Мы ВКонтакте

Стаття 656. Предмет договору купівлі-продажу

1. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

2. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

3. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

4. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

5. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Коментар:

1. Коментована стаття визначає предмет договору купівлі-продажу як товар. При цьому ЦК не містить визначення цього поняття. Практика свідчить про те, що найпоширенішим предметом договору купівлі-продажу є майно.

Відповідно до ст. 190 ЦК майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. При цьому майнові права законодавець відносить до неспоживних речей.

Важливою характеристикою предмету договору купівлі-продажу є те, що на момент укладення договору він повинен бути наявним у продавця або бути створеним (набутим) продавцем у майбутньому. В останньому випадку про це повинно бути зазначено у договорі. Судова практика свідчить про те, що договір купівлі-продажу об'єкта, якого на момент укладення договору не існує і щодо якого немає зобов'язання продавця створити (набути) його у майбутньому, визнається судом недійсним на підставі ст. 215 ЦК (див., напр. постанова Вищого господарського суду України від 30.01.2007 р. справа N 17/346. - Інформаційно-правова система "Ліга:Еліт").

Предметом договору купівлі-продажу не можуть бути речі, вилучені з цивільного обороту. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ЦК такі речі мають бути прямо встановлені у законі. Так, наприклад, ст. 2 ЗУ "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" від 15 лютого 1995 року N 60 заборонено обіг особливо небезпечних наркотичних засобів і психотропних речовин, включені до списків N 1 і N 2 Таблиці І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 06.05.2000 N 770.

Купівля-продаж речей, обмежених в обігу, можлива якщо вона не порушує їх спеціального правового режиму. Сторонами такого договору можуть бути лише учасники обороту, які мають спеціальний дозвіл на зайняття діяльністю, пов'язаною з обігом речей, обмежених у цивільному обороті. Так, відповідно до ст. 6 ЗУ "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" від 15 лютого 1995 року N 60 діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до списку N 1 таблиці IV Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 06.05.2000 N 770, здійснюється підприємствами державної та комунальної форми власності за наявності у них ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, якщо інше не передбачено цим Законом.

В окремих випадках законодавство обмежує укладення договору окремого майна для певних продавців. Так, наприклад, відповідно до п. 8 Правил продажу товарів магазинами безмитної торгівлі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року N 1089, магазинам безмитної торгівлі забороняється реалізовувати: товари, заборонені законодавством до ввезення, вивезення та транзиту через територію України; товари за кодами згідно з УКТЗЕД 2701 - 2716 (енергетичні матеріали; нафта та продукти її переробки, бітумінозні речовини, воски мінеральні).

Законодавство визначає певні вимоги, яким має відповідати предмет договору купівлі-продажу.

Так, відповідно до ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, а у разі відсутності в договорі умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразкам та (або) опису. Якщо ж законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам або вимогам про підвищену якість товару, якщо це було обумовлено договором.

У ЦК України досить докладно врегульовано також відносини щодо кількості, асортименту, комплектності, тари та (або) упаковки продаваного товару (статті 669 - 688).

Предметом договору купівлі-продажу не можуть бути нематеріальні блага, оскільки вони звичайно є атрибутами, що індивідуалізують особистість їх носія, а тому в принципі не можуть відчужуватися. Допустима оплатна передача лише прав на деякі нематеріальні блага, наприклад, за договором комерційної концесії, але не самих благ. Так, можна передати право використання прізвища з комерційною метою, але при цьому людина так і буде носити це прізвище, тобто не відбудеться його відчуження.

2. Ч. 2 коментованої статті визначає предмет договору купівлі-продажу як майнові права. ЦК не містить визначення поняття "майнові права". Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначає майнові права, які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги. (абз. 3 ч. II ст. 3 Закону).

У Законі України "Про заставу" майнові права розуміються як належні заставодавцю на момент укладення договору права вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і ті, що можуть виникнути в майбутньому. Аналогічно майнові права визначаються банківським законодавством. Зокрема, відповідно до п. 1.4 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року N 49, майнові права - права вимоги особи за зобов'язаннями, за якими вона є кредитором.

