Мы ВКонтакте

Стаття 936. Договір зберігання

1. За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

2. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

3. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Коментар:

За загальним правилом, встановленим частиною 1 коментованої статті, договір зберігання вважається укладеним з моменту передання речі на зберігання, тобто належить до категорії реальних договорів.

Відповідно до частини 2 коментованої статті, договір зберігання, зберігачем за яким є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути як реальним, так і консенсуальним.

Вичерпного переліку професійних зберігачів ЦК України та інші акти цивільного законодавства не містять, у зв'язку з чим таким зберігачем може вважатись будь-який суб'єкт господарювання, який має достатній обсяг дієздатності, і його діяльність по зберіганню не суперечить нормам законодавства, цілям його діяльності, положенням установчих документів.

Згідно частини 3 коментованої статті договір зберігання є публічним, якщо зберігання здійснюється у приміщеннях загального користування. Остання ознака не конкретизована у чинному законодавстві і тому має визначатись виходячи з конкретних умов правовідношення.

Відповідно до Національного стандарту N 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. N 1442, приміщенням є частина внутрішнього об'єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу.

Очевидно, ознака загального користування притаманна приміщенням, доступ до якого є вільним і не потребує одержання будь-якого дозволу чи погодження та здійснюється особою на власний розсуд. Відтак, до приміщень загального користування можна віднести вокзали, аеропорти, торгівельні центри, тощо. Загальні положення про публічний договір містяться у статті 633 ЦК України.

Слід зазначити, що майно, передане на зберігання за договором зберігання, не включається до валового доходу зберігача і не підлягає оподаткуванню податком на прибуток підприємств, згідно п. 7.9.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а також не включається до валових витрат поклажодавця, згідно п. 7.9.2 вказаного Закону. Окрім того, операція по переданню товарів на зберігання (відповідальне зберігання) не є об'єктом оподаткування ПДВ, згідно п. 3.2.2 Закону України "Про податок на додану вартість".