1. За договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Коментар:

1. Договори про виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт належать до групи правочинів, що забезпечують договірне оформлення правових зв'язків по створенню та впровадженню досягнень науки у виробництво, залучення результатів науково-технічної діяльності до сфери цивільного обороту.

Незважаючи фіксацію правових норм, присвячених даним договорам в єдиній 62 главі ЦК України, цивільне законодавство регулює два самостійних, хоча тісно пов'язаних договори: договір на виконання науково-дослідних робіт (далі - НТР) та договір на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт (далі - ДКТР).

Правова характеристика договорів на виконання НДР і ДКТР, дозволяє їх віднести до двосторонніх, оплатних та консенсуальних правочинів. Легальне визначення договорів, що міститься у першій частині коментованої статті вказує на їх двосторонність, оскільки передбачає покладення на виконавця обов'язку провести наукові дослідження, розробити зразок нового виробу чи конструкторської документації, нову технологію та кореспондуючого його правам обов'язку замовника прийняти та оплатити виконані роботи. Консенсуальність договорів виражається у набранні ними чинності з моменту досягнення, у передбаченій законодавством формі, згоди сторін по всім істотним умовам. Оплатність договору підтверджується законодавчим положенням обов'язкової сплати ціни за виконані наукові дослідження, дослідно-конструкторські роботи, розробку нової технології чи пристрою.

2. Крім Цивільного кодексу дані форми договірних зв'язків регулюються також ст. 331 ГК України. Зазначена норма ГК України стосується договору на створення і передачу науково-технічної продукції, проте її зміст не викликає сумнівів, що законодавець у даному випадку мав на увазі опосередкування суспільних відносин по виконанню науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт. Зокрема, згідно ст. 331 ГК України за договором на створення і передачу науково-технічної продукції одна сторона (виконавець) зобов'язується виконати зумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх.

Відносини у сфері використання результатів науково-технічної творчості у виробництві регулюються також постановою Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і дисертацій" від 31 березня 1992 р. N 162 та Порядком державної реєстрації та обліку відкритих науково-дослідних робіт, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 25 грудня 2001 р. N 808. Крім того, залишаються чинними у тій частині, що не суперечать ЦК України та іншим законам акти радянського законодавства, присвячені регламентації використання наукових досліджень (наприклад, постанова Ради Міністрів УРСР "Про порядок фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт" від 4 квітня 1988 р. N 80).

Для врегулювання даних відносин, визначення та розкриття змісту окремих дефініцій, сторони можуть застосовувати національне законодавство про розвиток інноваційної діяльності. Зокрема, Закони України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 13 грудня 1991 р., "Про наукову і науково-технічну експертизу" від 10 лютого 1995 р., "Про науково-технічну інформацію" від 25 червня 1993 р. тощо. Проте наразі основою для регулювання відносин у сфері договору на виконання НДР та ДКТР є, насамперед, норми глави 62 ЦК України.

3. Спільність механізму правового регулювання, закладеного у главі 62 ЦК України, не означає тотожність договорів на виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт. Між ними існує суттєва різниця, що виражається у специфіці предмета та пов'язаних з цією обставиною особливостях виконання та оплати праці виконавця у зв'язку з неможливістю досягнення результату наукових робіт.

Предметом договору на виконання НДР є результати, одержані у процесі проведення фундаментальних чи прикладних наукових досліджень. Ними можуть бути нові технічні рішення у відповідній сфері науки і техніки, винаходи та інші результати інтелектуальної діяльності, що характеризуються достатньо високим рівнем творчості.

Предмет договору на виконання ДКТР має більше практичне застосування. Ним є, як правило, науково-прикладні результати, одержані у процесі розробки чи удосконалення конструкторських чи технологічних рішень. Зокрема, зразок нового виробу, конструкторська документація, нова технологія, їх зміна чи поліпшення тощо. Тобто, рівень творчості, виражений у результаті дослідно-конструкторських робіт, може бути нижчим, ніж у договорі про здійснення наукових досліджень.

Законодавством передбачений обов'язок виконавця особисто здійснити наукові дослідження за договором на виконання НДР. При цьому виконавець має право залучати до виконання НДР інших осіб лише за згодою замовника. Проте, у договорі на виконання ДКТР виконавець має право залучати субвиконавців до виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт. Залучення третіх осіб для здійснення дослідно-конструкторської діяльності забороняється лише у випадку, якщо така заборона прямо встановлена договором.

