Мы ВКонтакте

Стаття 691. Ціна товару

1. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

2. Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

3. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Коментар:

1. Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків продавця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін. У договорах купівлі-продажу, що укладаються на аукціонах, прилюдних торгах, вона формується на засадах змагальності між потенційними покупцями. При продажу майна на публічних торгах законодавець може встановлювати вимоги щодо початкової ціни (порядку її встановлення). Так, відповідно до ч. I ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606 спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги за незалежною оцінкою. У разі якщо нерухомість за вказаною ціною не буде реалізована на перших торгах, то на повторних торгах початкова ціна, за якою вона реалізується, знижується не більше, ніж на 30 відсотків.

Порядок визначення початкової вартості пакетів відкритих акціонерних товариств, що підлягають продажу на конкурсах, затверджений наказом Фонду державного майна України від 23 січня 2004 року N 105, визначає процедуру проведення стандартизованої оцінки пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що підлягають продажу на конкурсах, крім таких, що проводяться із залученням радників, а також вимоги до форми та порядку складання актів оцінки пакетів акцій ВАТ, в залежності від якої визначається початкова вартість пакетів акцій.

Разом із тим, з аналізу коментованої норми випливає, що за загальним правилом умова про ціну не є істотною умовою договору купівлі-продажу, тобто договір купівлі-продажу є укладеним, навіть у тих випадках, коли сторони не визначили ціну товару у ньому. У цьому разі для з'ясування ціни договору слід перш за все проаналізувати інші його умови. Якщо в результаті такого аналізу ціну визначити неможливо, вона буде визначатися на підставі ст. 632 ЦК, тобто виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари на момент укладення договору.

Проте, необхідно пам'ятати, що в силу положень ч. II ст. 638 ЦК істотні умови договору можуть встановлюватися не лише ЦК, але й іншими законами або якщо щодо них за заявою однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З цього приводу слід зауважити, що відповідно до чинного законодавства України ціна товару визначається істотною умовою окремих договорів купівлі-продажу. Зокрема, для договорів купівлі-продажу земельних ділянок (див. ч. II. ст. 132 Земельного кодексу України), договорів про продаж товару у кредит (ч. II ст. 695 ЦК).

Закон України "Про ціни і ціноутворення" від 3 грудня 1990 року N 507 розрізняє наступні види цін: вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Із змісту ст. 3 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства" від 24 червня 2004 року випливає, що державні регульовані ціни встановлюються для окремих видів товарів, шляхом встановлення мінімальних та максимальних закупівельних цін, а також із застосовуванням інших заходів, встановлених законом, при дотриманні правил антимонопольного законодавства та правил добросовісної конкуренції. Зміст державного цінового регулювання полягає у здійсненні Аграрним фондом державних інтервенцій в обсягах, що дозволяють встановити ціну рівноваги (фіксінг) на рівні, не нижчому за мінімальну закупівельну ціну та не вищому за максимальну закупівельну ціну.

При цьому державне цінове регулювання не здійснюється за межами організованого аграрного ринку України.

П. 3.3 ст. 3 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства" містить перелік об'єктів державного цінового регулювання, щодо яких встановлюються мінімальні або максимальні закупівельні ціни встановлюються. Відповідно до поточної ринкової кон'юнктури Кабінет Міністрів України має право запроваджувати державне цінове регулювання усіх або деяких об'єктів, визначених п. 3.3 ст. 3 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства". Повний перелік об'єктів державного цінового регулювання підлягає офіційному оприлюдненню Кабінетом Міністрів України не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку маркетингового періоду. Якщо такий перелік не встановлено чи офіційно не оприлюднено у зазначений строк, то діє перелік об'єктів державного цінового регулювання, встановлений для попереднього маркетингового періоду. При цьому періодом державного цінового регулювання є період часу, який не може бути меншим за один календарний місяць та не може бути більшим за один маркетинговий період, встановлений для окремого виду сільськогосподарської продукції. Періоди державного цінового регулювання встановлюються у строки та за процедурою, що передбачені цим пунктом для визначення переліку об'єктів державного цінового регулювання. Так, згідно з Переліком об'єктів державного цінового регулювання на 2007/2008 маркетинговий рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 року N 559, пшениця і суміш пшениці та жита є об'єктом державного цінового регулювання з 1 липня 2007 року до 30 червня 2008 року; цукор з цукрових буряків - з 1 вересня 2007 року до 31 серпня 2008 року.

Порядок встановлення мінімальних та максимальних цін на окремі сільськогосподарські товари, що є об'єктами державного цінового регулювання встановлюється ст. ст. 4 та 5 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства", Методикою встановлення мінімальної закупівельної ціни на окремі об'єкти державного цінового регулювання, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2005 року N 399, Порядку визначення мінімальних цін на цукрові буряки та цукор, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2000 року N 868.

У сфері зовнішньоекономічної діяльності державою запроваджуються індикативні ціни на окремі групи товарів. Під індикативними розуміються ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків, визначених згідно з законодавством України (п. 2 Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого Указом Президента України від 10 лютого 1996 року N 124). Рішення про запровадження індикативних цін на відповідні товари приймає Міністерство економіки України. (Див. наприклад, Перелік мінімальних рівнів індикативних цін на деякі види продукції, що експортуються з України у листопаді 2007 року, затверджений наказом Міністерства економіки України від 30 жовтня 2007 року N 364).

