Мы ВКонтакте

Стаття 924. Відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти

1. Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

2. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Коментар:

1. В ч. 1 коментованої статті передбачається відповідальність перевізника за незбереження вантажу, багажу, пошти, тобто за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти. Так, під втратою вантажу слід розуміти неможливість видачі вантажу одержувачеві протягом встановленого строку у зв'язку з його фізичною загибеллю, крадіжкою або знищенням. Нестача (часткова втрата) має місце тоді, коли перевізник видає одержувачеві вантаж у меншій кількості або меншої ваги, ніж його було прийнято від відправника за єдиним транспортним документом. Псування - це хімічні або біологічні зміни вантажу, а пошкодження - це механічні зміни (поломка, руйнування), що викликають зниження цінності вантажу внаслідок зменшення ефективності використання його за призначенням.

Загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. Коментована стаття містить правило, що перевізник відповідає за збереження вантажу після прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або його пошкодження сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало, а саме сталися не з його вини (презумпція вини перевізника). Тобто, перевізник повинен довести свою невинність шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало. Транспортне законодавство наводить перелік обставин на які перевізник може посилатися, щоб довести свою невинність.

При залізничному перевезенні до обставин яким перевізник не міг запобігти і усунення яких від нього не залежало законодавець відносить 1) недоліки тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здача вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійне лихо та інші обставини, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало та інших (п. 111 СЗ України). Крім зазначених підстав звільнення перевізника від відповідальності за незбереження вантажу СЗ України, також, називає наступні обставини: а) вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення; б) недостача, псування або пошкодження сталися внаслідок дії природних причин, пов'язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі; в) вантаж перевозився у супроводі провідника відправника чи одержувача; г) недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси; д) зіпсований швидкопсувний вантаж, виявлений у вагоні, прибув без порушення встановленого режиму перевезень (охолодження, опалення, вентиляція), і термін перебування вантажу в дорозі не перевищив граничного терміну перевезень, встановленого Правилами (п. 111 СЗ України).

Автомобільний перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, якщо він доведе, що сталося через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало, зокрема внаслідок: а) вини вантажовідправника (вантажоодержувача); б) особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться; в) дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі; г) здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні; д) здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують встановлені норми (ст. 133 САТ УРСР). Також, при визначенні кількості вантажу за допомогою зважування перевізник не несе матеріальної відповідальності у випадках розходження між масою вантажу, що зазначена у товарно-транспортних документах, і фактичною масою вантажу, якщо різниця маси не перевищує: а) відповідних нормативів природних втрат маси вантажу, визначених відповідно до чинного законодавства; б) технічних норм точності вагів (п. 13.5. Правил).

При річковому перевезенні до таких обставин законодавець відносить: а) вину вантажовідправника чи вантажоодержувача; б) здача вантажу до перевезення без зазначення в накладній його особливих властивостей, що вимагають особливих умов чи заходів попередження для збереження вантажу при перевезенні чи зберіганні; в) особливі природні властивості вантажу, що перевозиться, які спричинили його поломку, іржу, внутрішнє псування тощо; г) здача до перевезення вантажу, вологість якого перевищує встановлену норму; д) недоліки тари чи упаковки, які не могли бути помічені за зовнішнім виглядом при прийманні вантажу до перевезення (п. 191 СВВТ СРСР).

У зв'язку з підвищеною небезпекою та можливими стихійними явищами при перевезенні вантажу морським транспортом, коло обставин, які перевізник не міг відвернути було розширено. Це, зокрема: непереборна сила; небезпеки та випадковості на морі; рятування людей, суден і вантажів; пожежа, що виникла не звини перевізника; дії або розпорядження влади (затримання, арешт, карантин тощо); військові дії та народні заворушення; страйки чи інші обставини, які спричинили зупинення або обмеження роботи (ст. 176 КТМ України).

При морських перевезеннях вантажу перевізник, також, не відповідає за втрату, нестачу чи його пошкодження, якщо доведе, що вони сталися внаслідок дій або недогляду капітана, інших осіб суднового екіпажу і лоцмана у судноводінні або управлінні судном (навігаційні помилки). За втрату, нестачу і пошкодження вантажу, спричинені діями та помилками вже зазначених осіб при прийманні, завантаженні, розміщенні, зберіганні, вивантаженні або здачі вантажу (комерційні помилки), перевізник за наявності вини несе відповідальність на загальних засадах.

