Мы ВКонтакте

Стаття 1099. Загальні положення про розрахунки за інкасовими дорученнями

1. У разі розрахунків за інкасовими дорученнями (за інкасо) банк (банк-емітент) за дорученням клієнта здійснює за рахунок клієнта дії щодо одержання від платника платежу та (або) акцепту платежу.

2. Банк-емітент, який одержав інкасове доручення, має право залучати для його виконання інший банк (виконуючий банк).

Випадки застосування та порядок здійснення розрахунків за інкасовими дорученнями встановлюються законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.

Коментар:

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України N 22 від 21.01.2004, інкасування (інкасо) - здійснення банком за дорученням клієнта операцій з розрахунковими та супровідними документами з метою одержання платежу або передавання розрахункових та/чи супровідних документів проти платежу, або передавання розрахункових та/чи супровідних документів на інших умовах.

Розрахункові документи (платіжні вимоги, розрахункові чеки тощо), надані клієнтом обслуговуючому банку для інкасування, надсилаються цим банком до банку платника в день їх надходження або, якщо документи надійшли після операційного часу, - наступного робочого дня.

Умови (строки, періодичність тощо) передавання розрахункових документів, у тому числі електронних розрахункових документів, що підтверджують списання/зарахування коштів з/на рахунків/и клієнтів банку або підтверджують прийняття документів на інкасо та інших документів, визначаються в договорах банківського рахунку клієнтів з урахуванням вимог цієї Інструкції.

Слід зазначити, що у вказаній Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті не міститься окремої глави, присвяченої інкасо.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" до основних документів, які регулюють відносини в сфері переказу коштів, віднесено Уніфіковані правила з інкасо Міжнародної торгової палати. Зазначені Уніфіковані правила з інкасо, публікація МТП N 322, які діяли з 1979 року, були замінені з 1 січня 1996 року Міжнародними правилами з інкасо Міжнародної торгової палати, публікація МТП N 522.

Згідно зі статтею 2 вказаних Міжнародних правил "інкасо" означає операції, які здійснюються банками на підставі отриманих інструкцій з документами передбаченими цією статтею з метою:

Отримання платежу та/або акцепту

Або

Передачі документів проти платежу та /або проти акцепту,

Або

Передачі документів на інших умовах.

Документи означають фінансові документи та /або комерційні документи:

Фінансові документи - переказні векселі, прості векселі, чеки або інші подібні документи, які використовуються для отримання платежу грошима;

Комерційні документи - рахунки, транспортні документи, товаророзпорядчі документи або інші подібні документи, або будь-які інші документи, які не є фінансовими документами.

Згідно з Міжнародними правилами з інкасо розрізняють чисте інкасо та документарне інкасо. Чисте інкасо - інкасо фінансових документів, які не супроводжуються комерційними документами. Документарне інкасо означає інкасо: фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами; комерційних документів, які не супроводжуються фінансовими документами.

Відповідно до статті 3 Міжнародних правил з інкасо сторонами в інкасо є:

• Принципал - сторона, яка доручає банку операцію з інкасування;

• Банк-ремітент - банк, якому принципал доручає операцію з інкасування;

• Інкасуючий банк - будь-який банк, крім банка-ремітента, який бере участь в операції з інкасування;

• Представляючий банк - інкасуючий банк, який здійснює представлення платнику.

• Платник - особа, якій має бути зроблено представлення відповідно до інкасового доручення.