Мы ВКонтакте

Стаття 918. Завантаження та вивантаження вантажу

1. Завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

2. Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Коментар:

1. Відповідно до ч. 1 коментованої статті, завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем). При цьому порядок завантаження (вивантаження) вантажу, зокрема і розподіл обов'язків між організацією (підприємством транспорту і відправником (одержувачем), встановлюється договором із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Однак в Кодексі не вказуються договори, в яких визначається порядок завантаження (вивантаження) вантажу. Такими договорами можуть бути, наприклад, договори про організацію перевезення, договори чартеру (фрахтування), а також і самі договори перевезення вантажу. В договорах повинні дотримуватися положення, встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором автомобільного перевезення вантажу на відправника покладається обов'язок здійснювати вантажні операції, закріплення, накриття, ув'язування та пломбування вантажу, зняття кріплень і покриттів та очищення автомобільного транспортного засобу від залишків вантажу (ст. 51 Закону України "Про автомобільний транспорт"). Однак, за погодженням із вантажовідправником автомобільний перевізник може взяти на себе завантаження і вивантаження вантажів і відповідно він несе відповідальність за їх пошкодження. При цьому участь водія у можлива тільки за його згодою. У цьому випадку водій при навантаженні приймає вантаж з борта автомобіля (біля дверей фургона), а при вивантаженні подає його на борт автомобіля (до дверей фургона) (п. п. 8.7 - 8.8 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Законодавець покладає обов'язок за договором залізничного перевезення здійснити завантаження вантажів у вагони (контейнери), а його вивантаження на відправника та одержувача (п. 30 СЗ України). Однак, залізниці можуть брати на себе виконання вантажних робіт за умови укладення з відправниками або одержувачами окремих договорів.

При річковому перевезенні на вантажовідправника та вантажоодержувача покладається обов'язок своїми силами завантажити та вивантажити судно у встановлений строк з дотриманням встановлених вимог. Однак, в СВВТ СРСР закріплені випадки за яких обов'язок здійснити завантаження і вивантаження покладається на пароплавство (п. 83 СВВТ СРСР), а саме: а) на причалах загального користування, що знаходяться у віданні пароплавства; б) на пристанях, де відсутні вантажні причали загального користування, що знаходяться у віданні пароплавства; в) на зупиночних пунктах вантажів, що перевозяться на вантажопасажирських суднах; г) якщо завезення вантажів у порти (пристані) і вивезення їх із портів (пристанів) загального користування здійснюється автомобільним транспортом загального користування.

Як вже зазначалося, порядок завантаження (вивантаження) вантажу встановлюється за домовленістю між учасниками перевізного процесу, однак за умови додержання правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Тобто транспортне законодавство в певній мірі обмежує волевиявлення учасників щодо можливості визначення порядку завантаження (вивантаження) вантажу встановленням загальнообов'язкових до виконання правил. Так, особливим чином регулюються відносини, пов'язані із перевезенням вантажів на відкритому рухомому складі, а також наливом чи насипом. Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (п. 8.13), якщо навантаження виконується навалом - вантаж не повинен здійматися над рівнем бортів кузова. В разі потреби основні борти слід наростити додатковими бортами, проте загальна висота транспортного засобу з вантажем не повинна перевищувати 4 м від поверхні дороги. Крім того, при здачі вантажовідправником і прийманні автотранспортним підприємством або організацією вантажів, що перевозяться навалом, насипом, наливом і в контейнерах, повинна бути визначена і вказана в товарно-транспортній накладній їх вага (п. 62 САТ УРСР).

Для запобігання падінню, волочінню вантажів, травмуванню, ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху навантажені вантажі слід розміщувати і закріпляти відповідно до вимог, що містяться в Правилах: вантаж в автомобілях і причепах доцільно розміщувати згідно зі затвердженими схемами. А при перевезенні вантажів автомобільним транспортом штучні вантажі, що перевищують рівень бортів кузова, треба зв'язувати міцним справним такелажем (канатами, вірьовками), при цьому зв'язування вантажів металевими тросами та дротом забороняється. Ящики, бочки та інші вантажі слід вантажити таким чином, щоб при різкому гальмуванні, рушанні та на крутих поворотах виключалася можливість зсуву, навалки на борти, потертості вантажу і тари; для цього між окремими місцями вантажу не дозволяється залишати проміжки або між ними треба вставляти дерев'яні прокладки та розпірки відповідної довжини та міцності. Крихкі та ламкі вантажі (скляні, керамічні та чавунні вироби, алюмінієвий та емальований посуд і т. ін.) перекладають соломою, деревною стружкою або іншими матеріалами, які захищають від пошкоджень і бою. Вантаження в автомобіль вантажних місць, на яких є спеціальне маркування: "Обережно", "Не кидати", "Скло", "Верх", "Не кантувати" і т.п., слід виконувати особливо обережно. Такі вантажні місця розміщують в кузові автомобіля так, щоб при розвантаженні ці написи було видно. При вантаженні в один автомобіль важких і легких за вагою вантажів важкі розміщують унизу, а легкі зверху. Вантажі розміщують так, щоб вага вантажу рівномірно розподілялася між автомобілем і причепом (п. п. 8.14 - 8.19 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Законодавець встановлює вимоги до здійснення вантажних робіт на залізничному транспорті. Так, вантажовідправники повинні завантажувати вагони (контейнера) без перевищення їх вантажопідйомності. Якщо при завантаженні вагонів (контейнерів) мало місце перевищення їх вантажопідйомності, то організація, яка провадила завантаження (відправник, залізниця, порт), зобов'язана вивантажити надлишок (п. 41 СЗ України).

