1. Пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.

2. Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви.

3. До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Коментар:

1. Новим для ЦК є інститут пожертви. Пожертва за своєю правовою природою є різновидом договору дарування. Водночас для пожертви характерні специфічні, відмінні від дарування ознаки. У першу чергу такі особливості стосуються предмета договору: предметом пожертви не можуть бути майнові права (інше майно, не вилучене з цивільного обороту, може бути предметом договору пожертви). Крім того, пожертва передбачає цільове призначення предмета такого договору. Зокрема, разом з прийняттям пожертви на особу покладається обов'язок використовувати предмет договору виключно з метою досягнення певної, наперед обумовленої суспільно-корисної мети. Тому, пожертвою буде лише такий договір дарування, в якому є вказівка на цільове використання дарунка. У противному випадку безоплатна передача дарунка за договором буде вважатись звичайним договором дарування.

Учасниками договору пожертви можуть бути суб'єкти, визначені ч. 1 ст. 720 ЦК (фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада). Договір пожертви, як і договір дарування, може бути укладений представником пожертвувача, який діє на підставі відповідного доручення.

Необхідно враховувати, що пожертва є однією із форм благодійницької діяльності, у зв'язку з чим можливим є застосування спеціального законодавства. Зокрема, Закону України "Про благодійництво та благодійні організації", яким у ст. 1 передбачено, що благодійництво - це добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги. А відповідно до ст. 16 даного Закону благодійна допомога може подаватися набувачам також у вигляді дарування.

2. Договір про пожертву відноситься до реальних договорів. Договір вважається укладеним з моменту прийняття пожертви. Тобто з того моменту, коли особа, якій передається пожертва, підтвердить свою згоду на її прийняття. Змусити особу прийняти пожертву не можна. Тому й моментом виникнення договірних правовідносин за договором про пожертву є прийняття пожертви.

3. Виходячи з того, що пожертва за правовою природою є різновидом договору дарування, то положення про договір дарування застосовуються як правова основа для регулювання відносин з приводу пожертви. Зокрема, при укладанні договору пожертви слід дотримуватись вимог ст. 719 ЦК про форму договору дарування. Крім того, пожертвувач, як і дарувальник, зобов'язаний попередити обдаровуваного про недоліки та особливі властивості предмета договору про пожертву, якщо такі можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна обдаровуваного або інших осіб. При невиконанні цього обов'язку пожертвувач повинен відшкодувати завдану шкоду. Якщо законом встановлені спеціальні норми щодо регулювання договору про пожертву, то мають застосовуватись такі положення.