Мы ВКонтакте

Стаття 79. Особливості формування надходжень та здійснення витрат місцевого бюджету у разі несвоєчасного прийняття рішення про місцевий бюджет

1. Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято рішення про місцевий бюджет, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або виконавчий орган місцевої ради мають право здійснювати витрати місцевого бюджету лише на цілі, визначені у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період та одночасно передбачені у проекті рішення про місцевий бюджет на наступний бюджетний період, схваленому Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією чи виконавчим органом місцевої ради та поданому на розгляд Верховної Ради Автономної Республіки Крим або відповідної місцевої ради. При цьому щомісячні бюджетні асигнування місцевого бюджету сумарно не можуть перевищувати 1/12 обсягу бюджетних призначень, встановлених рішенням про місцевий бюджет на попередній бюджетний період (крім випадків, передбачених частиною шостою статті 16 та частиною четвертою статті 23 цього Кодексу, а також пунктами 4 і 5 частини другої статті 41 цього Кодексу).

2. До прийняття рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період забороняється здійснювати капітальні видатки і надавати кредити з бюджету (крім випадків, пов'язаних із виділенням коштів з резервного фонду відповідного бюджету), а також здійснювати місцеві запозичення та надавати місцеві гарантії.

3. У разі несвоєчасного прийняття рішення про місцевий бюджет при формуванні надходжень та здійсненні витрат місцевого бюджету застосовуються норми цієї статті та пунктів 3 - 5 частини другої статті 41 цього Кодексу.

Коментар:

1. Через різні обставини, зокрема, у зв'язку із несвоєчасним прийняттям закону про Державний бюджет України, на практиці трапляються випадки несвоєчасного прийняття відповідних рішень про місцевий бюджет. Цьому питанню присвячено ст. 79 БК України. Отже, у випадку, коли до початку нового бюджетного періоду (тобто до 1 січня, за винятком випадків, визначених ст. 3 коментованого Кодексу) не прийнято рішення про місцевий бюджет, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або виконавчий орган місцевої ради мають право здійснювати витрати з відповідного бюджету за наявності одночасно трьох взаємопов'язаних умов:

1) витрати можуть здійснюватися лише на цілі, які визначені у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період;

2) цілі, вказані вище, мають бути передбачені у проекті рішення про місцевий бюджет на наступний бюджетний період;

3) проект рішення про місцевий бюджет на наступний бюджетний період, про який йдеться вище, має бути схвалений Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією чи виконавчим органом місцевої ради та поданий на розгляд Верховної Ради Автономної Республіки Крим або відповідної місцевої ради.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 2 Кодексу витрати бюджету - це видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів. При цьому видатки бюджету - це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування (п. 13 ч. 1 ст. 2 БК).

Дозволена частиною 1 коментованої статті БК можливість здійснювати щомісячні видатки обмежена і залежить від рішення про бюджет на попередній бюджетний період. Так, щомісячні бюджетні асигнування (повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження, - п. 6 ч. 1 ст. 2 БК) сумарно не можуть перевищувати 1/12 обсягу бюджетних призначень (повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом та рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування, - п. 8 ч. 1 ст. 2 БК), встановлених рішенням про місцевий бюджет на попередній бюджетний період, крім випадків, передбачених ч. 6 ст. 16, ч. 4 ст. 23, а також п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 41 Бюджетного кодексу.

Зокрема, відповідно до ч. 6 ст. 16 БК України, витрати на обслуговування та погашення місцевого боргу здійснюються місцевим фінансовим органом відповідно до кредитних договорів, а також нормативно-правових актів, за якими виникають боргові зобов'язання Автономної Республіки Крим чи територіальних громад, незалежно від обсягу коштів, визначеного на таку мету рішенням про місцевий бюджет. Якщо очікуваний обсяг витрат на обслуговування та погашення місцевого боргу перевищить обсяг коштів, визначений рішенням про місцевий бюджет на таку мету, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, міська рада вносять відповідні зміни до рішення про місцевий бюджет.

