Мы ВКонтакте

Стаття 920. Відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із договору перевезення

1. У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Коментар:

В коментованій статті містяться найбільш загальні положення про відповідальність за порушення зобов'язання, що випливають із договору перевезення. Підстави, форма, розмір відповідальності встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено в ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Тобто, сторонам надається можливість самостійно в договорі передбачити цивільно-правову відповідальність за порушення зобов'язання із перевезення, але за умови, якщо інше не передбачено законом.

Сторони несуть відповідальність у формі відшкодування збитків та (або) сплати неустойки (штрафу, пені). При цьому штраф за невиконання плану перевезення встановлюється або в твердій сумі, або в процентному відношенні до провізної плати за пред'явлену чи невивезену кількість вантажу. Розмір штрафу, а також умови і порядок його стягнення визначаються відповідно до норм транспортного законодавства.

Відповідальність у зобов'язаннях із перевезення має значну специфіку, що відрізняє її від звичайної відповідальності за порушення зобов'язання. Насамперед вона відноситься до випадків обмеженої відповідальності, яка звужує право на повне відшкодування збитків у порівнянні з загальним порядком. Обмеження можуть поширюватися на упущену вигоду і навіть на частину реального збитку. Крім того, така відповідальність значною мірою є односторонньо-нормативною: угоди перевізників з вантажовласниками (відправниками та одержувачами) про обмеження або усунення встановленої законом відповідальності перевізника недійсні, за винятком випадків, коли такі угоди допускаються транспортними статутами і кодексами. Отже, за згодою сторін рівень відповідальності перевізника, а також інших суб'єктів вантажоперевізного зобов'язання може бути підвищений. У транспортних статутах і кодексах принципи відповідальності були сформульовані більш жорстко: недійсними визнавалися всілякі угоди перевізників з клієнтурою, що змінювали (знижували або підвищували) або взагалі усували відповідальність якої-небудь сторони зобов'язання. Таким чином, відповідальності за порушення зобов'язань із перевезення нині властиве: а) обмеження права на стягнення частини збитків; б) заборона на зменшення або усунення нормативної відповідальності перевізника; в) можливість визначення її розміру і меж за згодою сторін у встановлених випадках (Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар. - Х.: ТОВ "Одіссей", 2006. - С. 846))

ЦК України передбачає окремі випадки покладення відповідальності на перевізника за порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення вантажу: а) за ненадання транспортного засобу і за невикористання наданого транспортного засобу (див. коментар до ст. 921 ЦК України); б) за затримку відправлення пасажира і порушення строку доставки пасажира до пункту призначення (див. коментар до ст. 922 ЦК України); в) за прострочення доставки вантажу (див. коментар до ст. 923 ЦК України); г) за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти (див. коментар до ст. 924 ЦК України).