Мы ВКонтакте

Стаття 116. Порушення бюджетного законодавства

1. Порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме:

1) включення недостовірних даних до бюджетних запитів;

2) порушення встановлених термінів подання бюджетних запитів або їх неподання;

3) визначення недостовірних обсягів бюджетних коштів при плануванні бюджетних показників;

4) планування надходжень або витрат державного бюджету (місцевого бюджету), не віднесених до таких цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України;

5) порушення встановленого порядку або термінів подання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) на розгляд Верховної Ради України (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради);

6) порушення встановленого порядку або термінів розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);

7) прийняття рішення про місцевий бюджет з порушенням вимог цього Кодексу чи закону про Державний бюджет України (в тому числі щодо складання бюджету в частині міжбюджетних трансфертів, доходів та видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів);

8) порушення вимог цього Кодексу щодо затвердження державного бюджету (місцевого бюджету) з дефіцитом або профіцитом;

9) включення до складу спеціального фонду бюджету надходжень з джерел, не віднесених до таких цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України;

10) зарахування доходів бюджету на будь-які рахунки, крім єдиного казначейського рахунка (за винятком коштів, що отримуються установами України, які функціонують за кордоном), а також акумулювання їх на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету;

11) зарахування доходів бюджету до іншого, ніж визначено цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, бюджету, в тому числі внаслідок здійснення поділу податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів між бюджетами з порушенням визначених розмірів;

12) здійснення державних (місцевих) запозичень, надання державних (місцевих) гарантій з порушенням вимог цього Кодексу;

13) прийняття рішень, що призвели до перевищення граничних обсягів державного (місцевого) боргу чи граничних обсягів надання державних (місцевих) гарантій;

14) розміщення тимчасово вільних коштів бюджету з порушенням вимог цього Кодексу;

15) створення позабюджетних фондів, порушення вимог цього Кодексу щодо відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів;

16) порушення порядку або термінів подання, розгляду і затвердження кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету, затвердження у кошторисах показників, не підтверджених розрахунками та економічними обґрунтуваннями;

17) порушення порядку або термінів подання і затвердження паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

18) порушення встановлених термінів доведення документів про обсяги бюджетних асигнувань до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня або одержувачів бюджетних коштів;

19) порушення порядку та термінів відкриття (закриття) рахунків в органах Державної казначейської служби України;

20) взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України;

21) порушення порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань, включаючи необґрунтовану відмову в реєстрації або несвоєчасну реєстрацію бюджетних зобов'язань;

22) порушення вимог цього Кодексу при здійсненні попередньої оплати за товари, роботи та послуги за рахунок бюджетних коштів, а також порушення порядку і термінів здійснення такої оплати;

23) здійснення платежів за рахунок бюджетних коштів без реєстрації бюджетних зобов'язань, за відсутності підтвердних документів чи при включенні до платіжних документів недостовірної інформації, а також безпідставна відмова у проведенні платежу органами Державної казначейської служби України;

24) нецільове використання бюджетних коштів;

25) порушення вимог цього Кодексу при здійсненні витрат державного бюджету (місцевого бюджету) у разі несвоєчасного набрання чинності законом про Державний бюджет України (несвоєчасного прийняття рішення про місцевий бюджет);

26) надання кредитів з бюджету чи повернення кредитів до бюджету з порушенням вимог цього Кодексу та/або встановлених умов кредитування бюджету;

27) здійснення бюджетними установами запозичень у будь-якій формі або надання бюджетними установами юридичним чи фізичним особам кредитів з бюджету всупереч цьому Кодексу;

28) здійснення видатків, кредитування місцевого бюджету, які відповідно до цього Кодексу мають проводитися з іншого бюджету;

29) здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України;

30) порушення вимог цього Кодексу щодо виділення коштів з резервного фонду бюджету;

31) порушення встановлених вимог щодо застосування бюджетної класифікації;

32) включення недостовірних даних до звітів про виконання державного бюджету (місцевого бюджету), річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), а також порушення порядку та термінів подання таких звітів;

33) порушення встановлених вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів;

34) порушення встановлених порядку або термінів подання фінансової і бюджетної звітності бюджетних установ, а також подання такої звітності у неповному обсязі;

35) невідповідність даних, наведених у фінансовій і бюджетній звітності бюджетних установ, даним бухгалтерського обліку;

36) включення недостовірних даних до звітів про виконання паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порушення порядку та термінів подання таких звітів;

37) видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону;

38) здійснення видатків на утримання бюджетної установи одночасно з різних бюджетів всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України;

39) порушення вимог статті 28 цього Кодексу щодо оприлюднення та доступності інформації про бюджет;

40) інші випадки порушення бюджетного законодавства учасником бюджетного процесу.

