Мы ВКонтакте

Стаття 984. Сторони у договорі страхування

1. Страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом.

2. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

Коментар:

Сторонами договору страхування є дві особи - страховик та страхувальник. Українське законодавство містить значні обмеження щодо здійснення страхової діяльності в якості страховика.

Так відповідно до положень коментованої статті, а також ст. 2 Закону України "Про страхування" страховиками можуть бути тільки юридичні особи, але не будь-які, а створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю відповідно до ЦК, Господарського кодексу, Закону України "Про господарські товариства".

Страховики відносяться до фінансових установ, якими відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" є юридичні особи, які відповідно до закону надають одну чи декілька фінансових послуг та які внесені до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. Отже для здійснення страхової діяльності юридична особа - страховик має бути включена до державного реєстру фінансових установ, який на сьогодні ведеться Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до Указу Президента України від 04.04.2003 р. N 292/2003 "Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України".

Страховою діяльністю може займатися лише новостворена юридична особа. Закон "Про страхування" (ст. 2) не дозволяє юридичним особам отримувати статус страховика шляхом внесення змін до статутних документів за умови, що такі особи попередньо займалися іншим видом діяльності.

З метою захисту українського страхового ринку від експансії іноземних страхових капіталів Закон "Про страхування" дозволяє здійснення страхової діяльності на території України виключно резидентам України. Страхові компанії - нерезиденти можуть укладати тільки договори перестрахування із страховиками-резидентами.

Юридична особа - страховик повинна мати не менше трьох учасників. Закон не обмежує участь фізичних чи юридичних осіб у заснуванні страховика. Обмеження існують тільки для випадків, коли страховик стає засновником іншого страховика. Для таких ситуацій діє правило, що загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його власного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 відсотків. Засновником страховика може бути держава. В такому випадку страховику дозволяється застосовувати у своїй назві терміни "державна" або "національна". Але в разі, якщо засновниками страховика будуть, крім держави, особи приватного права, застосування вищевказаних термінів у назві страховика не допускається.

Статутний фонд страховика має бути сплачений виключно в грошовій формі. Як виняток дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю, але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду. Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України (ст. 30 Закону "Про страхування").

Страховики мають обмежену правосуб'єктність, тобто можуть займатися тільки тими видами діяльності, які прямо передбачені в законодавстві. Закон "Про страхування" відносить до таких видів діяльності страхування, перестрахування і фінансову діяльність, пов'язану з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Також страховикам дозволяється здійснювати інші види діяльності для задоволення власних господарських потреб (наприклад, страховик може укладати договори оренди приміщень, закуповувати меблі, оргтехніку, отримувати юридичні послуги, послуги охорони тощо). Страховики, які здійснюють страхування життя, можуть надавати кредити страхувальникам, які уклали договори страхування життя. Положення про порядок, умови видачі та розміри кредитів страхувальникам, які уклали договори страхування життя затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 3 грудня 2004 р. N 2883.

Українське законодавство відносить страхування до ліцензованих видів діяльності. Ліцензування страхової діяльності здійснюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг). Цим же органом розробляються ліцензійні умови провадження страхової діяльності (Ліцензійні умови провадження страхової діяльності, затверджені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 р. N 40). Для здійснення страхової діяльності страховик повинен отримати окрему ліцензію на кожний вид страхування. Ліцензії на здійснення страхової діяльності діють безстроково. Страховики, які отримали ліцензію на здійснення страхування життя, не можуть займатися іншими видами страхування (ст. 38 Закону "Про страхування").

Страхувальниками відповідно до положень коментованої статті, а також ст. 353 Господарського кодексу України та ст. 2 Закону "Про страхування" можуть бути юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Оскільки страхування не відноситься до дрібних побутових правочинів, укладати такі договори можуть тільки повністю дієздатні особи.

Якщо при обов'язковому страхуванні передбачається укладення договору страхування (наприклад, обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів), страхувальник набуває такого статусу після укладення відповідного договору страхування. В разі якщо при обов'язковому страхуванні укладення договору не передбачається, страхувальник визначається безпосередньо законом.