Мы ВКонтакте

Стаття 1242. Заповіт з умовою

1. Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).

Умова, визначена у заповіті, має існувати на час відкриття спадщини.

2. Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства.

3. Особа, призначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що вона не знала про неї, або якщо настання умови від неї не залежало.

Коментар:

1. Інститут умовних заповітів є новелою ЦК України. Такі заповіти переважно притаманні англо-американській системі права, а їх запровадження вітчизняним законодавством викликано доцільністю розширення обсягу заповідальної свободи.

Сутність заповіту з умовою полягає в тому, що спадкодавець в тексті заповіту має право визначити умову, настання якої (в тому числі і шляхом виконання її спадкоємцем) є підставою для виникнення у спадкоємця за заповітом права на спадкування.

Умова в заповіті може стосуватися як спадкування в цілому (наприклад, призначений єдиний спадкоємець, настання права спадкування якого обумовлено наявністю певної умови), так і торкатися тільки одного або кількох з призначених спадкоємців (наприклад, спадкоємцями за заповітом призначені три особи, проте тільки у однієї з них виникнення права на спадкування обумовлено настанням умови).

2. Положення абзацу другого частини першої коментованої статті про те, що "умова, визначена у заповіті, має існувати на час відкриття спадщини" слід розуміти таким чином: умова, зазначена в заповіті, зберігає свою силу і продовжує обумовлювати виникнення права на спадкування, якщо тільки на день смерті спадкодавця вона не виконана, не досягнута, не втратила своє значення. Іншими словами, на час відкриття спадщини має зберігатися теоретична можливість настання даної умови. В протилежному випадку умова в заповіті втрачає своє значення і спадщина відкривається на користь спадкоємця за заповітом без умови. Наприклад, спадкодавець у заповіті обумовив виникнення права на спадкування необхідністю спадкоємця здобути освіту у навчальному закладі N. На час відкриття спадщини з'ясувалося, що особа, призначена спадкоємцем, вже закінчила своє навчання у даному закладі, отримавши диплом, або навчальний заклад N припинив своє існування. І в першому, і в другому випадку умова вже не існує на час відкриття спадщини і тому в залежність від її настання не можуть ставитись правові наслідки.

3. Нікчемність умови, тобто абсолютна її недійсність з моменту вчинення заповіту, має місце тоді, коли умова суперечить закону (наприклад, зазначення про необхідність вчинення спадкоємцем протиправних дій) або моральним засадам суспільства (наприклад, зобов'язання спадкоємця взяти шлюб з чітко визначеною особою). 

Приблизний відкритий перелік умов, які можуть міститися у заповіті, закріплений в абзаці першому ч. 1 ст. 1242 ЦК - наявність інших спадкоємців, проживання в певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо. Перша з них не пов'язана з поведінкою спадкоємця, три інших - пов'язані. У ч. 3 ст. 1242 ЦК наголошується, що спадкоємець не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що настання умови від нього не залежало. Отже, навіть у випадку, коли спадкоємець спрямовує усі зусилля на виконання умови, але не може досягти бажаних результатів, право на спадкування у нього не виникає.

Деякі автори стверджують про те, що такі умови, як проживання спадкоємця в певному місці, народження дитини тощо, обмежують цивільну правоздатність спадкоємця, а тому мають визнаватися недійсними (нікчемними). Вважаємо, що це не так. Спадкоємця ніхто не вправі і не може примусити проживати там, де вказав заповідач, народжувати дитину, рівно як і виконувати інші умови. В залежність від настання (виконання) умови ставиться виникнення права на спадкування, тобто суб'єктивного права спадкувати після смерті певної особи, а не теоретична можливість виступати спадкоємцем взагалі. Остання можливість як елемент цивільної правоздатності особи у спадкоємця зберігається навіть у випадку невиконання умови, оскільки така особа не позбавляється права спадкувати після смерті інших спадкодавців.