Мы ВКонтакте

Стаття 869. Публічна пропозиція роботи

1. До реклами та інших пропозицій щодо роботи, яка виконується за договором побутового підряду, застосовуються положення статті 641 цього Кодексу.

2. При здачі робіт замовникові підрядник зобов'язаний повідомити його про вимоги, яких необхідно додержувати для ефективного та безпечного використання виготовленої або переробленої речі або іншої виконаної роботи, а також про можливі для замовника або інших осіб наслідки недодержання відповідних вимог.

3. Замовник має право вимагати розірвання договору побутового підряду та відшкодування збитків, якщо внаслідок неповноти або недостовірності інформації, отриманої від підрядника, був укладений договір на виконання робіт, які не мають тих властивостей, які мав на увазі замовник.

Коментар:

1. Рекламою є інформація про роботу, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких робіт (згідно визначення Закону України "Про рекламу" від 03.07.96 р. N 270/96). Під іншими пропозиціями розуміється публічне, тобто звернене до невизначеного кола осіб пропонування роботи. Така пропозиція містить ознаки як реклами (формує обізнаність про місце замовлення робіт, підрядника, привертає увагу до робіт), так і оферти (може включати всі істотні умови можливого договору). Проте, публічність договору побутового підряду обумовлює і публічність пропозиції, що визначає особливий правовий режим такої інформації.

Враховуючи положення ст. 641 ЦК України реклама або інші пропозиції щодо робіт не є офертою - пропозицією укласти договір. Такого роду інформація є запрошенням для споживачів робити оферти підряднику.

Дану норму необхідно розглядати у комплексі із згаданими раніше нормами ст. 633 ЦК України. Зокрема, невизнання рекламних матеріалів офертою не звільняє підприємця від обов'язку здійснити виконання робіт за замовленням кожного, хто до нього звернеться. Реклама або інші пропозиції є публічним вираженням того зобов'язання, про яке йдеться у ч. 1 ст. 633 ЦК та у ст. 178 ГК України. В той же час, розмежування публічних пропозицій та оферти щодо певного договору є значною гарантією захисту інтересів підприємця. Таке розмежування забезпечує реалізацію права підрядника відмовити в укладенні договору у разі неможливості виконання роботи за черговим замовленням. Об'єктивна обґрунтованість такої відмови виключає можливість зловживань з боку споживачів правом на відшкодування збитків за ухилення від укладення договору, і тим більше - за невиконання умов договору, на який погодився споживач за публічною офертою.

2. Норма частини другої продовжує положення ст. 868 щодо встановлення інформаційних обов'язків підрядника, але встановлює обов'язки на момент прийняття робіт замовником і стосується не гіпотетичного (можливого, звичайного) результату робіт, а індивідуально визначеного об'єкта: результату виконання замовлення за договором.

Визначаючи право споживача на безпеку результату робіт, законодавець оперує поняттям "звичайні умови" використання, зберігання тощо (ч. 1 ст. 14 Закону "Про захист прав споживачів" від 12.05.91 року N 1023). Такі звичайні умови можуть включати загальновідомі правила поводження із певними речами, тобто такі, що не потребують спеціальних знань про властивості і характеристики робіт та їх результату. До звичайних умов відносяться і спеціальні правила для певного класу речей або окремого виробу, які потребують спеціальних знань або суттєво відрізняються від загальновідомих правил поводження із аналогічними речами.

Недодержання споживачем звичайних умов виключає відповідальність підрядника за певні ризики і пов'язану з ними шкоду. Але для звільнення підрядника від відповідальності на цій підставі звичайні умови поводження із виготовленою/переробленою річчю мають бути доведені ним до замовника. Щодо загальновідомих правил, то вони усвідомлюються замовником в силу наявності у нього дієздатності, яку характеризує розумовий аспект. Норма ч. 2 коментованої статті стосується тих умов використання, які є спеціальними, потребують певних знань для можливості використання за призначенням, або умов використання тих результатів, які становлять певний рівень небезпеки для здоров'я, майна, оточуючого середовища. Такі умови і наслідки їх недодержання мають бути повідомлені підрядником при здачі-прийманні робіт. При цьому застосовуване у ЦК правило щодо ефективного та безпечного використання слід тлумачити розширено: мають забезпечуватись ефективність і безпека використання, зберігання, транспортування, утилізації.

3. Норма ч. 3 встановлює відповідальність за невиконання підрядником обов'язку із надання належної інформації щодо пропонованих ним робіт. Мова йде про порушення переддоговірного обов'язку, встановленого ст. 868, а не ч. 2 коментованої статті, адже наслідком порушення обов'язку називається укладення договору. Відповідальність підрядника полягає у настанні несприятливих для нього наслідків, пов'язаних із розірванням договору та відшкодуванням збитків.

Перша правомочність, якою наділяється замовник - це право вимагати розірвання договору. Враховуючи, що замовнику надано саме це право, а не право на односторонню відмову від договору, він може бути розірваний у момент досягнення сторонами згоди щодо розірвання (ч. 3 ст. 653 ЦК). Встановлюючи суб'єктивне право однієї сторони вимагати розірвання, законодавець тим самим закріплює кореспондуючий обов'язок іншої сторони задовольнити таку вимогу шляхом погодження на умови розірвання, викладені у вимозі. Таке погодження повинно мати позасудовий характер, а в разі невиконання підрядником обов'язку задовольнити вимогу замовника (в т. ч. при незгоді із окремими умовами розірвання), останній передає питання на вирішення суду. Проте, така конструкція не позбавляє, звичайно, замовника права звернутися безпосередньо до суду.

Другим наслідком порушення інформаційного обов'язку підприємцем є відшкодування збитків. Слід зауважити, що в даній нормі йдеться про реальні збитки та упущену вигоду. Відшкодування моральної шкоди цією статтею прямо не передбачається і може бути стягнуто за наявності загальних підстав для її відшкодування (ст. 1167 ЦК).

Наявність збитків, пов'язаних із укладенням непотрібного договору, не є обов'язковою умовою для виникнення права вимагати розірвання договору. Підставами відповідальності у вигляді розірвання договору є: порушення підприємцем обов'язку по наданню інформації; укладення договору; відсутність у робіт, які виконує підрядник, тих властивостей, які мав на увазі замовник; причинно-наслідковий зв'язок між порушенням та укладенням договору. Відповідальність настає незалежно від етапу виконання договору: невідповідність результату робіт очікуванням замовника може виявитись ще до досягнення і передання такого результату.

Закон "Про захист прав споживачів" від 12.05.91 року N 1023 визначає й інші наслідки невиконання підрядником обов'язку із надання інформації. Залежно від наслідків порушення споживачеві надаються такі права:

 

- вимагати надання належної інформації;

- вимагати відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю або майну споживача, та збитків, завданих природним об'єктам.