Згідно положень ч. 4 ст. 23 БК, витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу, які передбачають обов'язок Державного казначейства (його територіальних органів) зберігати залишки коштів на рахунках спеціального фонду для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення), якщо цим Кодексом та/або рішенням про місцевий бюджет не встановлено інше.

Пунктами ж 4 і 5 ч. 2 ст. 41 Бюджетного кодексу передбачено, що до набрання чинності законом про Державний бюджет України на поточний бюджетний період: 1) соціальні стандарти та соціальні гарантії, у тому числі прожитковий мінімум, рівень його забезпечення, мінімальна заробітна плата, надання пільг, компенсацій і гарантій населенню, у поточному бюджетному періоді застосовуються у розмірах та на умовах, що діяли у грудні попереднього бюджетного періоду; 2) перерахування дотацій вирівнювання з державного бюджету місцевим бюджетам та коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, здійснюється відповідно до обсягів, визначених у проекті закону про Державний бюджет України, поданому Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України.

2. Якщо ж рішення про місцевий бюджет вчасно не прийняте, то згідно із ч. 2 коментованої статті БК України забороняється здійснювати капітальні видатки і надавати кредити з бюджету (крім випадків, пов'язаних з виділенням коштів з резервного фонду відповідного бюджету), а також здійснювати місцеві запозичення та надавати місцеві гарантії.

Нагадаємо, відповідно до економічної класифікації видатків капітальні видатки (капіталовкладення) - це платежі на придбання капітальних активів, стратегічних і надзвичайних запасів товарів, землі, нематеріальних активів або невідплатні платежі, що передаються отримувачам для придбання таких активів, компенсації втрат, пов'язаних з руйнуванням або пошкодженням основних фондів. Саме ці видатки можна здійснювати тільки за умови своєчасного прийняття відповідного місцевого бюджету.

Окрім того, як вже зазначалося, забороняється, у разі неприйняття рішення про місцевий бюджет вчасно, надавати кредити з бюджету, тобто здійснювати операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (в тому числі, надання з бюджету бюджетних позичок та фінансової допомоги з бюджету на поворотній основі, - п. 31 ч. 1 ст. 2 БК), за винятком випадків, коли кошти виділяються з резервного фонду місцевого бюджету, якщо такий резервний фонд створено (рішення щодо необхідності створення приймає Верховна Рада АР Крим, відповідна місцева рада, - ч. 5 ст. 24 БК). Також забороняється здійснювати місцеві запозичення (операції з отримання до бюджету Автономної Республіки Крим чи міського бюджету кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування бюджету Автономної Республіки Крим чи міського бюджету, - п. 33 ч. 1 ст. 2 БК) та надавати місцеві гарантії (гарантії Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста щодо виконання боргових зобов'язань суб'єктів господарювання - резидентів України щодо отриманих та непогашених кредитів (позик) - п. 16 ч. 1 ст. 2 БК).

3. У разі несвоєчасного прийняття рішення про місцевий бюджет формування надходжень та здійснення витрат місцевого бюджету здійснюється з урахуванням коментованих положень статті 79 Бюджетного кодексу, а також положень пунктів 3 - 5 ч. 2 ст. 41 Бюджетного кодексу, які встановлюють, що до набрання чинності законом про Державний бюджет України на поточний бюджетний період:

1) діють норми закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період, крім норм, якими визначені загальні показники державного бюджету, бюджетні призначення головним розпорядникам коштів державного бюджету і обсяги трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами;

2) соціальні стандарти та соціальні гарантії, у тому числі прожитковий мінімум, рівень його забезпечення, мінімальна заробітна плата, надання пільг, компенсацій і гарантій населенню, у поточному бюджетному періоді застосовуються у розмірах та на умовах, що діяли у грудні попереднього бюджетного періоду;

3) перерахування дотацій вирівнювання з державного бюджету місцевим бюджетам та коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, здійснюється відповідно до обсягів, визначених у проекті закону про Державний бюджет України, поданому Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України.