1. Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:

1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;

2) на вимогу набувача.

2. Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

Коментар:

1. Коментована стаття передбачає: 1) розірвання договору довічного утримання на підставі рішення суду за вимогою однієї із сторін договору чи третьої особи, на користь якої укладено договір. Ця підстава для розірвання договору пов'язана з невиконанням або неналежним виконанням обов'язків за договором довічного утримання. При цьому для притягнення набувача до відповідальності необхідними елементами складу цивільного правопорушення є: наявність заподіяної відчужувачеві шкоди; протиправність дій набувача, що виявляється у невиконанні чи неналежному виконання договору; причинний зв'язок між вказаними елементами. 2) Припинення договору смертю відчужувача. Коментована стаття передбачає випадки, в яких розірвання договору можливе виключно за рішенням суду, оскільки передбачає незгоду однієї із сторін на розірвання договору. У першому випадку відповідальність наступає незалежно від вини набувача майна. Ініціатором розірвання договору в цьому випадку є відчужувач майна або третя особа, якщо договір укладено на її користь.

У другому випадку ЦК не визначає примірного переліку підстав, за яких набувач має право такої вимоги. Розірвання договору в судовому порядку пов'язане із вимогою набувача. Причина такої вимоги значення не має.

2. Безумовною підставою для припинення договору довічного утримання є настання смерті відчужувача, а також з оголошенням померлим. У цій ситуації договір вважається виконаним.