Коментар:

1. Підставою відповідальності за главою 18 Бюджетного кодексу України є встановлений факт вчинення учасником (учасниками) бюджетного процесу порушення бюджетного законодавства, основні ознаки якого наведені у ст. 116 коментованого Кодексу.

Порушення бюджетного законодавства - це дія або бездіяльність учасника бюджетного процесу, що призвела до порушення встановленого законодавством порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджетів та звітування про їх виконання.

Дія або бездіяльність утворюють об'єктивну сторону бюджетного правопорушення, тобто ті його ознаки, що характеризують саме поведінку учасників бюджетного процесу. Більшість правопорушень характеризуються бездіяльністю винних осіб, окремі ж (такі, наприклад, як нецільове використання бюджетних коштів) вчинюються активними діями.

У ст. 116 відсутні вказівки на суб'єктивну сторону бюджетного правопорушення, тобто, перш за все, на те - чи є обов'язковою наявність вини правопорушника, яка її форма (умисел чи необережність), чи необхідно встановлювати мотиви вчинення правопорушення тощо. Наразі аналіз практики притягнення до відповідальності за бюджетні правопорушення свідчить про те, що бюджетні правопорушення можуть вчинюватися (щодо дій фізичних осіб) як умисно, так і необережно.

Суб'єктами правопорушень виступають учасники бюджетного процесу, тобто органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями (див. коментар до ст. 19 БК), за виключенням Верховної Ради України. У випадку прийняття Верховною Радою України бюджетних законів, норми яких не відповідають Конституції України, ці норми в установленому порядку можуть бути визнані Конституційним Судом України неконституційними. Такі норми втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення Конституційним Судом України (див. Закон України "Про Конституційний Суд України", а також Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. ст. 58, 60 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень п.п. 2 - 5, 8, 9 ч. 1 ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" і пп. 1 п. 1 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002. Справа N 1-15/2002).

Об'єктом бюджетного правопорушення є бюджетна система України, її принципи, правові засади функціонування, бюджетний процес і міжбюджетні відносини. Предметом виступають бюджетні кошти, - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.

2. Ст. 116 БК містить загальне визначення бюджетного правопорушення. Однак аналіз змісту наступних статей Кодексу, а також норм інших законодавчих актів дає змогу дійти висновку про те, що існують таки види конкретних бюджетних правопорушень:

Види бюджетних правопорушень, відповідальність за які передбачена безпосередньо статтями БК:

1) включення недостовірних даних до бюджетних запитів;

2) порушення встановлених термінів подання бюджетних запитів або їх неподання;

3) визначення недостовірних обсягів бюджетних коштів при плануванні бюджетних показників;

4) планування надходжень або витрат державного бюджету (місцевого бюджету), не віднесених до таких цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України;

5) порушення встановленого порядку або термінів подання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) на розгляд Верховної Ради України (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради);

6) порушення встановленого порядку або термінів розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);

7) прийняття рішення про місцевий бюджет з порушенням вимог цього Кодексу чи закону про Державний бюджет України (в тому числі щодо складання бюджету в частині міжбюджетних трансфертів, доходів та видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів);

8) порушення вимог цього Кодексу щодо затвердження державного бюджету (місцевого бюджету) з дефіцитом або профіцитом;

9) включення до складу спеціального фонду бюджету надходжень з джерел, не віднесених до таких цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України;

10) зарахування доходів бюджету на будь-які рахунки, крім єдиного казначейського рахунка (за винятком коштів, що отримуються установами України, які функціонують за кордоном), а також акумулювання їх на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету;

11) зарахування доходів бюджету до іншого, ніж визначено цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, бюджету, в тому числі внаслідок здійснення поділу податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів між бюджетами з порушенням визначених розмірів;

12) здійснення державних (місцевих) запозичень, надання державних (місцевих) гарантій з порушенням вимог цього Кодексу;

13) прийняття рішень, що призвели до перевищення граничних обсягів державного (місцевого) боргу чи граничних обсягів надання державних (місцевих) гарантій;

14) розміщення тимчасово вільних коштів бюджету з порушенням вимог цього Кодексу;

