Мы ВКонтакте

Стаття 1088. Види безготівкових розрахунків

1. При здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.

2. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд.

3. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

4. Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами.

Коментар:

Коментована стаття присвячена видам безготівкових розрахунків. Згідно з цією статтею виділяють такі види безготівкових розрахунків:

• Платіжні доручення;

• Акредитиви;

• Розрахункові чеки (чеки);

• Розрахунки за інкасо;

• Інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.

Звертаємо увагу, що у законодавстві України та у вітчизняній юридичній науці відсутній єдиний підхід до розуміння таких термінів як "види безготівкових розрахунків" та "форми безготівкових розрахунків".

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях, або в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці. Тобто, діючий Закон України "Про банки і банківську діяльність" взагалі не містить такі поняття як "форма розрахунків.

У статті 7 Закону України "Про Національний банк України" встановлено, що Національний банк України визначає форми платежів, проте, не розкрито, що саме розуміється під формою платежу. Відповідно до статті 40 цього Закону Національний банк встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів, а також платіжних інструментів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків. Тобто, вживається термін "форма розрахунків", проте визначення його знову ж таки не надається.

Перелік форм розрахунків, які застосовуються при проведенні переказу, містився у статті 4 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні". Так, у пункті 4.1 зазначеної статті було встановлено, що при проведенні переказу ініціатори можуть застосовувати акредитивну, вексельну, інкасову форми розрахунків, а також форму розрахунків за гарантійним зобов'язанням, за чеками з використанням документів на переказ. Проте Законом України від 06.10.2004 р. N 2056-IV статтю 4 вказаного Закону викладено у новій редакції, згідно з якою розрізняють форми та види безготівкових розрахунків. При цьому під формою мається на увазі готівкова або безготівкова форма, а щодо видів розрахунків зазначено, що вони визначаються законами та прийнятими на їх підставі нормативно-правовими актами Національного банку України.

Таким чином, стаття Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" має відсилочний характер в частині визначення видів безготівкових розрахунків. Тобто, види безготівкових розрахунків визначаються в Цивільному кодексі України, який є загальним законом в сфері безготівкових розрахунків.

Хоча Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" не містить переліку видів безготівкових розрахунків", проте, містить види платіжних інструментів та розрахункових документів. Відповідно до вказаного Закону платіжне доручення та чеки, які згідно з коментованою статтею віднесено до видів безготівкових розрахунків, є видами платіжних інструментів та розрахункових документів.

В Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України N 22 від 21.01.2004 р., вживається термін "види безготівкових розрахунків", а не "форма безготівкових розрахунків". Так, відповідно до п. 1.2 вказаної Інструкції Інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. В Інструкції не міститься чіткий перелік видів розрахунків, проте, з її тексту можна зробити висновок, що в ній виділено види розрахунків відповідно до коментованої статті Цивільного кодексу України.

На підставі проаналізованих актів законодавства можна зробити такі висновки:

• Банківське законодавство України не містить визначення термінів "види безготівкових розрахунків", та "форми безготівкових розрахунків".

• Загальні (по відношенню до сфери безготівкових розрахунків) законодавчі акти (Цивільний та Господарський кодекси України) не мають єдиного підходу до розуміння вищезазначених термінів. У Цивільному кодексі України використовується термін "види безготівкових розрахунків", тоді як у Господарському кодексі України - "форми безготівкових розрахунків".

На наш погляд, форми розрахунків потрібно розрізняти не за формою основного розрахункового документу та властивим для нього документооборотом, а за особливістю їх правової регламентації. Тобто, ми вважаємо, що форма розрахунків - це правова форма розрахунків.

Правова форма безготівкових розрахунків представляє собою урегульовану нормами права на підставі принципів безготівкових розрахунків сукупність способу платежу, форм розрахункових документів та відповідного їм документообігу, джерел платежу, а також прав та обов'язків учасників безготівкових розрахунків. Тобто, форми розрахунків формуються та відрізняються одна від одної саме поєднанням (варіаціями) різновидів складових елементів, визначених відповідними правовими нормами.

Право вибору того чи іншого виду безготівкових розрахунків належить сторонам договору.

Характерною ознакою безготівкових розрахунків є їх здійснення через банки та небанківські фінансові установи, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків. Наявність фінансового посередника дозволяє представникам юридичної науки виділяти окремий вид правовідносин, які виникають в сфері безготівкових розрахунків - безготівкові правовідносини.