Мы ВКонтакте

Стаття 1034. Особа, яка набуває вигоди від майна, що передане в управління

1. Вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління.

2. Установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача).

Коментар:

1. Правовий статус вигодонабувача визначається статтею 1034 ЦК України. В частині 1 зазначеної статті ЦК закріплено диспозитивне правило про належність установникові управління вигод від майна, що передане в управління. Необхідність статті 1034 ЦК викликана особливістю договору управління майном, що полягає в передачі вигод від управління таким майном, визначеним договором, особам - установнику або третій особі - вигодонабувачу.

2. Правове становище вигодонабувача повністю визначається загальними нормами ЦК про договір на користь третьої особи (ст. 636 ЦК). Вигодонабувач отримує всі або частину доходів, цінностей, інших вигод від управління, до нього переходить право вимагати виконання договору. Якщо об'єкт управління виявиться в руках третіх осіб, вигодонабувач має право вимагати його повернення, а також усунення інших порушень своїх прав (у тому числі в судовому порядку), що випливають з договору. Вигодонабувачами виступають вказані установником управління особи: фізичні і юридичні особи, держава, територіальні громади. Не виключається можливість виступу своєрідними вигодонабувачами неправоздатних істот (тварин, звірів тощо) шляхом призначення формальними (номінальними) вигодонабувачами осіб - власників цих істот, з умовою використання вигод виключно в інтересах останніх. Вигодонабувачами можуть бути як окремі особи, так і необмежене коло осіб. Останнє характерне для заснування управління в благодійних цілях, зокрема, для фінансування закладів науки, культури, охорони здоров'я.

Особливість правового статусу вигодонабувача полягає в тому, що він не приймає участі в договорі, але з моменту укладення договору набуває право на самостійний інтерес від використання майна, переданого в управління.

Вигодонабувач здійснює своє право за правилами договору на користь третьої особи. Відповідно з ч. 2 ст. 1034 ЦК установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача). Договір, у якому установник зазначив особу, яка має право здобувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувач), визнається договором на користь третьої особи. Вигодонабувач має лише права і не несе обов'язків. Право третьої особи в цьому договорі носить характер вимоги, право претензії, за якою може слідувати позов. За допомогою позову вигодонабувач має можливість вимагати, а управитель зобов'язаний задовольнити цю вимогу, надавши йому все отримане від управління цим майном.

3. Згідно із ч. 2 ст. 636 ЦК виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, що уклала договір, так і третя особа, на користь якої обумовлене виконання, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами і не випливає із суті договору.

Вигодонабувач отримує можливість зберегти і скористатися створеним суб'єктивним правом лише після того, як виявить свій намір управителю. Наприклад, вигодонабувач подає заяву зразу після укладення договору про готовність прийняти виконання або звертається після закінчення певного строку за виплатою доходів від управління. Після заяви вигодонабувача договірна свобода установника управління і довірчого управителя певною мірою обмежується. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом, сторони, якщо інше не передбачено законом, іншим правовим актом або договором, не можуть розірвати або змінити укладений договір без згоди третьої особи.

У випадку, якщо третя особа (вигодонабувач) відмовилася від права, наданого їй за договором, то особа, що уклала договір (установник), може скористатися цим правом, якщо це не суперечить суті договору. Правом третьої особи не може скористатися управитель, оскільки вигодонабувачем не може бути управитель (ч. 3 ст. 1033 ЦК).

4. Право про недопущення змін або розірвання договору, укладеного на користь третьої особи після вступу останнього у відносини, пояснюється не лише захистом суб'єктивного права вигодонабувача, але й турботою про інтереси його кредиторів. Вигодонабувач, який дізнався про своє право і виразив згоду прийняти виконання, в подальшій діяльності виходить із свого нового майнового стану і розраховує на те майно, яке вже принесло і ще принесе йому доходи. За відсутності зміни майнового стану, ця особа, вірогідно, не стала б пов'язувати себе певним зобов'язанням. Тому заради збереження стабільності майнового стану вигодонабувача, а з ним і його потенційних кредиторів, сторонам, що породили зобов'язання на користь третьої особи, якщо інше не передбачено, заборонено змінювати або розривати договірні відносини без його згоди, що обумовлено встановленим ЦК обмеженням щодо одночасного виконання обов'язків і прав кількох учасників договору управління. Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 1033 ЦК вигодонабувач не може бути управителем. Наведене правило пояснюється тим, що управитель зобов'язаний діяти виключно в інтересах вигодонабувача і не має права використовувати довірене майно в своїх власних інтересах, за винятком прямо передбаченої договором плати за виконання обов'язків з управління майном.