Мы ВКонтакте

Стаття 1197. Визначення заробітку (доходу), втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка працювала за трудовим договором

1. Розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

2. Для визначення розміру відшкодування у разі професійного захворювання може братися до уваги за бажанням потерпілого середньомісячний заробіток (дохід) за дванадцять або за три останні календарні місяці перед припиненням роботи, що було викликано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

3. До втраченого заробітку (доходу) включаються всі види оплати праці за трудовим договором за місцем основної роботи і за сумісництвом, з яких сплачується податок на доходи громадян, у сумах, нарахованих до вирахування податку.

До втраченого заробітку (доходу) не включаються одноразові виплати, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога, допомога по вагітності та пологах тощо.

Якщо потерпілий на момент завдання йому шкоди не працював, його середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється, за його бажанням, виходячи з його заробітку до звільнення або звичайного розміру заробітної плати працівника його кваліфікації у цій місцевості.

4. Якщо заробіток (дохід) потерпілого до його каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я змінився, що поліпшило його матеріальне становище (підвищення заробітної плати за посадою, переведення на вищеоплачувану роботу, прийняття на роботу після закінчення освіти), при визначенні середньомісячного заробітку (доходу) враховується лише заробіток (дохід), який він одержав або мав одержати після відповідної зміни.

Коментар:

Для обчислення розміру втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, необхідно мати такі дані: 1) середньомісячний заробіток (дохід), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я; 2) ступінь втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Порядок визначення середньомісячного заробітку потерпілого залежить від того, чи працював потерпілий на момент завдання йому шкоди. Якщо потерпілий працював за трудовим договором, його середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Потерпілий сам вправі обрати період (12 або 3 місяці), який береться для обчислення середньомісячного заробітку. Відповідно для визначення середньомісячного заробітку сукупний дохід потерпілого за обраний період ділиться відповідно до 12 або на 3. При цьому якщо виходить, що середньомісячний заробіток потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт) (ст. 1 Закону України "Про оплату праці"). Згідно з пп. 52 п. 5 ст. 38 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати буде встановлюватися в Законі про державний бюджет на відповідний рік. Статтею 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" мінімальна заробітна плата з 01.10.2007 р. становить 460 грн.

До втраченого заробітку (доходу) включаються всі види оплати праці за трудовим договором за місцем основної роботи і за сумісництвом, з яких сплачується податок на доходи громадян. Доходи, які включаються у склад загального місячного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначаються статтею 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Для визначення розміру втраченого заробітку (доходу) беруться доходи потерпілого у розмірі до вирахування податку.

До втраченого заробітку (доходу) не включаються одноразові виплати, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога, допомога по вагітності та пологах тощо. Одноразовими вважаються виплати, які надаються підприємством окремим працівникам у зв'язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання (п. 3.31 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 р. N 5).

Якщо потерпілий на момент завдання йому шкоди не працював, його середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється, за його бажанням, виходячи з його заробітку до звільнення (знову-таки за три або дванадцять останніх календарних місяців до звільнення) або виходячи із звичайного розміру заробітної плати працівника його кваліфікації у цій місцевості. Середня заробітна плата штатних працівників за видами діяльності та середня заробітна плата за регіонами є статистичними показниками та щомісячно публікуються Держкомстатом. Правило, встановлене третім абзацом частини 3 коментованої статті, слід відрізняти від положення ч. 2 ст. 1195 ЦК. В коментованій статті йдеться мова про осіб, які в принципі є працездатними, мають професію, працювали, але в конкретний момент завдання шкоди з якихось причин не працювали. Ч. 2 ст. 1195 розповсюджується на випадки, коли особа взагалі ніколи не працювала, оскільки є непрацездатною або ще не має професії тощо.

Працездатність - це здатність людини до активної діяльності, що характеризується можливістю виконання роботи і функціональним станом організму в процесі роботи ("фізіологічною ціною" роботи) (ГОСТ 12.4.061-88) (Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Міністерства праці України від 01.09.92 р. N 41). Професійна працездатність - це здатність людини якісно виконувати роботу, що передбачена конкретною професією, яка дозволяє реалізувати трудову зайнятість у певній сфері виробництва у відповідності до вимог змісту і обсягу виробничого навантаження, установленого режиму роботи та умов виробничого середовища (Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 7 квітня 2004 р. N 183). Встановлення групи інвалідності потерпілих, причини і часу її виникнення провадиться в усіх випадках медико-соціальними експертними комісіями - МСЕК. Ступінь втрати професійної працездатності (у процентах), потребу в додаткових видах допомоги визначають: МСЕК - якщо шкода була заподіяна у зв'язку з виконанням працівником трудових обов'язків (в тому числі на шляху до роботи і з роботи); судово-медична експертиза - в решті випадків (п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"). Ступінь втрати працездатності визначається на підставі Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. N 83.

Розмір втраченого доходу, що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Так, наприклад, якщо розмір заробітної плати особи за останні три місяці перед завданням шкоди становив 2000, 2300 та 2500 грн., а внаслідок завдання їй шкоди має місце втрата професійної працездатності на 30 %, то розмір втраченого доходу обчислюється таким чином:

 (2000 + 2300 + 2500) : 3 х 30 % = 680 грн. щомісячно.

Частиною четвертою коментованої статті встановлено правило, відповідно до якого якщо до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробіток потерпілого збільшився в результаті зміни ним місця роботи або переведення на вищеоплачувану роботу, підвищення йому заробітної плати тощо, то при розрахунку середньомісячного заробітку (доходу) треба виходити тільки із розміру такого збільшеного заробітку, незалежно від того, що підвищений заробіток потерпілий отримував менш ніж три місяці або взагалі не встиг отримати. Так, наприклад, якщо потерпілий отримував заробітну плату 2000, 2300 та 2500 грн., але за три дні до моменту завдання шкоди йому підвищили заробітну плату до 3500 грн., розмір втраченого доходу обчислюється тільки виходячи із розміру доходу в 3500 грн.