15) створення позабюджетних фондів, порушення вимог цього Кодексу щодо відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів;

16) порушення порядку або термінів подання, розгляду і затвердження кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету, затвердження у кошторисах показників, не підтверджених розрахунками та економічними обґрунтуваннями;

17) порушення порядку або термінів подання і затвердження паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

18) порушення встановлених термінів доведення документів про обсяги бюджетних асигнувань до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня або одержувачів бюджетних коштів;

19) порушення порядку та термінів відкриття (закриття) рахунків в органах Державного казначейства України;

20) взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України;

21) порушення порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань, включаючи необґрунтовану відмову в реєстрації або несвоєчасну реєстрацію бюджетних зобов'язань;

22) порушенням вимог цього Кодексу при здійсненні попередньої оплати за товари, роботи та послуги за рахунок бюджетних коштів, а також порушення порядку і термінів здійснення такої оплати;

23) здійснення платежів за рахунок бюджетних коштів без реєстрації бюджетних зобов'язань, за відсутності підтвердних документів чи при включенні до платіжних документів недостовірної інформації, а також безпідставна відмова у проведенні платежу органами Державного казначейства України;

24) нецільове використання бюджетних коштів;

25) порушення вимог цього Кодексу при здійсненні витрат державного бюджету (місцевого бюджету) у разі несвоєчасного набрання чинності законом про Державний бюджет України (несвоєчасного прийняття рішення про місцевий бюджет);

26) надання кредитів з бюджету чи повернення кредитів до бюджету з порушенням вимог цього Кодексу та/або встановлених умов кредитування бюджету;

27) здійснення бюджетними установами запозичень у будь-якій формі або надання бюджетними установами юридичним чи фізичним особам кредитів з бюджету всупереч цьому Кодексу;

28) здійснення видатків, кредитування місцевого бюджету, які відповідно до цього Кодексу мають проводитися з іншого бюджету;

29) здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України;

30) порушення вимог цього Кодексу щодо виділення коштів з резервного фонду бюджету;

31) порушення встановлених вимог щодо застосування бюджетної класифікації;

32) включення недостовірних даних до звітів про виконання державного бюджету (місцевого бюджету), річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), а також порушення порядку та термінів подання таких звітів;

33) порушення встановлених вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів;

34) порушення встановлених порядку або термінів подання фінансової і бюджетної звітності бюджетних установ, а також подання такої звітності у неповному обсязі;

35) невідповідність даних, наведених у фінансовій і бюджетній звітності бюджетних установ, даним бухгалтерського обліку;

36) включення недостовірних даних до звітів про виконання паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порушення порядку та термінів подання таких звітів;

37) видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону;

38) здійснення видатків на утримання бюджетної установи одночасно з різних бюджетів всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України;

39) порушення вимог статті 28 цього Кодексу щодо оприлюднення та доступності інформації про бюджет;

40) інші випадки порушення бюджетного законодавства учасником бюджетного процесу.

Бюджетні правопорушення, відповідальність за які передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення (КпАП):

1) включення недостовірних даних до бюджетних запитів, що призвело до затвердження необґрунтованих бюджетних призначень або необґрунтованих бюджетних асигнувань (ч. 1 ст. 16412 КпАП);

2) порушення вимог Бюджетного кодексу України при здійсненні попередньої оплати за товари, роботи та послуги за рахунок бюджетних коштів, а також порушення порядку і термінів здійснення такої оплати (ч. 1 ст. 16412 КпАП);

3) здійснення платежів за рахунок бюджетних коштів без реєстрації бюджетних зобов'язань, за відсутності підтвердних документів чи при включенні до платіжних документів недостовірної інформації, а також безпідставна відмова у проведенні платежу органами Державного казначейства України (ч. 1 ст. 16412 КпАП);

4) порушення вимог Бюджетного кодексу України при здійсненні витрат державного бюджету (місцевого бюджету) у разі несвоєчасного набрання чинності законом про Державний бюджет України (несвоєчасного прийняття рішення про місцевий бюджет) на відповідний рік (ч. 1 ст. 16412 КпАП);

5) взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України чи законом про Державний бюджет України на відповідний рік (ч. 3 ст. 16412 КпАП);

6) включення до складу спеціального фонду бюджету надходжень з джерел, не віднесених до таких Бюджетним кодексом України чи законом про Державний бюджет України на відповідний рік (ч. 3 ст. 16412 КпАП);

