Мы ВКонтакте

Стаття 1237. Право заповідача на заповідальний відказ

1. Заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ.

2. Відказоодержувачами можуть бути особи, які входять, а також ті, які не входять до числа спадкоємців за законом.

Коментар:

1. Поряд з розпорядженнями, метою яких є розподілення майна між спадкоємцями, заповідач має право покласти на них певні обов'язки щодо третіх осіб. Найбільш поширеним з таких вказівок заповідача є заповідальний відказ.

Сутність та особливість заповідального відказу, або легату, полягає в тому, що з усієї сукупності відносин по спадкуванню конкретній особі або особам передається окреме речове або зобов'язальне право (у виключних випадках - їхня сукупність, але ніколи - всі права), зміст якого є чітко визначеним: передання майна у власність, надання права користування майном, сплата грошової суми тощо. Виконання відказу покладається на спадкоємця за заповітом згідно з волею спадкодавця. При цьому заповідальний відказ не матиме місця у разі, коли відказоодержувач помре до відкриття спадщини (ст. 1239 ЦК). У такому разі право, що складало зміст відказу, приєднується до спадщини та переходить до спадкоємців на загальних підставах.

2. Відказоодержувач є сингулярним правонаступником не спадкоємця, а спадкодавця, причому таке наступництво відбувається в два етапи: перший пов'язаний з переходом спадщини від спадкодавця до спадкоємця, другий опосередковується виконанням за її рахунок окремого зобов'язання на користь відказоодержувача.

Відказоодержувачем може бути будь-який суб'єкт цивільних правовідносин, в тому числі і той, який водночас є спадкоємцем. Незважаючи на те, що ч. 2 ст. 1237 ЦК зазначає, що як відказоодержувачі можуть виступати особи, які входять до числа спадкоємців за законом, можливе призначення відказоодержувачем особи, яка водночас є спадкоємцем за заповітом. Водночас слід мати на увазі, що якщо спадкоємцем за заповітом призначена одна особа або інші вказані у заповіті спадкоємці не приймуть спадщину, відмовляться від прийняття спадщини або будуть усунені від права на спадкування, зобов'язання щодо виконання відказу припиниться внаслідок поєднання в одній особі боржника і кредитора (ст. 606 ЦК).

Якщо відказоодержувач водночас є спадкоємцем, майно, що складає предмет легату, перейде до нього понад спадкову частку, незалежно від того, чи прийняв він спадщину. На відкази не поширюються норми, які визначають час та місце відкриття спадщини, порядок та строки прийняття спадщини, оформлення спадкових прав, відповідальність за вимоги кредиторів спадкодавця тощо. Водночас відказоодержувач підпорядковується дії деяких правил спадкового законодавства. Зокрема, він може бути усунений від права на відказ на тих же засадах, що і спадкоємці (ч. 6 ст. 1224 ЦК); вартість відказу зараховується до спадкової частки, якщо одержувач відказу водночас має право на спадкування за обов'язковою часткою (ч. 2 ст. 1241 ЦК).