Різниця існує також у правових наслідках неможливості досягнення результату за договором про виконання науково-дослідних робіт та договором на здійснення дослідно-конструкторської діяльності. Зокрема, відповідно до ст. 899 ЦК України, якщо у ході науково-дослідних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що не залежать від виконавця, замовник зобов'язаний оплатити роботи, проведені до виявлення неможливості отримати передбачені договором результати, але не вище відповідної частини ціни робіт, визначеної договором. Але, якщо у ході виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок незалежних від виконавця обставин, замовник зобов'язаний лише відшкодувати витрати виконавця, без надання йому встановленої договором винагороди.

Тому, незважаючи на єдине структурне розміщення норм про договори на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, у главі 62 ЦК України слід зазначити про різний, хоча і взаємопов'язаний правовий режим таких правочинів.

4. Договори на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт тісно пов'язані з іншими договорами, спрямованими на виконання робіт чи надання (передачу) прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Зв'язок договорів підряду та договорів на виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт спричиняється спільністю предмета регулювання та правової спрямованості. Обидва договори спрямовані виконання робіт та передачі їх результату замовникові. Проте договір підряду відповідно до ч. 2 ст. 837 ЦК України може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Предметом договору на виконання НДР або ДКТР є проведення наукових досліджень, експериментів, розробка конструкторської документації чи нової технології. Результати таких робіт передбачають не лише виготовлення, переробку чи ремонт речі, а, насамперед, створення немайнового блага, що може виражатися у відповідній документації, дослідних зразках, наукових звітах тощо. Тобто, результати науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт є нематеріальними благами, створення яких пов'язується з високою інтелектуальною та творчою діяльністю виконавця. Вони потенційно можуть отримати правову охорону як об'єкти авторських чи патентних прав.

Незважаючи на різницю у об'єктах договорів протягом тривалого часу в правозастосовчій, насамперед, судовій практиці домінувала позиція щодо належності договорів на виконання НДР або ДКТР до підрядних правочинів.

Так, Вищий господарський суд у 2006 році, розглядаючи справу про порушення умов договору про створення науково-технічної продукції, застосовуючи положення ЦК УРСР (спірні цивільні правовідносини мали місце до набрання чинності ЦК України), вказував, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено правову природу договору, укладеного між сторонами, яким є договором підряду¹.

____________

1 https://www.arbitr.gov.ua/doc.php.

Фіксація самостійного регулювання договорів на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт у нормах глави 62 ЦК України стала підставою для характеристики зазначених договорів як самостійного договірного типу. Однак, положення договорів, що не знайшли законодавчого закріплення у главі 62 Кодексу, можуть визначатися сторонами за аналогією до підрядних договорів (наприклад, положення про кошторис робіт, їх етапність, порядок прийняття результату робіт тощо).

Необхідно підкреслити, що у главі 62 ЦК України сторони договору на виконання НДР або ДКТР ідентифіковані як виконавець та замовник, проте у ч. 1 коментованої статті фігурує поняття "підрядник", що за змістом даної норми застосовується як синонімічна замовнику. Крім того, структурне розташування норм про договори на здійснення НДР і ДКТР одразу після договору підряду та його особливих різновидів свідчить, що законодавець продовжує залишатися на позиції підрядного характеру даних договірних відносин.

Тісний зв'язок існує між договором про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності (ст. 1112 ЦК України) та договором про виконання НДР і ДКТР. Обидва договори спрямовані на створення та подальше використання результатів інтелектуальної діяльності. Проте між даними договорами існують певні відмінності. По-перше, договір передбачений ст. 1112 ЦК України спрямований на створення об'єкта інтелектуальної власності. Водночас, результат науково-дослідних чи дослідно-конструкторських чи технологічних робіт не завжди може бути об'єктом інтелектуальної власності. Оскільки зазначені договори опосередковують сферу науково-технічної творчості, то для отримання правової охорони як об'єкти промислової власності результати наукових досліджень повинні пройти спеціальну процедуру патентування, у процесі якої перевіряється їх охороноздатність. У процесі реалізації договору на виконання НДР та ДКТР може бути досягнутий, навіть, негативний результат. Однак зазначена обставина не свідчить про можливість невиконання сторонами своїх зобов'язань. Проведені науково-дослідні роботи також підлягають оплаті з відповідним врахуванням параметрів та ознак фактично одержаних результатів.

