Мы ВКонтакте

Стаття 972. Зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту

1. Камери схову загального користування, що перебувають у віданні організацій, підприємств транспорту, зобов'язані приймати на зберігання речі пасажирів та інших осіб незалежно від наявності у них проїзних документів.

2. На підтвердження прийняття речі на зберігання до камери схову (крім автоматичних камер) поклажодавцеві видається квитанція або номерний жетон.

3. Збитки, завдані поклажодавцеві внаслідок втрати, нестачі або пошкодження речі, зданої до камери схову, відшкодовуються протягом доби з моменту пред'явлення вимоги про їх відшкодування у розмірі суми оцінки речі, здійсненої при переданні її на зберігання.

4. Строк, протягом якого камера схову зобов'язана зберігати річ, встановлюється правилами, що видаються відповідно до транспортних кодексів (статутів), або за домовленістю сторін. Якщо сторона не забрала річ у встановлені строки, камера схову зобов'язана зберігати її протягом трьох місяців. Зі спливом цього строку річ може бути продана у порядку, встановленому законом.

5. У разі втрати квитанції або номерного жетона річ, здана до камери схову, видається поклажодавцеві після надання доказів належності йому цієї речі.

6. До договору про зберігання речі в автоматичних камерах схову застосовуються положення цього Кодексу про майновий найм (оренду).

Коментар:

Камера схову, на відміну від товарного складу, не є суб'єктом права, а визначається, зазвичай, як спеціально обладнане приміщення для короткочасного зберігання ручної поклажі, багажу пасажирів.

У зв'язку з тим, що коментована стаття стосується зберігання спеціальним професійним зберігачем - транспортними організаціями, то положення про таке зберігання часто міститься у актах, розроблених такими організаціями (або для таких організацій).

Чи не найбільше серед усіх транспортних організацій відносини зберігання врегульовані для залізниць (розділ 16 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27 грудня 2006 року N 1196; Правила користування автоматичними камерами схову самообслуговування та Інструкція по експлуатації автоматичних камер схову самообслуговування на залізничних вокзалах, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10 липня 1996 р. N 230, тощо).

З контексту частини 3 коментованої статті можна зробити висновок, що для відшкодування збитків необхідно здійснювати оцінку речі до її передання за зберігання та включати суму такої оцінки до квитанції, оскільки видача іншого документа транспортною організацією у коментованій статті не передбачена. В дійсності, така оцінка зазвичай не проводиться, у разі чого до відносин по відшкодуванню збитків повинні застосовуватись загальні положення про зберігання, передбачені параграфом 1 глави 66 ЦК України.

У разі втрати, нестачі або пошкодження речі, зданої до камери схову, незалежно від проведення її оцінки, варто скласти письмову вимогу про відшкодування збитків і самостійно визначити їх розмір, додати до такої вимоги копії всіх наявних документів, що стосуються відповідних відносин зберігання, та пред'явити таку вимогу організації транспорту.

Відповідно до п. 16.10 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України претензії про втрату речей з камер схову на суму до 2,0 тис. грн. включно розглядає начальник станції, а на суму, що перевищує 2,0 тис. грн., - управління залізниць.

Будь-які вказані вимоги варто передавати безпосередньо транспортній організації за місцем її знаходження, а не її відокремленому підрозділу.

Вимоги про відшкодування вартості втрачених чи пошкоджених речей, що були поміщені у автоматичні камери схову, розглядаються лише у разі пошкодження таких камер. Якщо речі втрачені, проте камера не пошкоджена, то вимоги про відшкодування вартості втрачених речей транспортною організацією не розглядаються.