Мы ВКонтакте

Стаття 1007. Обов'язки довірителя

1. Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

2. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором:

1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;

2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

3. Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення.

4. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Коментар:

1. В силу двостороннього характеру договору доручення обов'язки за договором покладаються не тільки на повіреного, але й на довірителя. Зміст ст. 1007 ЦК дозволяє поділити обов'язки довірителя на дві групи. До першої належать ті обов'язки, які визначені законом як імперативні і тому довіритель не може бути звільнений від їх виконання за домовленістю сторін. До кола таких обов'язків включаються:

1) обов'язок довірителя видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, покладених на останнього договором доручення. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (ч. 3 ст. 244 ЦК).

Слід закцентувати увагу на тому, що наведене правило ч. 1 ст. 1007 ЦК не збігається за змістом з нормою ч. 3 ст. 243 ЦК, яка встановлює, що повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю. З цієї норми слід зробити висновок про те, що комерційний представник може діяти лише на підставі договору, без довіреності.

Крім того, аналіз змісту загальних положень глави 17 про представництво переконує в існуванні й інших суперечностей з ч. 1 ст. 1007 ЦК, яка зобов'язує довірителя видати доручення. По-перше, як передбачено у ст. 244 ЦК, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Отже, дана норма надає сторонам представницьких відносин, а саме довірителеві, можливість вирішувати на власний розсуд, чи видавати повіреному довіреність, чи утриматись від її видачі. По-друге, ч. 3 ст. 244 ЦК наділяє особу, яку представляють (довірителя), правом надавати довіреність не безпосередньо представникові (поручителеві), а третій особі, з якою представник має укласти правочин;

2) негайно прийняти все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення. Керуючись загальними положеннями про зобов'язання, дане положення слід уточнити вказівкою на те, що кредитор зобов'язаний прийняти не будь-яке запропоноване, а лише належне виконання (ст. 613 ЦК).

2. До другої групи обов'язків довірителя відносяться ті обов'язки, які можуть бути змінені договором або від виконання яких довіритель може бути взагалі звільнений. До них належать:

1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;

2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Право повіреного вимагати від довірителя відшкодування фактичних витрат, понесених ним у зв'язку з виконанням доручення, існує незалежно від того, чи є договір відплатним чи безвідплатним.