють з розпорядниками та одержувачами коштів місцевих бюджетів. Порядок обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України затверджений наказом Державного казначейства України від 09.08.2004 р. N 136. Згідно з цим Порядком розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов'язання за загальним фондом бюджету в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом (планом використання бюджетних коштів), за спеціальним фондом бюджету в межах відповідних фактичних надходжень до цього фонду та бюджетних асигнувань (у розрізі складових спеціального фонду відповідно до зведення показників спеціального фонду кошторису), установлених кошторисом (планом використання бюджетних коштів), виходячи з потреби в забезпеченні виконання пріоритетних заходів поточного бюджетного року та з урахуванням необхідності здійснення платежів для погашення бюджетних зобов'язань минулих періодів.

Обсяг бюджетних зобов'язань, узятих установою протягом року, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями в поточному році.

Розпорядники бюджетних коштів за умови взяття зобов'язання протягом 3 робочих днів з дати його виникнення подають до відповідного органу Державного казначейства України Реєстр зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів (далі - Реєстр) (додаток 1) на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття зобов'язання.

За умови взяття зобов'язання, що виникло на виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів), розпорядник бюджетних коштів проставляє суму в Реєстрі розрахунково, на підставі договору (контракту) за курсом Національного банку України на день подання Реєстру.

За зобов'язаннями за окремими напрямами видатків (наприклад, заробітна плата, стипендії, нарахування на заробітну плату, різні види допомоги, міжбюджетні трансферти, витрати на службові відрядження), у тому числі за зобов'язаннями, у яких не зазначаються суми (наприклад, договори про надання послуг зв'язку), у Реєстрі суми проставляються розпорядниками бюджетних коштів розрахунково, але в межах планових показників.

За довгостроковими зобов'язаннями, строк дії яких перевищує один бюджетний рік (довгострокові договори, більше одного року), суми в Реєстрі проставляються в межах планових показників поточного бюджетного року на підставі даних календарного плану до довгострокового договору.

 

Органи Державного казначейства України звіряють поданий розпорядником Реєстр та підтвердні документи на предмет відповідності даних, уключених до Реєстру.

Підтвердні документи, надані розпорядником бюджетних коштів, опрацьовуються органом Державного казначейства України на проведення видатків за захищеними статтями протягом 1 операційного дня, за іншими напрямами видатків - до 3 операційних днів.

 

За фінансовими зобов'язаннями, які виникають у процесі виконання кошторису, розпорядники бюджетних коштів протягом 3 робочих днів з дати виникнення фінансового зобов'язання, але не пізніше останнього робочого дня місяця подають до відповідного органу Державного казначейства України Реєстр фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів (далі - Реєстр фінансових зобов'язань) (додаток 2) на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях, а також оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття зобов'язання та фінансового зобов'язання.

Оплата видатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів здійснюється органами Державного казначейства України з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та рахунків одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства України за групою рахунків балансового обліку 354 "Рахунки розпорядників та одержувачів за коштами місцевих бюджетів", шляхом проведення платежів з цих рахунків. Інформація щодо проведених видатків одночасно відображається на відповідних рахунках, відкритих за рахунками бюджетного обліку 7211 "Видатки загального фонду місцевого бюджету" та 7221 "Видатки спеціального фонду місцевого бюджету". Оплата рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів здійснюється лише за наявності в обліку органів Державного казначейства України їх зобов'язань та фінансових зобов'язань та залишків коштів на рахунках розпорядників та одержувачів коштів за відповідними кодами економічної класифікації видатків.

Підставою для здійснення видатків є платіжні доручення розпорядників та одержувачів коштів і зареєстровані в органах Державного казначейства України зобов'язання та фінансові зобов'язання, які підтверджують цільове спрямування коштів.

Органи Державного казначейства України приймають від розпорядників та одержувачів бюджетних коштів платіжні доручення і підтвердні документи на здійснення видатків. З метою забезпечення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів органи Державного казначейства України в частині виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюють:

- попередній контроль - на етапі реєстрації зобов'язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, у тому числі фінансових;

- поточний контроль - у процесі оплати рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

При цьому перевіряється підстава (наявність підтвердних документів тощо) для здійснення платежів, відповідність платежів вимогам обліку і контролю за зобов'язаннями, а також правильність оформлення розрахункових документів. Перевірка підтвердних документів на оплату рахунків розпорядників або одержувачів коштів місцевих бюджетів здійснюється в органах Державного казначейства України за наявності:

- залишків коштів на відповідних рахунках у розрізі кодів економічної класифікації видатків за коштами загального та/або спеціального фонду місцевих бюджетів;

- зареєстрованих зобов'язань;

- відповідності змісту операцій, представленим підтвердним документам, кодам економічної класифікації видатків, зазначених у призначенні платежу.