На річковому транспорті вантажовідправники зобов'язані завантажувати судна не нижче технічних норм, для чого до завантаження слід привести вантаж у стан, що відповідає умовам перевезення і забезпечує повне використання вантажопідйомності чи вантажомісткості судна. Вантажі, для яких технічних норм завантаження суден не встановлено повинні завантажуватися до повної вантажопідйомності чи вантажомісткості. Якщо пароплавство встановить недовантаження судна в місці завантаження, то воно має право вимагати довантаження судна, якщо вантажовідправником подано заявку на певну кількість вантажу. При цьому простій судна оплачує вантажовідправник (п. 79 СВВТ СРСР).

Завантаження судна слід здійснювати з дотриманням технічних умов і правил завантаження, розміщення і кріплення вантажів. При цьому нагляд за правильністю завантаження і вивантаження, розміщенням і сепарацією вантажів здійснює адміністрація судна чи порту (пристані) (п. 81 СВВТ СРСР). Завантаження і вивантаження здійснюється: а) на причалах не загального користування, на пристанських ділянках загального користування, що знаходяться у віданні відповідних виконавчих комітетів, а також на пристанях, де немає вантажних причалів загального користування, що знаходяться у віданні пароплавств, і зупиночних пунктів; б) у разі часткового вивантаження з одного судна в інше чи на берег, якщо ця робота зумовлена неможливістю підійти до причалів не загального користування у зв'язку із недостатньою глибиною чи з інших причин, що залежать від вантажовідправника чи вантажоодержувача (п. 84 СВВТ СРСР).

Специфіка договору перевезення вантажу як договору на користь третьої особи полягає в тому, що одержувач вантажу має як права, так і обов'язки. Так, основним обов'язком одержувача є обов'язок прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Наприклад, СЗ України покладає на одержувача або організацію, яка здійснює вивантаження, додаткові обов'язки, а саме: а) повністю вивантажити (злити) вантаж із вагона (цистерни) і контейнера; б) повністю прибрати з вагона (контейнера) скріплюючий дріт, дротові закрутки з люків і штурвалів, стояки, бруски та інші елементи кріплення вантажів, крім інвентарних засобів кріплення, які підлягають поверненню; в) прибрати також папір, картон, фанеру, листовий метал, дошки та інші засоби упаковки і збереження вантажів. У разі неповного розвантаження вагони залишаються в одержувача з внесенням ним платежів за період користування вагонами; г) очистити зовнішню поверхню кузова вагона (контейнера) від залишків, які її забруднюють, захисної плівки, наклейок, бірок і написів, а всередині вагонів (контейнерів) - від залишків вантажу, емульсій, профілактичних засобів проти змерзання (п. 46 СЗ України). При цьому, залізниця має право не приймати не очищені після вивантаження (злиття) вагони і контейнери. Вантажна операція вважається незакінченою до повного очищення вагонів (контейнерів), а з одержувача стягується плата за користування вагонами (контейнерами) за весь час їх затримки під очищенням. У зазначених вище випадках тарні і штучні вантажі видаються залізницею з перевіркою кількості і стану вантажу тільки у пошкоджених місцях. У разі виявлення пошкодження тари або інших обставин, що можуть привести до зміни стану вантажу, залізниця зобов'язана перевірити вантаж у пошкоджених місцях за фактурами і рахунками з розкриттям пошкоджених місць.

За договором річкового перевезення на вантажоодержувача покладається обов'язок прийняти та вивезти з порту (пристані) вантаж, що прибув на його адресу (п. 96 СВВТ СРСР). Крім того після закінчення вивантаження судна вантажоодержувач зобов'язаний очистити його, а у разі необхідності, на вимогу пароплавства, вимити і здійснити дегазацію, дезінсекцію і дезінфекцію (п. 80 СВВТ СРСР). При цьому, вантажоодержувач має право відмовитися від прийняття вантажу лише в тих випадках, коли якість вантажу, внаслідок його пошкодження чи псування, змінилася настільки, що виключається можливість повного чи часткового його використання за призначенням, якщо це підтверджено відповідною експертизою.

2. В ч. 2 коментованої статті конкретизовано загальний принцип належного виконання зобов'язання щодо дотримання умови про строк завантаження (вивантаження) вантажу. Вимога дотримання відправником (одержувачем) договірних, а у разі їх відсутності - нормативних строків завантаження (вивантаження) вантажу передбачається для застереження перевізника від вимушеного простою транспортних засобів. При цьому, прострочення тягне для порушників майнову відповідальність у вигляді штрафу (ч. 106 СЗ України, розділ 9 Правил повітряних перевезень вантажів).

При морському перевезенні термін, протягом якого вантаж повинен бути завантажений на судно або вивантажений з судна називається сталійним строком, і він визначається згодою сторін, а за відсутності такої згоди - нормами, прийнятими в порту навантаження (розвантаження) (ст. 148 КТМ України). Крім того, угодою сторін можуть бути встановлені додаткові після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт, що відомий як контрсталійний час (ст. 149 КТМ України).