Мы ВКонтакте

Стаття 646. Відповідь про згоду укласти договір на інших умовах

1. Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Коментар:

Положеннями коментованої статті розкривається поняття повноти та безумовності акцепту (ч. 1 ст. 642 ЦК). Поняття "інші умови", що використовується законодавцем у названій статті водночас не розкривається. Категоричній та формальний підхід до "іншості" умов", що відображені у акцепті, може призвести до ситуації коли практично оферта є акцептованою, умови повноти та безумовності акцепту витримані, але у зв'язку із різним тлумаченням оферентом та акцептантом змісту документу під названою оферта та акцепт, викає бачення названої "іншості умов". Знаючи про можливості виникнення такої ситуації Принципи УНІДРУА, які цілком можуть бути використані для тлумачення цивільного законодавства при застосуванні до спірних правовідносин, виробили більш адаптований спосіб до констатації або навпаки заперечення "іншості умов", у аспекті повноти та безумовності акцепту1. Відповідно до ч. 2 ст. 2.1.11 Принципів УНІДРУА, 2004 р., відповідь на оферту, яка має ціллю слугувати акцептом, але містить додаткові або відмінні від запропонованих умови, які не змінюють істотно умов оферти, є акцептом, якщо тільки оферент без невипраної затримки не буде заперечувати проти цих розбіжностей. Якщо він цього не зробить, то умовами договору будуть являтися умови оферти із змінами, що містяться в акцепті.

____________

1 Див. коментар до ст. 642 ЦК.

Визначення істотності (суттєвість) чи навпаки неістотності (суттєвості) змін до змісту умов оферти є справою у першу чергу волі оферента, який оцінивши відповідь акцептанта як може прийти як до першого так і до другого результату оцінки. Якщо зміни до змісту умов договору, що запропоновані в оферті будуть визначені оферентом як істотні, оферент має повне право, констатуючи відповідно до положень п. 1 ст. 646 ЦК, що згоду укласти договір надано на інших умовах, сприймати таку відповідь як нову пропозицію, що відповідно буде призводити до констатування відсутності факту укладення договору. І навпаки, коли оферта акцептована, і якщо зміни до запропонованих умов не будуть оцінені оферентом як "неістотні", оферент має право, після отримання оферти, відповідно до вимог статей 638, 642 ЦК констатувати факт укладення договору.

Аналізуючи зміст коментованої статті можна зробити висновок, що вітчизняний законодавець у питання з'ясування "іншості умов", і зокрема у з'ясуванні "істотності" чи "неістотності" змін до запропонованих умов оферти, внесених акцептантом, повністю надає перевагу волі оферента. Така ситуація призводить до стану коли у повній мірі захищені права оферента. Можливість здійснення ним односторонньої оцінки у питанні "іншості умов" може на більш пізніших етапах надати йому юридичну можливість, у зв'язку із небажаною зміною ринкової ситуації, поставити питання про не укладеність договору. Водночас оцінка "іншості умов" може бути здійснена кожною із сторін договору, як оферентом так і акцептантом.

Принцип у відповідності з яким акцепт повинен бути абсолютно дзеркальним відображенням оферти, визначає, що навіть незначні розбіжності між офертою та акцептом допускають, щоб оферент на стадії укладення договору або кожна сторона на більш пізніших стадіях, поставила питання про існування (укладення) договору. У даному аспекті виключення із загального наведеного правила передбачені у ч. 2 ст. 2.1.11 Принципів УНІДРУА, що цілком можуть бути застосовані до тлумачення коментованої статті у випадку її застосування до спірних правовідносин при з'ясуванні питання укладеності договору. відповідно до змісту коментованої статті вона не містить виключень із сформульованих надто категоричних правил про "ін шість умов" Введення поряд із поняттям "інші умови" поняття "не змінюючи істотно умов оферти", або тлумачення коментованої статті у контексті ч. 2 ст. 2.1.11 Принципів УНІДРУА, у більшій мірі надасть змогу вирішити питання збалансування захисту інтересів оферента та акцептанта при вирішенні спірних питань укладення договору.

Поняття суттєва зміна до умов оферти є оціночним і визначити його абстрактно не уявляється можливим. Доповнення або пропозиція змін до умов про ціну спосіб платежу, місця і строку виконання, наприклад не грошового зобов'язання, до умов про відповідальність однієї із сторін перед другою або про спосіб врегулювання спорів, звичайно, хоча і не завжди, передбачає суттєву (істотну) зміну умов оферти. Важливим фактором у даному питання, який необхідно брати до розрахунку, є обставини, настільки часто та звичайно доповнення та зміни до умов, які можна оцінити як "неістотні" використовуються у тій чи іншій сфері підприємницької діяльності і настільки названі неістотні зміни та доповнення до умов оферти, що суттєво не змінюють умов оферти, являються очікуваними чи навпаки неочікуваними для оферента.

Важливо також мати на увазі, що поняття "істотні умови" договору не охоплює більш ширше поняття "умови договору". Звідси виникає питання чи можна сприймати як істотні чи неістотні зміни та доповнення до умов оферти якщо акцептант у відношенні істотних умов не висловлює ніяких, навіть незначних змін, а по відношенню до умов, які не можна віднести до істотних існує пропозиція незначних змін. Наприклад: А замовляє у Б устаткування, яке повинно бути випробувано у приміщенні, що належить А, у своєму підтвердженні замовлення Б заявляє, що він акцептує умови оферти, водночас добавляє, що бажав би брати участь у випробуванні устаткування. Водночас Б у своєму акцепті добавляє арбітражне застереження. Якщо тільки обставини не вказують на інше, третейське застереження зводиться до істотності внесення змін до умов оферти, хоча третейське застереження, як правило, не є істотною умовою цивільно-правового договору.

Інша неістотне доповнення до умов оферти, а саме умова про бажання брати участь у випробування устаткування, також не може бути віднесене до істотних умов, напротивагу третейському застереженню, не вносить суттєвих змін до умов оферти.

Звичайне не віднесення того чи іншого неістотної доповнення чи зміни до істотних умов договору може, у разі принципового наполягання акцептанта на названих змінах (абз. 2 ч. 1 ст. 638 ЦК), призвести до ситуації коли неістотна умова трансформується у істотну. У такому разі, коли існує хоча б одна істотна умова у відношенні якої сторони не досягли згоди, не можна констатувати факт укладення договору. "Ін шість" запропонованих умов у даному разі буде очевидною.