Платіжні доручення подаються до органів Державного казначейства України в кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Строк дії платіжного доручення розпорядників бюджетних коштів, одержувачів та інших клієнтів встановлений у межах 10 календарних днів з дня його виписки. День оформлення не враховується. У разі невідповідності дати подання даті платіжного доручення у правому верхньому куті на всіх примірниках обов'язково проставляється дата подання.

Платіжні документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних записів (не паперовій формі) для надання їм юридичної сили повинні мати такі обов'язкові реквізити:

1) назву документа;

2) номер та дату складання документа;

3) назву та реквізити установи платника;

4) назву та реквізити отримувача коштів;

5) суму операції (цифрами та літерами);

6) номери рахунків за дебетом та кредитом;

7) назву банку, казначейства (отримувача та платника коштів) і номер його коду;

8) дату валютування;

9) підписи осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення, з

розшифруванням підписів (підтвердження підпису на документі в електронному вигляді здійснюється за допомогою електронного коду працівника або електронного підпису);

10) призначення платежу:

• назва товару (виконання робіт, надання послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється платіж (договір, рахунок, товарно-транспортний документ тощо), із зазначенням його номера і дати, зазначенням нормативно-правового акта України, яким передбачене право безспірного стягнення та списання коштів (його дата, номер і відповідний пункт);

• коди економічної класифікації видатків із зазначенням сум (за визначеним форматом) при здійсненні видатків із бюджету або перерозподілі бюджетних коштів;

• коди бюджетної класифікації доходів та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);

• суму ПДВ або напис "без податку на додану вартість";

• інші додаткові реквізити.

На першому примірнику (незалежно від способу виготовлення розрахункового документа) ставиться відбиток печатки та підписи відповідальних осіб платника.

Вимоги щодо заповнення розрахункових документів на паперових носіях, що подаються органам Державного казначейства України, аналогічні вимогам, установленим для установ банків. Первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути прийняті до виконання.

Розрахункові документи, на підставі яких в органах Державного казначейства України здійснюється перерахування коштів з одних рахунків на інші, повинні мати дату проведення та підписи посадових осіб органу Державного казначейства України, які оформили та перевірили документ. Документи, що підлягають додатковому контролю, повинні додатково мати підпис виконавця, на якого покладено обов'язок здійснювати додатковий контроль операцій.

На розрахунковому документі у день його отримання органом Державного казначейства України, коли він не прийнятий до виконання, на зворотному боці документа робиться напис про причину повернення без виконання за підписами головного бухгалтера (його заступника) та виконавця з проставленням відбитка штампа органу Державного казначейства України.

Усі операції органів Державного казначейства України мають оформлятися відповідними документами, які містять інформацію про характер операції та є підставою для відображення в обліку. Розпорядники та одержувачі бюджетних коштів відповідають за правильність оформлення розрахункових документів та достовірність даних у первинних документах, які стануть підставою для здійснення органами Державного казначейства України платежу. Подані розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів платіжні доручення перевіряються щодо правильності заповнення реквізитів та відповідності підписів і відбитка печатки зразкам. У разі виявлення неправильного заповнення реквізитів платіжного доручення воно повертається розпорядникам або одержувачам бюджетних коштів з відміткою на зворотному боці про причину повернення, завіреною підписом казначея.

Органи Державного казначейства України не несуть відповідальності за достовірність змісту документів, оформлених розпорядниками, одержувачами бюджетних коштів чи іншими клієнтами, на підставі яких були складені розрахункові документи, а також за повноту і своєчасність сплати ними податків, зборів та обов'язкових платежів.

При здійсненні видатків шляхом проведення платежів з рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів орган Державного казначейства України надає розпоряднику, одержувачу бюджетних коштів виписки з рахунку про здійснені операції за результатами попереднього операційного дня. При застосуванні системи безготівкової виплати заробітної плати кошти перераховуються (за згодою працівників установ та організацій) на вкладні рахунки відповідно до заявки на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки за встановленою формою.