В доктрині майнові права визначаються як суб'єктивні права учасників правовідносин, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а також з тими матеріальними (майновими) вимогами, які виникають між учасниками правовідносин у зв'язку з розподілом цього майна та обміном (товарами, послугами, виконаними роботами, грошима, цінними паперами і т. д.)1. Майнові права можуть зобов'язальними (наприклад, права наймача за договором найму) або речовими (наприклад, суперфіцій), можуть мати як відносний, так і абсолютний характер.

____________

1 Юридическая терминология. - К., 1998. - с. 83; Большой юридический словарь. - М., 1998. - с. 243.

Можливість відчуження окремих майнових прав прямо передбачена деякими іншими актами українського законодавства. Так, п. 2 Порядку проведення у 2007 році аукціонів з продажу певних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2007 року N 611, містить визначення договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами. Останній визначається як договір, укладений між організатором і переможцем аукціону, за яким організатор аукціону надає дозвіл на користування надрами його переможцю, а переможець сплачує організатору аукціону фактичну ціну дозволу. Разом із тим, у юридичній літературі висловлюється думка стосовно того, що оплатна уступка прав володіння і користування (або тільки користування) на певен час охоплюється поняттям оренди речі.

Майнові права на результати творчої діяльності можуть бути предметом купівлі-продажу у випадку, коли це не суперечить природі таких прав і якщо спеціальним нормативним актом не встановлено іншого порядку відчуження вказаних прав. Так, наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про авторське право та суміжні права" передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється не договором купівлі-продажу, а авторським договором.

Можливість купівлі-продажу майнових зобов'язальних прав пов'язана з певними обмеженнями, обумовленими природою цих прав.

Так, більшість цивільно-правових договорів є взаємними, тобто кожна сторона має як права так і обов'язки. Вони настільки тісно пов'язані, що розірвати їх означає порушити зміст договору. Тому передати майнові права, засновані на взаємному договорі, можна лише в тому випадку, якщо продавець вже виконав усі покладені на нього обов'язки. Так, замовник за договором підряду може продати належне йому право вимагати передачі результату роботи, якщо він уже оплатив ці роботи.

Коментована норма регулює лише купівлю-продаж майнових прав. Проте, аналіз інших положень ЦК свідчить про те, що договір купівлі-продажу може бути укладений також стосовно майнових обов'язків (боргів). Так, згідно зі ст. 191 ЦК підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу. При цьому до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. В силу ч. 3 коментованої статті до договорів купівлі-продажу прав вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги (ст. 512 - 519 ЦК). Однак, зазначена норма не є імперативною. Тому сторони у договорі можуть встановити інше регулювання відступлення права вимоги. Крім того, інші правила можуть встановлюватися законом.

Разом із тим, не кожне право вимоги може бути предметом договору купівлі-продажу. (Наприклад, права вимоги із зобов'язань про відшкодування шкоди, що, як відомо, мають особистий характер ч. 1 ст. 1166 ЦК).

4. Договір купівлі-продажу може укладатися на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах). Ч. 4 коментованої статті встановлює, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів або не випливає з їхньої суті.

Спеціальні правила щодо біржової торгівлі встановлені ст. ст. 278 - 282 ГК, Законами України: "Про товарну біржу", "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", а також іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 281 ГК основним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв'язання спорів з цих питань є Правила біржової торгівлі. Останні затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або органом, ними уповноваженим. Правила біржової торгівлі розробляються відповідно до чинного законодавства, зокрема, вимог ст. 17 Закону України "Про товарну біржу" у правилах біржової торгівлі визначається: строк та місце проведення біржових операцій; склад учасників біржових торгів і сукупність вимог, що ставляться до них; порядок здійснення та реєстрації біржових операцій; порядок визначення та розмір плати за користування послугами біржі; відповідальність учасників та працівників біржі за невиконання або неналежне виконання правил біржової торгівлі; інші положення, встановлені органами управління біржі. відповідальність учасників та працівників біржі за невиконання або неналежне виконання правил біржової торгівлі; інші положення, встановлені органами управління біржі

