Мы ВКонтакте

Стаття 912. Договір чартеру (фрахтування)

1. За договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

2. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Коментар:

1. В коментованій статті договір чартеру (фрахтування) визначається як договір за яким одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Тобто договір чартеру (фрахтування) укладається з метою надання послуг по перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, тому його законодавець відносить до різновидів договору перевезення. Однак, характерною ознакою даного договору є наявність умови про надання для перевезення всієї або частини місткості транспортного засобу. Якщо в чартері наперед обумовлюють в якому саме транспортному засобі (його частині, приміщенні) буде розташовано об'єкт перевезення, то при звичайному перевезенні дане питання вирішується перевізником самостійно. Практичне значення даної відмінності полягає, зокрема, в тому, що фрахтувальник має право вимагати від фрахтівника вилучення вантажу, що не належить йому, з поданого йому судна, частини судна чи суднового приміщення в порту відправлення, а у випадку надання всього судна - у будь-якому порту заходу (ст. 152 КТМ України).

2. Зміст ч. 2 ст. 912 ЦК України має відсильний характер, так як вказує на необхідність звернення до транспортних кодексів (статутів) для з'ясування порядку укладення та форми договору чартеру (фрахтування).

Даний договір укладається на трьох видах транспорту - морському, річковому і повітряному. Так, чартерне повітряне перевезення може укладатися щодо перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти, морський рейсовий чартер щодо перевезення вантажу, а чартерне перевезення річковим транспортом - пасажирів. Однак, відомості щодо правової природи договору чартеру (фрахтування) можна одержати звернувшись до положень КТМ України та ПК України. При цьому ПК України лише обмежується визначенням даного договору: за договором повітряного чартеру одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати іншій стороні (фрахтувальнику) за плату всю місткість одного чи кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти або для іншої мети, якщо це не суперечить чинному законодавству України (ст. 61). Будь-які норми про порядок укладення договору повітряного чартеру і його зміст в ПК України відсутні. На відміну від ПК України, КТМ України містить детальні правила, що регулюють порядок укладення чартеру.

За юридичними ознаками, договір чартеру (фрахтування) завжди є двосторонній, консенсуальний та відплатний. Він укладається в письмовій формі шляхом складання єдиного документа, що підписується фрахтівником і фрахтувальником або їх уповноваженими представниками.

Особливість договору чартеру визначається сферою його застосування. Чартер застосовується при трамповому (нерегулярному) перевезенні для оформлення перевезення масових вантажів (нафти, вугілля, руди тощо), що заповнюють якщо не все судно, то більшу його частину. У зв'язку з цим чартер на відміну від договору перевезення не є договором приєднання. Відповідно фрахтувальник має можливість вплинути на такі договірні умови, як місце і строк надання судна для завантаження, маршрут його слідування, розмір фрахту тощо (ст. 136 КТМ України, 61 ПК України).

Сторонами договору чартеру (фрахтування) є фрахтувальник та фрахтівник. Фрахтівником є володілець транспортного судна (його власник або особа, якій транспортний засіб належить на іншій правовій підставі). Фрахтувальником є юридична особа або фізична особа, зацікавлена в перевезенні великих партій вантажів або групи пасажирів за маршрутом, передбаченим договором чартеру (фрахтування), що, як правило, не співпадає із встановленими напрямами перевезення. При цьому, фрахтувальником може бути й відправник або одержувач вантажу.

Відповідно до ст. 136 КТМ України, рейсовий чартер повинен містити найменування сторін, судна і вантажу, порту відправлення і призначення (або місця направлення судна). Крім того, рейсовий чартер може містити за згодою сторін й інші умови і застереження.

Відмінність рейсового чартеру від коносаменту полягає в наступному: а) договір рейсового чартеру укладається з умовою надання для перевезення всього судна, його частини або окремих судових приміщень (трюмів), а договір коносаменту без такої умови; б) чартер застосовується при перевезеннях значних партій або масових вантажів, а коносамент - при невеликих за обсягом перевезеннях; в) договір чартеру складається відправником та має значення накладної, що не дає можливості розпоряджатися вантажем, а коносамент складається перевізником на підставі вантажних документів, підписується капітаном судна і видається відправнику, а також є суворо формальним цінним папером, розпорядження якого означає передачу товару.

Крім того, при чартерному перевезенні може бути виписаний і коносамент. У даному випадку відносини між фрахтівником і фрахтувальником визначаються чартером, а між перевізником (фрахтівником) і одержувачем - коносаментом, якщо в ньому відсутні застереження з посиланням на чартер.

У зв'язку із широким застосуванням чартеру в світовій практиці торговельного мореплавства для полегшення його укладення і погодження умов фрахтування судна (його частини або окремих приміщень) розроблені проформи рейсових чартерів. Такі проформи, як правило, мають кодове найменування, наприклад, Совкол (договір фрахтування суден для перевезення вугілля), Совьєтвуд (для перевезення лісу) тощо.

Поряд з договором чартеру (фрахтування) законодавству і практиці відомі також: а) договір фрахтування судна на певний час (тайм-чартер) (ст. 203 - 213 КТМ України) і б) договір лізингу судна (бербоут-чартер) (ст. 215 - 221 КТМ України). Однак дані договори не є договором перевезення, а є різновидом договору оренди транспортних засобів (ст. 798 ЦК України).