7) зарахування доходів бюджету на будь-які рахунки, крім єдиного казначейського рахунка (за винятком коштів, що отримуються установами України, які функціонують за кордоном), а також акумулювання їх на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (ч. 3 ст. 16412 КпАП);

8) зарахування доходів бюджету до іншого, ніж визначено Бюджетним кодексом України чи законом про Державний бюджет України на відповідний рік, бюджету, в тому числі внаслідок здійснення поділу податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів між бюджетами з порушенням визначених розмірів (ч. 3 ст. 16412 КпАП);

9) здійснення державних (місцевих) запозичень, надання державних (місцевих) гарантій з порушенням вимог Бюджетного кодексу України (ч. 3 ст. 16412 КпАП);

10) прийняття рішень, що призвели до перевищення граничних обсягів державного (місцевого) боргу чи граничних обсягів надання державних (місцевих) гарантій (ч. 3 ст. 16412 КпАП);

11) розміщення тимчасово вільних коштів бюджету з порушенням вимог Бюджетного кодексу України (ч. 3 ст. 16412 КпАП);

12) створення позабюджетних фондів, порушення вимог Бюджетного кодексу України щодо відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів (ч. 3 ст. 16412 КпАП);

13) надання кредитів з бюджету чи повернення кредитів до бюджету з порушенням вимог Бюджетного кодексу України та/або встановлених умов кредитування бюджету (ч. 3 ст. 16412 КпАП);

14) здійснення бюджетними установами запозичень у будь-якій формі або надання бюджетними установами юридичним чи фізичним особам кредитів з бюджету всупереч Бюджетному кодексу України (ч. 3 ст. 16412 КпАП);

15) порушення вимог Бюджетного кодексу України щодо виділення коштів з резервного фонду бюджету (ч. 3 ст. 16412 КпАП);

16) здійснення видатків, кредитування місцевого бюджету, які відповідно до Бюджетного кодексу України мають проводитися з іншого бюджету (ч. 5 ст. 16412 КпАП);

17) здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік; нецільове використання бюджетних коштів (ч. 5 ст. 16412 КпАП); видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону (ч. 5 ст. 16412 КпАП);

18) здійснення видатків на утримання бюджетної установи одночасно з різних бюджетів всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік (ч. 5 ст. 16412 КпАП).

Бюджетні правопорушення, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України (далі - КК):

1) нецільове використання бюджетних коштів службовою особою, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах або в особливо великих розмірах (ст. 210 КК);

2) здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах, якщо предметом цих діянь були бюджетні кошти у великих розмірах або в особливо великих розмірах (ст. 210 КК);

3) видання службовою особою нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах або в особливо великих розмірах (ст. 211 КК).

3. Бюджетними порушеннями за прямою вказівкою ст. 116 БК є (поряд з вказаними діями та бездіяльністю) також будь-яке інше недотримання учасником бюджетного процесу встановленого БК та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету. Таким чином, кожна бюджетно-правова норма, що встановлює правила здійснення бюджетного процесу на різних його стадіях, у випадку її порушення є нормою, яка одночасно визначає склад бюджетного правопорушення. Викладене обумовлює класифікацію бюджетних правопорушень за стадіями бюджетного процесу.

Залежно від стадії бюджетного процесу бюджетні правопорушення поділяються на:

1) стадія складання проектів бюджетів:

а) порушення встановлених термінів подання головними розпорядниками бюджетних коштів бюджетних запитів Міністерству фінансів України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам або неподання їх взагалі;

б) включення розпорядниками бюджетних коштів недостовірних даних до бюджетних запитів;

в) порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог інструкцій з підготовки бюджетних запитів;

г) подання рішення про місцевий бюджет з порушенням установленого порядку і термінів; неподання або подання з порушенням установлених термінів Національним банком України проекту основних засад грошово-кредитної політики і проекту кошторису своїх доходів та видатків на наступний бюджетний період;

2) стадія розгляду та прийняття проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік, рішення про місцевий бюджет:

а) порушення установленого порядку і термінів розгляду та прийняття рішення про місцевий бюджет;

б) прийняття відповідною радою рішення про місцевий бюджет, що не відповідає положенням та показникам закону про Державний бюджет України;

в) прийняття відповідною радою рішення про створення спеціального фонду в складі місцевого бюджету у разі, коли таке створення не передбачено законом про Державний бюджет України;

г) прийняття рішення про визнання головними розпорядниками бюджетних коштів установ та організацій, статус яких не відповідає статті 22 Бюджетного кодексу України;