З аналізу ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" випливає, що договори купівлі-продажу, укладені на біржі мають певні особливості. Так, предметом договору у даному випадку можуть виступати товари, допущені до обігу на товарній біржі. Учасниками біржової угоди є члени біржі. Вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. На товарній біржі забороняються: купівля-продаж товарів (контрактів) однією особою безпосередньо або через підставних осіб з метою впливу на динаміку цін; будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі, які мають своєю метою або можуть призвести до зміни чи фіксації поточних біржових цін; поширення неправдивих відомостей, що можуть призвести до штучної зміни кон'юнктури.

Договори купівлі-продажу можуть також укладатися на конкурсі або аукціоні. Аналіз чинного законодавства України свідчить про те, що вказані види договорів купівлі-продажу мають певні особливості. Конкурс - спосіб реалізації майна, за яким його покупцем (власником) стає учасник, який запропонував за нього найвищу ціну і взяв зобов'язання виконати всі фіксовані умови конкурсу. Аукціон - спосіб реалізації майна, за яким його покупцем (власником) стає учасник, який під час проведення торгів запропонував за нього найвищу ціну. Спеціальне правове регулювання вказаних видів договору купівлі-продажу здійснюється Законами України: "Про приватизацію державного майна"; "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери відання Міністерства оборони України", "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", Порядком відчуження об'єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 року N 803, Порядком реалізації нерухомого військового майна Збройних Сил на аукціонах (за конкурсом), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2007 року N 1063, Порядком проведення у 2007 році аукціонів з продажу певних дозволів на користування надрами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2007 року N 611, та іншими нормативно-правовими актами. В окремих випадках, коли предметом купівлі-продажу шляхом конкурсу є особливий стратегічний об'єкт, правове регулювання може здійснюватись спеціальним законом, наприклад, Законом України "Про особливості приватизації підприємств Державної акціонерної компанії "Укррудпром".

Окремі особливості укладення договору купівлі-продажу на аукціонах встановлені Положенням про запровадження аукціону з продажу нафти, газового конденсату, природного скрапленого газу та вугілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2000 року N 599, Положенням про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 р. N 1448; Порядком організації митних аукціонів, реалізації товарів і транспортних засобів на митних аукціонах, товарних біржах або через підприємства торгівлі, а також розпорядження окремими видами товарів, що не підлягають реалізації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. N 607, тощо.

 

Порядок здійснення угод з валютними цінностями визначений Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р., ЗУ "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", Положенням про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 5 березня 2003 року N 82, та деякими іншими законодавчими актами. За згаданим Декретом до валютних цінностей належать:

- грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу, або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

- відповідна іноземна валюта;

- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або монетарних металах;

- монетарні метали (золото і метали іридієво-платинової групи у будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів і брухту цих металів).

Особливе місце серед багатьох перелічених видів валютних цінностей посідає іноземна грошова валюта, яка в одних випадках може бути платіжним засобом, в інших - предметом купівлі-продажу.

Особливості купівлі-продажу цінних паперів в Україні передбачені законами України: "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30 жовтня 1996 року; "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року; "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 грудня 1997 року N 710, а також іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 ЦК та ч. 1 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

При цьому, згідно із частиною 2 ст. 194 ЦК до особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" в Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

 

1) пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента. До пайових цінних паперів відносяться:

а) акції;

б) інвестиційні сертифікати;

2) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться: а) облігації підприємств; б) державні облігації України; в) облігації місцевих позик; г) казначейські зобов'язання України; ґ) ощадні (депозитні) сертифікати;д) векселі;

3) іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться: а) іпотечні облігації; б) іпотечні сертифікати; в) заставні; г) сертифікати ФОН;

4) приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;

5) похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;

6) товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Слід мати на увазі також те, що наказом Фонду державного майна України від 28 березня 2005 року N 680 затверджений примірний договір купівлі-продажу акцій відкритих акціонерних товариств за конкурсом.