Слід мати на увазі, що допускаються відмови в оплаті видатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та здійснення платежів з їх рахунків. Такі відмови можуть надаватися:

1) при відсутності затверджених кошторисів та помісячних планів асигнувань розпорядників коштів і планів використання бюджетних коштів одержувачів;

2) при відсутності або недостатності бюджетних і кошторисних призначень;

3) за відсутності або недостатності коштів на відповідних рахунках;

4) при неподанні необхідних підтвердних документів для оплати рахунків (рахунків, рахунків-фактур, накладних, товарно-транспортних накладних, трудових угод, договорів на виконання робіт, актів виконаних робіт, звітів про результати здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти тощо);

5) при недотриманні або порушенні встановленого порядку використання коштів загального та/або спеціального фондів бюджету;

6) за відсутності в бухгалтерському обліку виконання місцевих бюджетів прийнятих розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів зобов'язань;

7) якщо документи на оплату видатків оформлені неправильно та/або не підтверджують цільове направлення коштів;

8) у разі неподання розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів фінансової звітності.

При невиконанні однієї з цих вимог органи Державного казначейства України відмовляють в оплаті та повертають документи для усунення причин, через які було відмовлено в оплаті. У разі відмови здійснення платежу органи Державного казначейства України протягом 1 дня повідомляють розпорядників або одержувачів бюджетних коштів про відмову в оплаті в письмовій формі. Відмови в оплаті обов'язково реєструються органами Державного казначейства України в журналі реєстрації відмов в оплаті рахунків.

6. При виконанні місцевого бюджету за розписом до рішення про цей місцевий бюджет можуть бути внесені зміни у разі перевиконання чи недовиконання дохідної частини його загального фонду.

Для внесення змін необхідно, щоб місцевий фінансовий орган в своїх офіційних висновках про обсяг залишку коштів загального та спеціального фондів (крім власних надходжень бюджетних установ, якими, згідно п. 15 ч. 1 ст. 2 БК, є кошти, отримані в установленому порядку бюджетними установами як плата за надання послуг, виконання робіт, гранти, дарунки та благодійні внески, а також кошти від реалізації в установленому порядку продукції чи майна та іншої діяльності) відповідного бюджету, підтвердив факт перевиконання чи недовиконання дохідної частини загального фонду цього бюджету.

Факт перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету визнається за підсумками першого півріччя та наступних звітних періодів з початку поточного бюджетного періоду за умови перевищення доходів загального фонду місцевого бюджету (без урахування міжбюджетних трансфертів), врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, не менше ніж на 5 відсотків. Факт недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету визнається за підсумками квартального звіту при недоотриманні доходів загального фонду місцевого бюджету, врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, більше ніж на 15 відсотків. Таким чином, на підставі отриманої інформації може бути прийняте рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет.

Відповідно до розділу 7 Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, внесення змін до рішення про місцевий бюджет здійснюється на підставі рішення Верховної Ради АР Крим, відповідної місцевої ради. Прийняття рішення про внесення змін до рішення Верховної Ради АР Крим, відповідної місцевої ради про місцевий бюджет можливе у випадках та порядку, встановлених статтями 23 та 78 БК, а також у разі внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Фінансові органи та/або міські (міст районного значення), сільські, селищні ради або їх виконавчі органи надають органам Державного казначейства України довідки про внесення змін у розпис та помісячний розпис загального фонду відповідного місцевого бюджету, складені за формою та у порядку, визначеними нормативно-правовими актами України, у термін, установлений чинним законодавством, і повідомляють розпорядників бюджетних коштів про внесені зміни за формою довідок, складених за формою та у порядку, визначеними нормативно-правовими актами України. Органи Державного казначейства України здійснюють реєстрацію довідок, про що на оригіналі довідки ставиться відбиток печатки, та відображають унесені зміни в обліку виконання місцевого бюджету на відповідних рахунках, відкритих за рахунками позабалансового обліку. Головні розпорядники коштів складають та подають органам Державного казначейства України протягом трьох днів реєстри змін зведених кошторисів і помісячних планів асигнувань загального фонду місцевих бюджетів у розрізі розпорядників коштів бюджету нижчого рівня або одержувачів коштів бюджету за встановленими формами на паперових та електронних носіях.

У випадку коли зазначені зміни викликані змінами у підпорядкуванні та/або розташуванні підвідомчих установ, то головний розпорядник коштів зміни до зведеного кошторису подає одночасно із змінами до мережі. Зміни до кошторисів і помісячних планів асигнувань загального фонду місцевих бюджетів, планів використання бюджетних коштів уносяться розпорядниками та одержувачами на підставі довідок про зміни кошторису та про зміни помісячного плану асигнувань загального фонду місцевих бюджетів, які затверджуються керівником вищої установи та надаються відповідним розпорядникам нижчого рівня (складені за формою та у порядку, визначеними нормативно-правовими актами України).

