Мы ВКонтакте

Стаття 1081. Відповідальність клієнта перед фактором

1. Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

2. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

3. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Коментар:

У коментованій статті законодавець встановив відповідальність клієнта лише за дійсність вимоги, що відступається.

Вимога є дійсною у разі, якщо клієнт є належним кредитором (виконав всі власні зобов'язання, що випливають з договору із контрагентом та має право вимоги) та мав право її відступити за договором факторингу і за умови, що йому не були відомі обставини, при настанні яких боржник мав би право не виконувати вимогу. Отже, весь обсяг ризиків, пов'язаних із настанням обставин, про які клієнт не знав, покладається на фактора.

За загальним правилом ч. 2 коментованої статті фактор також несе ризик невиконання боржником свого обов'язку, окрім випадків коли договором факторингу встановлено інше або укладено інші право чини, які мінімізують ризик фактора, наприклад порука.

Якщо за умовами договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі в нього фактором грошової вимоги, то фактор здобуває право на всі суми, що він одержить від боржника на виконання вимоги. При цьому клієнт не несе відповідальності перед фактором за те, що отримані ним суми виявилися менше ціни, за якою фактор придбав вимогу1.

____________

1 І. А. Безклубий. Банківські правочини: цивільно-правові проблеми: Монографія. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2005. - 378 с.

Також слід звернути особливу увагу на те, що за загальним правилом, у відповідності до ст. 517 ЦКУ, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Коло обов'язків клієнта за договором факторингу розширюється тоді, коли договір укладається з вимогою про відступлення права грошової вимоги з метою забезпечення виконання зобов'язань клієнта перед фактором (забезпечувальний факторинг) або містить умову про відповідальність клієнта за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, яка пред'являється до сплати фактором.

У випадку "забезпечувального факторингу" у клієнта є обов'язок погасити залишок боргу фактору, якщо одержані ним від боржника суми не покривають всю суму боргу клієнта перед фактором, який був забезпечений відступленням права вимоги.

Якщо має місце "зворотній (регресний) факторинг" клієнт несе відповідальність перед фактором не лише за дійсність відступленої вимоги, яка є предметом договору факторингу, а і за його виконання боржником. За таких умов клієнт, відступаючи право вимоги фактору, приймає на себе обов'язок виступити у ролі "солідарного боржника", по відношенню до виконання боржником свого обов'язку перед фактором.

Із ст. 543 ЦКУ слідує, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Слід зазначити, що положення статті 543 ЦК можуть застосовуватись до відносин факторингу за виключенням частини 3, в якій зазначено, що солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Однак таке положення суперечить ст. 1085 ЦК, у відповідності до якої, у разі коли фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до зарахування свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

У тому випадку, коли предметом відступлення по договору факторингу є майбутня вимога, вона вважається переданою фактору лише після того, як виникло право на одержання від боржника грошових коштів, а якщо відступлення грошової вимоги обумовлене визначеною подією, вимога передається лише після настання цієї події.

Отже, майбутня вимога (або право на одержання платежу за зобов'язанням, яке виникло раніше) має спочатку виникнути на стороні клієнта, і тільки після цього перейти до фактора. Дана обставина у свою чергу слугує спонуканням до того, що клієнтом у межах укладеного договору факторингу і на виконання обов'язку, який випливає з нього повинні бути вчинені всі можливі дії, які забезпечать виникнення майбутньої грошової вимоги (право на одержання платежу за раніше вчиненим зобов'язанням): укладення договору про передачу товарів, виконання робіт чи надання послуг, виконання такого договору з метою одержання права вимоги платежу з контрагента-боржника, тощо2.

____________

2 Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга пятая. В двух томах. Том 1: Договора о займе, банковском кредите и факторинге. Договора, направленные на создание коллективных образований. - М.: Статут, 2006. - 736 с.