Мы ВКонтакте

Стаття 1217. Види спадкування

1. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Коментар:

1. Дана стаття закріплює існування двох видів спадкування: за заповітом або за законом. Спадкування за законом має місце лише у разі, коли воно не змінено заповітом спадкодавця (ст. 1223 ЦК України). Основні норми, що регулюють умови і порядок спадкування за заповітом, вміщені у главі 85 ЦК України, а спадкування за законом - у главі 86 ЦК України.

Новий ЦК України кардинально змінив підхід до волевиявлення заповідача і принципово на інших засадах окреслив його місце у спадкових відносинах. Зокрема, це відбилося і на структурному розташуванні норм книги "Спадкове право". На відміну від ЦК УРСР, в ЦК України норми про спадкування за заповітом передують нормам про спадкування за законом. Це дозволяє стверджувати, що незважаючи на те, що на практиці спадкування за законом зустрічається значно частіше, сам інститут спадкування за законом відіграє певним чином субсидіарну роль по відношенню до спадкування за заповітом, адже норми першого застосовуються лише тоді, коли громадянин не визначив посмертну юридичну долю свого майна шляхом складання заповідального розпорядження.

2. Термінологія, що вживається у ст. 1217 для позначення видів спадкування - "спадкування за заповітом" і "спадкування за законом" - не означає намагання законодавця протиставити їх один одному: друге як цілком "законне", а перше як таке, що здійснюється нібито всупереч закону. І спадкування за заповітом, і спадкування за законом закріплюються та реалізуються в порядку, визначеному законом - ЦК України. Однак якщо в першому випадку підставою виникнення права спадкування є формально виражена воля спадкодавця, а в другому - її презумпція, виражена у нормах закону (про особливості підстав виникнення спадкових правовідносин див. коментар до ст. 1220 ЦК України).

3. За ЦК України цілком можливим є успадкування однієї частини спадщини на підставі заповіту, а іншої - на підставі закону. Такі випадки трапляються у разі охоплення заповітом лише частини спадкового майна або визнання заповіту частково недійсним. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом (ч. 5 ст. 1275 ЦК України). На наш погляд, цілком можлива і зворотна ситуація, коли спадкоємець, який має право на спадкування одночасно за обома підставами, відмовляється від спадкування за законом, проте зберігає право на прийняття спадщини за заповітом.

Спадкування лише за однією підставою - за законом, звичайно настає, якщо спадкодавець не скористався правом на складання заповіту або заповіт був визнаний повністю недійсним. Крім того, спадкування за законом має місце також у випадках, якщо спадкоємець, призначений в тексті заповіту, відмовився від прийняття своєї частки спадщини без зазначення особи, на користь якої здійснена відмова (ст. 1273 ЦК України) за відсутності інших спадкоємців за заповітом, бажаючих цю спадщину прийняти (ч. 1 ст. 1275 ЦК України), або помер до відкриття спадщини за умови нездійснення заповідачем підпризначення (субституції) іншого спадкоємця за заповітом (ст. 1244 ЦК України).

ЦК, регламентуючи у ч. 1, 2 ст. 1275 наслідки відмови від прийняття спадщини спадкоємцем, не дає водночас відповіді на питання про юридичну долю настання інших підстав "відпадіння" спадкоємця за заповітом або за законом зі складу спадкових відносин (наприклад, спадкоємець не заявив формальної відмови від прийняття спадщини, а не вчинив жодних дій, спрямованих на її прийняття і разом з тим не має права вважатися таким, що прийняв спадщину автоматично на підставі ч. 3, 4 ст. 1268 ЦК (фактичне неприйняття спадщини) або був усунений від права на спадкування за правилами ст. 1224 ЦК).

В наведених випадках при "відпадінні" спадкоємця за заповітом слід керуватися нормою ч. 2 ст. 1223 ЦК, за змістом якої у разі неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом право на спадкування їхньої частки одержують спадкоємців за законом. За аналогією на користь висновку про перехід права на спадкування до спадкоємців за заповітом можна використати також положення ст. 1245 ЦК про те, що частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. "Відпадіння" за складу спадкових відносин спадкоємця за заповітом за юридичними наслідками має прирівнюватись до неохоплення заповітом даної частки у спадщини, яка припадала на такого спадкоємця.

При "відпадінні" спадкоємця за законом права на спадкування належної йому частки переходить до інших спадкоємців за законом за правилами черговості.

4. При позбавленні заповідачем права на спадкування усіх потенційних спадкоємців, зазначених у ст. ст. 1261 - 1265 ЦК України, і не призначенні при цьому жодного спадкоємця, за відсутності осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині (ч. 1 ст. 1241 ЦК України), спадщина визнається відумерлою і переходить у комунальну власність територіальних громад за правилами ст. 1277 ЦК України.