У разі внесення змін до спеціального фонду кошторису (в частині власних надходжень розпорядників) у зв'язку із потребою перерозподілу видатків, виникненням нових видів надходжень або перевиконанням показників, які були передбачені бюджетними асигнуваннями, проводиться така робота:

• протягом року розпорядники коштів уносять зміни до спеціального фонду кошторису шляхом подання до відповідного органу Державного казначейства України довідки, затвердженої керівником установи, що затвердив кошторис, без внесення відповідних змін до бюджетного розпису за спеціальним фондом, складеної за формою та у порядку, визначеними нормативно-правовими актами України. Ця довідка є підставою для подальшого виконання кошторису в частині спеціального фонду з урахуванням унесених змін. При цьому відповідний орган Державного казначейства України реєструє зміни до кошторисів за спеціальним фондом згідно з поданими довідками на рахунках, відкритих за групою рахунків позабалансового обліку 912 "Кошторисні призначення з місцевих бюджетів";

• головні розпорядники узагальнюють показники довідок про внесення змін до спеціального фонду кошторисів розпорядників нижчого рівня за звітний період та при поданні квартальної звітності про виконання кошторису проводять з управліннями Державного казначейства України звірку зведених показників щодо внесених змін до планових показників спеціального фонду.

Органи Державного казначейства України ведуть облік таких змін, провадять видатки спеціального фонду бюджету за власними надходженнями бюджетних установ на підставі кошторисів з урахуванням внесених до них змін без внесення змін до бюджетного розпису.

Головні розпорядники під час подання зведеної фінансової звітності забезпечують відповідність планових показників за спеціальним фондом кошторисів з урахуванням внесених до них змін даним обліку органів Державного казначейства України про виконання спеціального фонду місцевих бюджетів.

7. Відповідно до ч. 8 коментованої статті рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет можуть бути ухвалені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою також в разі необхідності перерозподілу бюджетних призначень між головними розпорядниками бюджетних коштів (за наявності відповідного обґрунтування), у разі відхилення оцінки основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України та надходжень бюджету від прогнозу, врахованого при затвердженні бюджету на відповідний бюджетний період, а також зміни структури витрат державного бюджету, та в інших випадках, передбачених БК України (детальніше про це див. коментар до ст. 52 БК України).

8. Протягом всього періоду виконання місцевого бюджету ведеться бухгалтерський облік виконання місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій, активів і фінансових зобов'язань держави визначаються Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України. Ними, зокрема, є затверджені наказом Державного казначейства України N 119 "Про затвердження інструктивної бази" від 28 листопада 2000 року (із змінами) Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності виконання державного та місцевих бюджетів в органах Державного казначейства України, Інструкція про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню бюджетів в системі Державного казначейства, План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, Інструкція по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, а також Положення про єдиний казначейський рахунок, затверджене наказом Головного управління Державного казначейства України N 122 від 26 червня 2002 року, Порядок виконання державного бюджету за доходами, затверджений наказом Державного казначейства України N 131 від 19 грудня 2000 року N 131 (із змінами, внесеними згідно з наказами Державного казначейства N 80 від 3 березня 2008 року та N 3 від 9 січня 2009 року), Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затверджений наказом Державного казначейства України N 205 від 4 листопада 2002 року (із змінами), Про затвердження Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету, затверджений наказом Державного казначейства України N 89 від 25 травня 2004 року (із змінами), та ін.

Бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання місцевих бюджетів здійснюють органи Державного казначейства України у порядку, встановленому Державним казначейством України. Цей облік повинен відображати всі активи та зобов'язання держави. Бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік відповідно національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що затверджуються Міністерством фінансів України, а також інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку.

Усі надходження бюджету та витрати бюджету обліковуються у валових показниках незалежно від того, передбачається чи не передбачається у бюджетних призначеннях взаємозарахування цих показників. Усі надходження бюджету та витрати бюджету повинні відображатися на рахунках в хронологічному порядку. Всі бухгалтерські записи повинні підтверджуватися документально (детальніше про це див. коментар до ст. 56 БК України).

Після закінчення бюджетного періоду відбувається закриття рахунків місцевих бюджетів. Не пізніше 31 грудня або на останній день іншого бюджетного періоду Державне казначейство України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді для виконання бюджету. За виняткових обставин Міністр фінансів України може визначити інший термін закриття рахунків, який повинен настати не пізніш як через п'ять робочих днів після закінчення бюджетного періоду. Усі надходження і витрати записуються в тому бюджетному періоді, в якому вони були здійснені (детальніше про це див. коментар до ст. 57 БК України).

9. Частина 10 коментованої статті БК України забороняє органам державної влади та їх посадовим особам після набрання чинності законом про Державний бюджет України приймати рішення, що призводять до виникнення додаткових витрат місцевих бюджетів, без визначення джерел коштів, виділених державою для забезпечення цих витрат.