На відміну від ЦК України, транспортні кодекси (статути), наприклад КТМ України, СЗ України) допускають поряд із презумпцією вини перевізника, також, презумпцію відсутності вини перевізника. Суть презумпції відсутності вини перевізника полягає в тому, що перевізник несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо пред'явник претензії доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися з вини перевізника. Тобто перевізник вважається невинним доти, поки вантажовідправник чи вантажоодержувач не доведедуть наявність його вини. Так, презумпція відсутності вини автомобільного перевізника має місце у випадках, коли: а) вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника, а штучний вантаж - з справними захисною маркіровкою, бандеролями, пломбами вантажовідправника або виготовлювача; б) недостача, псування або пошкодження сталися внаслідок природних причин, зв'язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі; в) вантаж перевозився у супроводі експедитора вантажовідправника (вантажоодержувача); г) недостача вантажу не перевищує норм природних втрат (ст. 134 САТ УРСР).

Пароплавство не відповідає за втрату, зменшення ваги, псування чи пошкодження прийнятого до перевезення вантажу доти, поки вантажовідправник не пред'явить претензію та позов і не доведе протилежне, якщо це сталося внаслідок: а) обставин, пов'язаних із завантаженням чи вивантаженням, якщо завантаження чи вивантаження здійснювалися засобами вантажовідправника чи вантажоодержувача; б) перевезення на палубі чи в безпалубному судні вантажу, який допускається до такого перевезення, якщо нестача чи пошкодження мали місце внаслідок природних причин, пов'язаних із таким способом перевезення, чи якщо вантаж прибув у справному судні, без перевантаження на шляху, зі справним захисним маркуванням, справним кріпленням чи за наявності інших ознак, що свідчать про збереження вантажу; в) неприйняття заходів, необхідних для збереження вантажу, представником вантажовідправника чи вантажоодержувача, які супроводжували вантаж; г) використання тари, яка не відповідає властивостям вантажу чи встановленим стандартам, за відсутності слідів пошкодження тари під час перевезення; д) природної втрати ваги вантажу при перевезенні в межах встановлених норм, а також внаслідок зниження процента вологості вантажу під час перевезення (п. 192 СВВТ СРСР).

2. Відповідно до ч. 2 коментованої статті, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди. Тобто перевізник не зобов'язаний відшкодовувати доходи, які одержувач або відправник міг б реально одержати за звичайних обставин, якби їх право не було б порушене (упущену вигоду). Аналогічне правило щодо обсягу відповідальності перевізника міститься і в транспортному законодавстві, де більш деталізовано порядок його визначення. В ст. 114 СЗ України передбачається, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість (п. 114 СЗ України). Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. А вартість вантажів, які належать громадянам і вартість яких не було оголошено під час відправлення, визначається за цінами, що діють у тому місці і на той час, де і коли здійснюється відшкодування збитків.

За незбереження вантажу при річковому перевезенні пароплавство несе відповідальність в наступних розмірах: а) за втрату вантажу - в розмірі дійсної вартості втраченого вантажу; б) за втрату вантажу, зданого до перевезення з оголошеною цінністю, - в розмірі оголошеної цінності, а якщо пароплавство доведе, що оголошена цінність перевищує дійсну вартість, - в розмірі дійсної вартості; в) за пошкодження вантажу - в сумі, на яку знизилася його вартість (п. 195 СВВТ СРСР).

Трапляються випадки, коли пароплавство використовує для своїх потреб вантаж, прийнятий до перевезення. То в цьому випадку винні особи притягуються до відповідальності, а пароплавство відшкодовує вартість вантажу в подвійному розмірі.

У разі, якщо при виявленні нестачі, пошкодження або псування вантажу, перевізник і відправник або одержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на їх вимогу проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами. Експертиза проводиться у присутності представників перевізника і замовника. Результати експертизи оформляються актом, який підписується експертами і особами, які були присутні при проведенні експертизи. Витрати по експертизі оплачуються перевізником або замовником залежно від того, хто проявив ініціативу по виклику експерта. В подальшому витрати відносяться на сторону, яка буде у встановленому порядку визнана винною в нестачі, пошкодженні або псуванні вантажу.