ґ) планування видатків місцевих бюджетів, не віднесених до таких Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України;

д) прийняття відповідною радою рішення про зарахування до доходів місцевих бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів), що суперечить Бюджетному кодексу України та закону про Державний бюджет України;

е) прийняття рішення про місцевий бюджет з порушенням вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України щодо формування бюджету в частині делегованих державних повноважень;

3) стадія виконання бюджету, в тому числі внесення у разі потреби змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцевий бюджет:

а) нецільове використання бюджетних коштів;

б) невиконання вимог законодавства щодо зарахування доходів:

4) зарахування коштів до спеціального фонду бюджету з джерел, не визначених законом про Державний бюджет України, рішенням про місцевий бюджет;

5) зарахування доходів державного та місцевих бюджетів на будь-які рахунки, крім єдиного казначейського рахунка державного бюджету та місцевих бюджетів, і акумулювання їх на рахунках органів стягнення;

в) недотримання порядку проведення операцій з бюджетними коштами:

6) здійснення витрат державного та місцевих бюджетів всупереч вимогам частини першої ст. 46 та ст. 79 Бюджетного кодексу України;

7) невиконання вимог законодавства щодо надання та повернення бюджетних коштів, отриманих на поворотній основі;

8) недотримання установленого порядку виконання платіжних документів за операціями з бюджетними коштами;

9) неповернення розпорядниками бюджетних коштів сум субвенцій, використаних не за цільовим призначенням протягом бюджетного року;

10) розміщення бюджетних коштів на банківських депозитах або передача їх у довірче управління (відкриття рахунків поза системою Державного казначейства України), якщо інше не передбачено законом;

11) проведення попередньої оплати (авансових платежів) за товари (роботи, послуги) за рахунок бюджетних коштів з порушенням законодавства; недотримання умов надання гарантій щодо виконання боргових зобов'язань;

12) недотримання порядку та умов здійснення запозичень до місцевих бюджетів;

13) недотримання законодавства під час повернення платнику податків зайво або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів);

г) порушення під час взяття бюджетних зобов'язань:

14) взяття бюджетних зобов'язань без встановлення відповідних бюджетних асигнувань;

15) взяття бюджетних зобов'язань понад обсяги встановлених бюджетних асигнувань;

16) взяття бюджетних зобов'язань без належних повноважень;

17) необґрунтована відмова в реєстрації або несвоєчасна реєстрація бюджетних зобов'язань;

ґ) порушення під час ведення та подання документів, що застосовуються у бюджетному процесі:

18) невідповідність даних, наведених у документах, що застосовуються у бюджетному процесі, даним бухгалтерського обліку;

19) недотримання установлених термінів подання органу Державного казначейства України документів, що застосовуються у бюджетному процесі;

20) недотримання установлених порядку та термінів затвердження кошторисів, планів асигнувань і планів використання бюджетних коштів та внесення до них змін;

д) недотримання вимог законодавства щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцевий бюджет;

е) інші бюджетні правопорушення на стадії виконання бюджетів: здійснення бюджетними установами запозичень у будь-якій формі або надання за рахунок бюджетних коштів позички юридичним і фізичним особам, крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України;

21) здійснення протягом бюджетного періоду видатків на утримання бюджетних установ одночасно з різних бюджетів;

22) здійснення видатків, не віднесених до місцевих бюджетів Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України, за рахунок місцевих бюджетів;

23) створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами;

24) недотримання порядку виділення і використання коштів з резервного фонду бюджету;

25) недотримання вимог закону про Державний бюджет України, рішення про місцевий бюджет;

26) прийняття рішень, що призвели до перевищення граничних розмірів державного боргу (боргу Автономної Республіки Крим, органів місцевого само врядування) та надання гарантій щодо виконання боргових зобов'язань;

27) недотримання установлених термінів доведення уповноваженими органами відомостей про обсяги бюджетних асигнувань до розпорядників бюджетних коштів;

28) видання нормативно-правових актів, які змінюють доходи і видатки бюджету, з порушенням установленого законом порядку;

29) перевищення обсягів видатків на обслуговування боргу місцевих бюджетів більш як на 10 % видатків загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, в якому здійснювалося обслуговування боргу;

4) стадія підготовки та розгляду звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього:

а) недотримання установлених порядку та термінів по дання та/або розгляду звіту про виконання закону про Державний бюджет України, рішення про місцевий бюджет;

б) недотримання головними розпорядниками, розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів терміну подання фінансової звітності;

в) подання фінансової звітності розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів з порушенням установленого терміну, з недостовірними даними та/або не в повному обсязі;

г) невідповідність даних, наведених у фінансовій звітності, даним бухгалтерського обліку.

