Мы ВКонтакте

Стаття 103. Додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, внаслідок наданих державою податкових пільг

1. Надання державою податкових пільг, які зменшують доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, має супроводжуватися наданням додаткової дотації з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію відповідних втрат доходів місцевих бюджетів.

Коментар:

Згідно із Законом України "Про систему оподаткування" податки в Україні поділяються на загальнодержавні та місцеві. При цьому до доходів місцевих бюджетів зараховуються не лише загальнодержавні податки, але й встановлена законом частка загальнодержавних податків.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" встановлення та скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Отже, пільги платникам податків можуть встановлюватися та скасовуватися Верховною Радою України у законах з питань оподаткування та Верховною Радою Автономної Республіки Крим і відповідними місцевими радами - в частині сум податків, які надходять до їх бюджетів.

Встановлюючи пільги, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради самостійно визначають джерела компенсації цих доходів. Згідно з коментованою статтею у випадку, якщо пільги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, необхідно одночасно з внесенням змін до відповідних законів про оподаткування, які встановлюють ці пільги, внести зміни до закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період, що передбачатимуть надання додаткової дотації на компенсацію відповідних втрат доходів місцевих бюджетів.

При цьому необхідно підкреслити, що в тексті коментованої статті Бюджетного кодексу йдеться про одну умову, наявність якої тільки й вимагає від держави надавати додаткову дотацію з державного бюджету місцевому у зв'язку з наданням нею податкових пільг, що зменшують доходи цього місцевого бюджету. Відповідно до положень статті 69 Бюджетного кодексу України, доходи загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, спрямовуються на покриття витрат по реалізації повноважень органів місцевого самоврядування, визначених в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" як власні повноваження цих органів. Як вже було відзначено вище, до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, тобто спрямовуються на реалізацію власних повноважень органів місцевого самоврядування, належать місцеві податки і збори (обов'язкові платежі). Однак до доходів цих місцевих бюджетів зараховується також встановлена законом частка загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). Тому тільки якщо держава в особі Верховної Ради України вирішила встановити податкові пільги по цих загальнодержавних податках і зборах (обов'язкових платежах), частка яких відповідно до закону зараховується в дохідну частину загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, держава зобов'язана буде надати додаткову дотацію із свого бюджету відповідним місцевим бюджетам на компенсацію відповідних втрат останніх.

Із змісту коментованої статті БК можна зробити висновок, що зміни та доповнення до податкових законів, які передбачають встановлення податкових пільг, можуть вноситися у будь-який час протягом поточного бюджетного року і набирати чинності у цьому ж бюджетному році.

Однак, у статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" передбачено, що зміни і доповнення до Закону України "Про систему оподаткування", інших законів України про оподаткування, у тому числі стосовно надання пільг, вносяться не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Це положення закону спрямоване на реалізацію одного із основних принципів системи оподаткування держави - принципу стабільності, який полягає у забезпеченні незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року (ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування").

Таким чином, існує колізія між нормами бюджетного та податкового законодавства щодо встановлення пільг із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). На нашу думку, при вирішенні питання, норми якого законодавчого акта мають пріоритет, необхідно керуватися правилом пріоритету спеціального закону над загальним. Відносини із встановлення податків, зборів, обов'язкових платежів, а також пільг з їх сплати, є різновидом відносин в сфері оподаткування. Загальні засади правового регулювання відносин в сфері оподаткування встановлені в Законі України "Про систему оподаткування". Натомість, Бюджетний кодекс України регулює відносини в сфері бюджетних відносин. Коментована стаття передбачає необхідність компенсації державою втрат доходів місцевих бюджетів, які виникли в результаті надання податкових пільг. А вже порядок внесення змін та доповнень до чинного законодавства щодо встановлення пільг для платників податків встановлюється податковим законодавством. Таким чином, Закон України "Про систему оподаткування" є в цьому випадку спеціальним законом, і саме його норми, на нашу думку, повинні мати пріоритет. Однак, з метою уникнення проблем при тлумаченні вищенаведених норм податкового та бюджетного законодавства, необхідно усунути наявну правову колізію.