Мы ВКонтакте

Стаття 939. Правові наслідки відмови поклажодавця від передання речі на зберігання

1. Зберігач, який зобов'язався прийняти в майбутньому річ на зберігання, не має права вимагати її передання на зберігання.

2. Поклажодавець, який не передав річ на зберігання, зобов'язаний відшкодувати зберігачеві збитки, завдані йому у зв'язку з тим, що зберігання не відбулося, якщо він в розумний строк не попередив зберігача про відмову від договору зберігання.

Коментар:

Після укладення консенсуального договору зберігання зберігач не має права вимагати передання речі на зберігання, проте часто зобов'язаний вчинити коло дій, спрямованих на створення належних умов зберігання речі, яку поклажодавець має право передати на зберігання в майбутньому.

Для охорони інтересів зберігача передбачено обов'язок поклажодавця своєчасно попереджувати зберігача про відмову від договору зберігання, однак, для кожних конкретних відносин зберігання термін такого повідомлення повинен зазначатись в договорі, в іншому випадку його адекватність (розумність) доведеться встановлювати за допомогою органів судової влади.

Правопорушенням, внаслідок якого зберігачеві завдаються збитки, відповідно до коментованої статті, є несвоєчасне повідомлення (або неповідомлення) поклажодавцем зберігача про відмову від договору зберігання, а не відмова від передання речі на зберігання.

Заходом відповідальності за порушення такого обов'язку коментованою статтею визначено відшкодування збитків, причому, у повному розмірі, тобто включаючи реальні збитки та упущену вигоду. Разом з тим, за таке порушення в договорі може бути встановлена неустойка, у зв'язку з усталеною практикою складності реалізації такого способу захисту, як відшкодування збитків.

ЦК України не передбачено (проте, і не заборонено) можливості включення до договору умов про відшкодування збитків у твердій (заздалегідь визначеній) сумі. Натомість, ГК України включення таких умов до господарського договору прямо дозволяє, що передбачено частиною 5 статті 225 ГК України.

У зв'язку з тим, що професійний зберігач при укладенні консенсуального договору зберігання, зазвичай, має уявлення про зміст (та вартість) заходів, які йому необхідно вжити для забезпечення умов схоронності речі, яку він зобов'язаний прийняти на зберігання в майбутньому, то вартість таких заходів може бути визначено сторонами у договорі зберігання в якості розміру реальних збитків, яких буде завдано зберігачеві у разі відмови поклажлодавцем від договору, в той час, коли зберігач вже вжив всіх вказаних підготовчих заходів. У господарському договорі зберігання включення такої санкції вдається доцільним робити з посиланням на вказану частину 5 статті 225 ГК України. Включення до цивільно-правового договору зберігання попереднього визначення розміру збитків, вказаних у коментованій статті, також має бути окремо обґрунтованим.