5. Основу законодавства України про купівлю-продаж складає Глава 54 ЦК. У ній поєднані традиційні для цього правового інституту норми, а також нові норми, що були відсутні у ЦК 1963 року. Правове регулювання договору стало більш повним та детальним, в результаті чого різко зменшилася необхідність у численних підзаконних актах. Поряд з ЦК значну роль у регулюванні відносин купівлі-продажу відіграють спеціальні закони, а також підзаконні нормативні акти. Деякі з них мають загальне значення для всіх чи багатьох різновидів купівлі-продажу, інші розповсюджуються лише на окремі її види.

Купівля-продаж трактується у ЦК як загальне родове поняття, що охоплює всі види зобов'язань із відчуження майна за певну купівельну ціну. Відповідно багато з раніше самостійних договорів стали розумітися як різновиди договору купівлі-продажу (наприклад, поставка, контрактація сільського господарської продукції, постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу). Це зумовило необхідність створення загальних положень про купівлю-продаж (ст. 655 - 697 ЦК), які можуть застосовуватися до усіх договорів оплатного відшкодування майна, якщо для останніх не встановлене спеціальне правове регулювання. Однак сфера дії договору купівлі-продажу є занадто широкою, щоб можна було обмежитися лише цими загальними нормами. Окремі особливості об'єктів продажу (земельні ділянки, сільськогосподарська продукція) здійснюють серйозний вплив на регулювання відповідних відносин. В результаті законодавець встановлює спеціальні вимоги щодо складу сторін договору (підприємці у договорах поставки, державні органи у договорах поставки для державних потреб), способу виконання зобов'язання із передачі товару (у договорах енергопостачання), форми договору (наприклад, у договорах купівлі-продажу нерухомості), моменту переходу права власності до покупця (під час продажу товарів у кредит); процедурних моментів (наприклад, під час укладення договору купівлі-продажу на аукціоні чи біржі).

Таким чином, у межах загального поняття купівлі-продажу законодавець виділяє її окремі різновиди, що регулюються § 2 - 6 глави 54 ЦК: роздрібну купівлю-продаж, поставку, контрактацію сільськогосподарської продукції, постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу та міну.

Чинний ЦК передбачає також особливості переважної купівлі частки у товаристві з обмеженою відповідальністю (ст. 147); купівлі акціонерним товариством частини випущених акцій з метою зменшення їх загальної кількості (ст. 157); переважної купівлі паю у виробничому кооперативі (ст. 166); переважної купівлі частки у праві спільної часткової власності (ст. 362); переважної купівлі права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (ст. 411); купівлі майна через комісію (ст. 1017); купівлі права грошової вимоги через факторинг (ст. 1084) тощо.

Крім того, ЦК згадує і про інші види договорів (наприклад, договори купівлі-продажу валютних цінностей, цінних паперів, поставки для державних потреб), які крім ЦК врегульовані спеціальним законодавством. Наприклад, особливості регулювання договорів закупівлі для державних потреб, встановлюються Господарським кодексом України та ЗУ "Про закупівлю товарів та послуг для державні кошти" від 22 лютого 2000 року N 1490. Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року N 3480 містить спеціальні правила щодо купівлі-продажу цінних паперів. Особливості купівлі-продажу валютних цінностей встановлюються Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Закон України "Про Національний банк України", Закон України "Про банки і банківську діяльність", Положенням про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 5 березня 2003 року N 82.

Особливості регулювання купівлі-продажу дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробів з них визначаються Законом України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18 листопада 1997 року N 637.

Спеціальне регулювання договорів купівлі-продажу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів встановлене Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Вимоги стосовно договорів купівлі-продажу електроенергії, на постачання електроенергії закріплені Законом України "Про електроенергетику".

Перелік видів договорів купівлі-продажу, встановлений у ЦК не є вичерпним, тому укладення договорів, які не належать до жодного із перерахованих у ЦК особливих видів, також можливо.