Мы ВКонтакте

Стаття 1246. Встановлення сервітуту у заповіті

1. Спадкодавець має право встановити у заповіті сервітут щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб.

Коментар:

1. Одним з розпоряджень заповідача може бути встановлення у заповіті сервітуту, тобто надання третій особі, зазначеній або не зазначеній у заповіті, права користування майном, яке перейшло до спадкоємців (ст. 401 ЦК). Сервітут може стосуватися земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна.

Оскільки сервітут передбачає покладення на спадкоємців обтяжень на користь третіх осіб, він має зовнішню схожість із заповідальним відказом (див. коментарі до ст. ст. 1237, 1238 ЦК). Проте разом з тим встановлення у заповіті сервітуту має низку істотних відмінностей від заповідальних відказів, а саме:

1) відказоодержувачем є завжди чітко визначений суб'єкт, в той час як при встановленні сервітуту сервітуарій має визначатися тільки в особистих сервітутах (ч. 2 ст. 401 ЦК);

2) предметом відказу є ширше коло обов'язків спадкоємців щодо третьої особи, ніж при сервітуті, зокрема, за рахунок можливості покладення на них обов'язку щодо передачі майна у власність відказоодержувача;

3) порушені права відказоодержувача захищаються за допомогою зобов'язально-правових способів захисту, в той час як права сервітуарія - за допомогою речових способів, оскільки за ст. 396 ЦК особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист свого права тими ж способами, що і власник.