На окремі види товарів можуть встановлюватися граничні ціни. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2006 року N 605 "Про деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії "Нафтобаз України" з 1 січня 2007 року для окремих суб'єктів встановлено граничні ціни на природний газ.

В окремих випадках, формування ціни та окремі товари потребує його оцінки, що здійснюється на підставі Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12 липня 2001 року N 2658, інших нормативно правових актів. Оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами. Оцінка майна може здійснюватися суб'єктами господарювання, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі., і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, має назву незалежної оцінки майна.

Проведення незалежної оцінки майна, зокрема, є обов'язковим у випадках відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін (ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"). Оцінка вартості майна здійснюється відповідно до положень (національних стандартів) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методик та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

У випадку відчуження державного чи комунального майна застосовується Методика оцінки майна, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року N 1891.

Методика оцінки вартості військового майна, а також порядок його реалізації розробляються Міністерством оборони України, узгоджуються із заінтересованими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади і затверджуються Кабінетом Міністрів України. (ч. III ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21 вересня 1999 року N 1075-XIV). 

Оцінка вартості рухомого військового майна проводиться відповідно до Методики визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1998 р. N 759, а вартості нерухомого військового майна - відповідно до Методики оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. N 629.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 Земельного кодексу України вартість земельної ділянки визначається на підставі її грошової та експертної оцінки, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" від 11 грудня 2003 року N 1378 розрізняє нормативну та експертну грошову оцінки земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Регламентація проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок усіх категорій земель під час укладання цивільно-правових угод здійснюється Методикою експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року N 1531.

Ч. I коментованої ст. покладає на покупця обов'язок не лише оплатити товар, але й вчинити за свій рахунок необхідні для здійснення такого платежу. Перелік дій, які повинен здійснити покупець для виконання обов'язку із оплати товару визначається формою та видом оплати, які можуть встановлюватися у договорі купівлі-продажу, актах цивільного законодавства або випливати із вимог, що звичайно ставляться. Ці дії можуть полягати у підготовці певних документів, оплаті банківських послуг (при використанні безготівкової форми розрахунків) тощо. Дії, необхідні для здійснення розрахунків, визначаються главою 74 ЦК, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року N 22, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року N 637.

2. Способи визначення ціни товару можуть бути різними. Зокрема, ціна на індивідуально визначені речі встановлюється за одиницю товару. Ціна земельних ділянок визначається в залежності від їх площі. На товари, визначені родовими ознаками, можливе встановлення ціни в залежності від їх ваги. Розрізняють вагу нетто, брутто, напівнетто (напівбрутто), інші види ваги. Під вагою нетто розуміють вагу товару без тари та упаковки. Вага брутто - це вага товару разом з тарою та упаковкою. Для позначення ваги товару разом з первинною упаковкою, в якій він доставляється споживачеві (наприклад, банка консервів, тюбик зубної пасти, флакон парфумів) вживається термін "напівнетто". У практиці зустрічається термін "напівбрутто", що означає вагу брутто за вирахуванням ваги зовнішньої упаковки.

Сторони договору купівлі-продажу можуть на власний розсуд визначати спосіб встановлення ціни у договорі, якщо законодавець не встановив імперативних норм для формування такої ціни (див. п. 1 коментарю до цієї ст.). Якщо сторони встановили ціну у договорі в залежності від ваги товару і при цьому не конкретизували, яка вага товару мається на увазі, то в силу ч. II коментованої ст. ціна буде визначатися в залежності від ваги нетто.

3. Договори купівлі-продажу, що укладаються на тривалий строк (наприклад, договір поставки за яким постачання товару здійснюється декількома партіями протягом двох років), можуть містити умову про заміну ціни товару, в залежності від зміни показників, що формують його вартість. Це пов'язано із тим, що з часом може змінюватися собівартість товару, чи інші показники (зміни в оподаткуванні, державній тарифній політиці тощо), які впливають на його вартість. При цьому спосіб перегляду ціни встановлюється договором. Якщо ж сторони не визначити спосіб перегляду ціни у договорі, ціна визначається виходячи із співвідношення певних показників, передбачених договором, на момент укладення договору і на момент передання товару.

Прострочення продавцем виконання обов'язку щодо передання товару зумовлює інший спосіб перегляду ціни. Зокрема, в такому разі ціна визначається виходячи із співвідношення відповідних показників на момент укладення договору і на день передання товару. Якщо день передачі товару не встановлений у договорі, то ціна на товар визначається шляхом співвідношення показників на момент укладення договору та закінчення семиденного строку від дня пред'явлення вимоги покупцем про передачу товару (ч. II ст. 530 ЦК). Якщо із договору чи акту цивільного законодавства випливає обов'язок продавця передати товар негайно, то ціна на товар визначається виходячи із співвідношення її на момент укладення договору та на момент пред'явлення вимоги покупцем про передачу товару.

Положення ч. III коментованої ст. щодо визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.