Мы ВКонтакте

Стаття 1162. Зобов'язання, що виникають у зв'язку з рятуванням майна іншої особи

1. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується державою в повному обсязі.

2. Шкода, завдана майну особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується власником (володільцем) цього майна з урахуванням його матеріального становища.

Шкода відшкодовується з урахуванням майнового становища власника (володільця) майна, якому завдана шкода.

Розмір відшкодування шкоди не може перевищувати вартості майна, яке рятувалося.

Коментар:

Коментована стаття встановлює правила відшкодування шкоди, завданої особі, яка рятувала майно іншої особи від реальної загрози.

Кредитором у даному зобов'язанні є особа, яка рятувала від реальної загрози майно іншої особи, що має істотну цінність, та якій внаслідок цього завдано шкоду. Як правило, це є фізична особа, хоча таке звуження суб'єктного складу передбачене тільки частиною 1 коментованої статті (де йдеться мова про відшкодування шкоди, завданої здоров'ю або життю особи). Якщо шкода завдається майну рятувальника, суб'єктний склад кредиторів в такому випадку не обмежується, тобто можна говорити про учать юридичних осіб в такого роду зобов'язаннях на стороні кредитора.

На відміну від правил статті 1161 ЦК, коментована стаття передбачає залежність суб'єктного складу боржників зобов'язання, що виникає, від того, яким об'єктам завдана шкода.

Так, якщо шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи - рятувальника, суб'єктом, зобов'язаним відшкодувати завдану шкоду, є держава в особі відповідних органів державного казначейства (детально див. коментар до ст. 174). Ще однією обов'язковою підставою відшкодування шкоди державою є рятування майна особи, яке має істотну цінність. Коментована стаття не містить критеріїв істотності цінності майна, отже дана підстава оцінюється в кожному конкретному випадку при розгляді спорів.

Об'єктом зобов'язання, визначеного частиною 1 коментованої статті, є шкода, завдана життю або здоров'ю рятувальника. Детально про те, що являє собою цивільно-правове поняття шкоди, завданої життю або здоров'ю фізичної особи, див. коментарі до ст. 1195 ЦК та ст. 1200 ЦК.

Якщо шкода завдана майну особи, яка без відповідних повноважень врятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, суб'єктом відшкодування такої шкоди є власник або володілець такого майна. Тобто коментована стаття дозволяє звертатися з вимогами про відшкодування шкоди не тільки до власника майна, але і до іншої особи, яка володіє врятованим майном на законній підставі (оренда, управління майном, повне господарське відання, оперативне управління тощо).

Власником або володільцем майна може бути будь-яка особа - суб'єкт цивільних правовідносин (фізична особа, юридична особа, держава, Автономна республіка Крим, територіальна громада тощо).

Об'єктом зобов'язання, передбаченого частиною 2 коментованої статті, є шкода, завдана майну особи. В даному випадку також можна говорити про відшкодування шкоди в повному обсязі, враховуючи як реальні збитки, так і упущену вигоду. Разом з тим коментована стаття містить певні обмеження у визначенні розміру відшкодування завданої шкоди. По-перше, при визначенні відшкодування має бути враховане майнове становище як власника (володільця) майна, якому завдана шкода, так і майнове становище рятувальника. По-друге, розмір відшкодування в будь-якому випадку не може бути більшим вартості майна, яке рятувалося. Навіть якщо розмір завданої шкоди перевищує вартість врятованого майна, відшкодуванню підлягатиме тільки шкода, в розмірі, що дорівнює вартості майна. Тобто розмір відшкодування може бути меншим за розмір фактично завданої шкоди. Разом з тим особа, майно якої врятовано, може в добровільному порядку надати рятувальнику додаткову винагороду.