4. Бюджетний кодекс розрізняє такі наслідки бюджетних правопорушень: заходи впливу за порушення бюджетного законодавства (див. коментарі до ст. ст. 117, 120); притягнення до відповідальності за порушення бюджетного законодавства (див. коментар до ст. 121).

5. Відповідальність за бюджетні правопорушення настає за умови:

1) виявлення факту правопорушення уповноваженими на це органами;

2) дотримання процесуальних вимог щодо порядку засвідчення факту бюджетного правопорушення;

3) застосування уповноваженими на це органами та службовими особами санкцій, які передбачені чинним законодавством.

6. Виявлення і засвідчення фактів бюджетних правопорушень покладено на:

1) Рахункову палату (див.: ст. 110 БК; Закон України "Про Рахункову палату" від 11 липня 1996 року (зі змінами); Стандарт Рахункової палати "Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів", затверджений постановою Колегії Рахункової палати України N 28-6 від 27 грудня 2004 року);

2) Міністерство фінансів України (див.: ст. 111 БК; Положення про Міністерство фінансів України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 1837 від 27 грудня 2006 року (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України N 101 від 27 лютого 2008 року));

3) Державне казначейство (див.: ст. 112 БК; Положення про Державне казначейство, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 1232 від 21 грудня 2005 року (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України N 676 від 26 квітня 2007 року)); Державну контрольно-ревізійну службу (див.: ст. 113 БК; Закон України N 2939-XII "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 року, із наступними змінами, Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 884 від 27 червня 2007 року (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України N 1053 від 3 грудня 2008 року));

4) правоохоронні органи - органи державної податкової служби України, Служби безпеки України, Державної митної служби, органи внутрішніх справ (див. закони, що встановлюють повноваження відповідних правоохоронних органів, а також Кримінально-процесуальний кодекс України).

7. Органами, що мають право накладати санкції за бюджетне правопорушення, є:

1) Кабінет Міністрів України (ч. 1 ст. 122 БК);

2) міністр фінансів України (ч. 1 ст. 117 і ст. 124 БК);

3) керівник органу Державного казначейства України (ч. 1 ст. 117 і ст. 124 БК);

4) керівник органу Державної контрольно-ревізійної служби України (ч. 1 ст. 117 і ст. 124 БК);

5) міністр фінансів Автономної Республіки Крим (ст. 124 БК);

6) керівник місцевого фінансового органу (ч. 1 ст. 117 і ст. 124 БК);

7) голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим (ч. 2 ст. 122 БК);

8) голови обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (ч. 2 ст. 122 БК);

9) голови районних державних адміністрацій, голови виконавчого органу міських (міста республіканського Автономної Республіки Крим чи міста обласного значення) рад (ч. 3 ст. 122 БК);

10) голови виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад (ч. 1 ст. 117 БК);

11) головні розпорядники бюджетних коштів (ч. 1 ст. 117 БК);

12) судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів щодо порушень, передбачених ст. 16412 КпАП (ст. 221 КпАП);

13) суди першої інстанції щодо порушень, передбачених ст. ст. 210 і 211 КК (Закон України "Про судоустрій і статус суддів").

8. При здійснені своїх повноважень службові особи відповідних органів повинні також попереджувати та виявляти правопорушення, що, як правило, супроводжують бюджетні правопорушення:

1) зловживання владою або службовим становищем;

2) використання свого службового становища з корисливою метою, а також дії, які відповідно до законодавства вважаються корупційними;

3) перевищення влади або службових повноважень;

4) упередженість або прихильність до будь-якого суб'єкта господарювання чи конкретної особи;

5) службове підроблення;

6) службова недбалість;

7) одержання, давання та провокація хабара;

8) безпідставна відмова фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено законодавством, умисне затримування її, надання недостовірної інформації, необґрунтоване обмеження доступу до такої інформації;

9) розголошення державної та/або службової таємниці або інформації, що не підлягає розголошенню (див.: Стандарт державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна. Попередження правопорушень з боку суб'єктів державного фінансового контролю та їх службових осіб, який затверджено наказом Головного контрольно-ревізійного управління України N 168 від 9 серпня 2002 року).