По-друге, договір про створення за замовленням об'єкта інтелектуальної власності має передбачати умови та способи використання такого об'єкта замовником, у тому числі права на нього творця. За змістом ч. 2 ст. 1112 ЦК України творець має право надати права на використання створеного об'єкту іншим особам, якщо інше прямо не обумовлено у договорі. Разом з тим, згідно ст. 896 ЦК України виконавець за договором про виконання НДР і ДКТР має право використати одержаний ним результат робіт також для себе, якщо інше не встановлено договором. Виконавець має право передати результати робіт третім особам лише у випадку, якщо така можливість передбачена договором. На зазначений висновок вказує абз. 2 ч. 2 ст. 896 ЦК України, відповідно до якої договором може бути передбачено право виконавця передавати результати робіт іншим особам.

5. Різниця у конструкції договорів на виконання НДР і ДКТР зумовлюється специфікою їх предмета. Предметом першого виду договору є, насамперед, наукова діяльність, тобто інтелектуальна творчість, спрямована на одержання і використання нових знань, що виражається у фундаментальних чи прикладних наукових дослідженнях. Фундаментальні наукові дослідження передбачають здійснення наукової теоретичної та експериментальної діяльності, спрямованої на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв'язку тощо. Для прикладних досліджень характерна наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на використання знань для практичних цілей.

Предметом договору на виконання ДКТР є науково-технічна діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання. Отже, якщо результат виконання договору про НДР може мати теоретичне чи практичне застосування, то договір про здійснення ДКТР, насамперед, спрямований на одержання практичних наслідків проведеної роботи (розробку нових технологій, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, проведення дослідної роботи та оформлення її у науковому звіті, створення нового виробу та оформлення конструкторської документації тощо).

Слід також наголосити, що у ст. 899 ЦК України закріплений обов'язок замовника оплатити науково-дослідні роботи, проведені до виявлення неможливості отримати передбачені договором результати. Тобто, навіть, за неможливості досягнення обумовленого договором результату, проведені НДР підлягають оплаті, але не вище відповідної частини ціни, визначеної сторонами. За змістом ст. 899 Кодексу підлягає також оплаті негативний результат, коли проведені наукові дослідження засвідчили об'єктивну неможливість досягнення обумовлених у договорі параметрів чи характеристик пристрою або процесу, що зумовили неможливість досягнення поставленого замовником технічного завдання.

Таким чином, предмет договору на виконання НДР і ДКТР відрізняється у залежності від його виду. У договорі на виконання НДР предмет має комплексний характер та охоплює юридичний аспект - діяльність виконавця по проведенню наукових досліджень та матеріальний аспект - одержані у процесі їх проведення наукові результати. Предмет договору на виконання ДКТР включає лише матеріальний аспект - науково-прикладні результати, досягнуті внаслідок проведення конструкторської, технологічної та дослідної діяльності. На такий висновок вказує положення ст. 899 ЦК України, що закріплює обов'язок замовника оплатити проведені НДР у разі виявлення неможливості досягнення передбачених договором результатів та його обов'язок лише відшкодувати витрати виконавця при виявленні такої неможливості у ході виконання ДКТР.

Предмет договору може охоплювати як весь цикл проведення наукових досліджень, розробку та виготовлення зразків чи іншої науково-технічної продукції, так і окремі етапи, визначені сторонами.

6. Чинне законодавство не містить особливих вимог до форми договорів на виконання НДР та ДКТР. Тому до форми таких договорів застосовуються загальні положення ЦК України про форму правочинів (ст. ст. 205 - 210). Виконання зазначених договорів носить тривалий характер, досить часто його сторонами чи однією з них є юридичні особи, тому договори на здійснення НДР та ДКТР за змістом ст. 208 слід укладати у письмовій формі. За домовленістю сторін чи за вимогою однієї з них письмовий договір може бути також нотаріально посвідчений.

Законодавством не вимагається державна реєстрація договорів на виконання науково-дослідних чи дослідно-конструкторських робіт. Проте, необхідно враховувати, що факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до ЦК України чи іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації (ч. 2 ст. 1114 ЦК України). Тому у випадку, якщо договором про виконання НДР чи ДКТР передбачається не лише обов'язок виконавця розробити нове технічне рішення, а також його запатентувати та передати замовнику, то факт передачі майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності, що охороняється патентом, підлягає державній реєстрації відповідним підрозділом Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України. Водночас, враховуючи неможливість чіткого прогнозування результату роботи на стадії укладання договору про НДР чи ДКТР, відносини сторін щодо подальшого використання запатентованого результату доцільно регламентувати окремо, у ліцензійному договорі чи договорі про передачу прав на об'єкт інтелектуальної власності, що у майбутньому може бути підписаний сторонами. У змісті самого договору про здійснення науково-технічної діяльності слід обмежитись умовою про можливість його укладання у майбутньому.