Мы ВКонтакте

Стаття 690. Зберігання товару, не прийнятого покупцем

1. Якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.

2. Продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк.

Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві.

3. Витрати покупця у зв'язку із зберіганням товару, його реалізацією або поверненням продавцеві підлягають відшкодуванню продавцем. При цьому суми, одержані від реалізації товару, передаються продавцеві за вирахуванням сум, що належать покупцеві.

4. Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Коментар:

1. В окремих випадках порушення продавцем договірних зобов'язань, покупець має право відмовитися від прийняття товару (див. ст. ст. 666, 670, 672, 686 ЦК). Якщо покупець скористається вказаним правом, у нього виникають два обов'язки. По-перше, покупець зобов'язаний забезпечити схоронність товару. По-друге, покупець зобов'язаний повідомити продавця про відмову від прийняття товару.

Зобов'язання із забезпечення схоронності товару полягає у здійсненні покупцем дій, спрямованих на запобігання порушенню його споживчих властивостей або знищенню. Законодавець не встановлює вимог щодо форми та змісту повідомлення, яке покупець повинен надати продавцю відповідно до ч. I ст. 690 ЦК. На наш погляд, таке повідомлення, крім інформації про те, що покупець відмовляється від прийняття товару, повинно містити вказівку на вид порушення, допущеного продавцем та положення договору або норму законодавчого акту, що дає право на відмову від договору. Крім того, повідомлення доцільно здійснити у такій формі, щоб покупець міг у разі виникнення спору довести, що зазначене повідомлення, було ним зроблено (наприклад, у формі листа з описом та повідомленням), адже в іншому випадку неприйняття покупцем товару може тлумачитися як зволікання без достатніх правових підстав із наслідками, передбаченими ч. IV коментованої ст.

Крім цього законодавець встановлює певні часові межі, у які покупець повинен повідомити продавця про відмову від прийняття товару. Так, згідно із ч. I покупець повинен зробити це негайно, тобто відразу після того, як вирішить не приймати товар. Однак, в окремих випадках негайне повідомлення продавця є неможливим (наприклад, якщо покупець здійснює прийняття товару на станції призначення уночі, тобто тоді, коли телефони продавця не відповідають, пошта не працює і т. д.). У такому разі повідомлення повинно бути здійснено як тільки це стане можливим, у будь-якому випадку не пізніше 24 годин з моменту прийняття рішення про відмову.

Обов'язок покупця зберігати неприйнятий товар, встановлюється і у інших нормативно-правових актах. Так, відповідно до п. 47 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року N 457, у разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом та ін.), останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання.

Зберігання товару покупцем, який відмовився від його прийняття є різновидом зберігання за законом (ст. 954 ЦК).

2. У випадку одержання повідомлення від покупця про відмову від прийняття товару, продавець повинен забрати (вивезти) товар або розпорядитися ним. Формулювання ч. II коментованої ст. дає підстави для висновку, що термін "розпорядження товаром" охоплює усі випадки визначення подальшої долі товару, крім вивезення товару безпосередньо покупцем. Так, продавець може знайти іншого контрагента, який придбає товар за іншим договором купівлі-продажу та прийме його у відповідному місці. Законодавець обмежує можливість продавця вчинити дії щодо вивезення товару або розпорядження ним "розумним строком". Для визначення "розумності" строку до уваги слід брати об'єктивні чинники: хімічні і фізичні властивості товару, його кількість, наявність вільних вагонів чи контейнерів у перевізника і т. п.

Невиконання продавцем обов'язків, які покладені на нього абз. I ч. II коментованої ст., надає покупцеві право реалізувати товар або повернути його продавцеві.

3. Продавець зобов'язаний відшкодувати витрати покупця у зв'язку із зберіганням товару, його реалізацією або поверненням продавцеві. Розмір витрат повинен бути документально підтвердженим. Якщо покупець реалізував товар, він має право утримати від коштів, що були ним одержані суми витрат на зберігання товару, організацію його реалізації, транспортування тощо. Решту коштів покупець зобов'язаний повернути продавцеві. Можливим також є внесення вказаних коштів у депозит нотаріуса.

4. Відмовитися від прийняття товару покупець може тільки за наявності певних правових підстав (див. п. 1 коментарю до цієї ст.). Відмова покупця від прийняття товару без вказаних підстав або зволікання з таким прийняттям є порушенням покупцем його договірних обов'язків, що є підставою виникнення певних прав продавця. Зокрема, продавець у випадку зволікання або неприйняття покупцем товару без достатніх правових підстав має право: 1) вимагати від покупця виконання ним договірних обов'язків, а саме прийняти та оплатити товар; 2) відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. I ст. 651 ЦК у випадку односторонньої відмови від договору у повному обсязі він є розірваним. Це означає, що зобов'язання сторін за ним припиняються (ч. II ст. 653 ЦК).

Аналіз норм ЦК свідчить про те, що невиконання покупцем обов'язку із прийняття товару, може стати причиною виникнення у продавця й інших прав, якщо це передбачено договором або законом (див. ст. 611 ЦК).