Мы ВКонтакте

Стаття 1248. Посвідчення заповіту нотаріусом

1. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

2. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Коментар:

1. Заповіт може бути написаний власноручно заповідачем або за допомогою технічних засобів. Крім того, законом допускається запис тексту заповіту нотаріусом зі слів заповідача. В останньому випадку заповіт має бути прочитаний заповідачем вголос і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом (абзац третій пункту 157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Незалежно від способу складання тексту заповіту, заповіт повинен бути посвідчений нотаріально. Текст заповіту має бути викладений на спеціальному бланку відповідно до вимог абзацу четвертого пункту 5 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Нотаріальні дії щодо посвідчення заповіту без використання спеціального бланка є нечинними (абзац сьомий пункту 5 Інструкції).

Якщо заповіт був записаний нотаріусом під диктовку спадкодавця і останній через фізичні вади не може особисто прочитати заповіт, його посвідчення має відбуватися за участю не менш як двох свідків (абзац третій ч. 2 ст. 1248, ч. 2 ст. 1253 ЦК України).

2. При посвідченні заповіту нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, які суперечать чинному законодавству. Заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини (наприклад, не допускається складання і посвідчення заповіту, в якому визначено: "такому-то спадкоємцеві - перший поверх будівлі, іншому - другий поверх, оскільки це унеможливить безспірне оформлення спадкових прав). Нотаріус при посвідченні заповіту зобов'язаний роз'яснити заповідачу зміст ст. 1241 ЦК про право на обов'язкову частку у спадщині та зміст ст. 1307 ЦК щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору (абзац перший пункту 160, пункт 161 Інструкції).

На наш погляд, такою, що суперечить закону, слід визнати норму абзацу другого пункту 160 Інструкції про те, що майно може бути заповідане тільки у власність. До складу спадщини за змістом ст. ст. 1216, 1218 ЦК включаються права та обов'язки, суб'єктом яких був спадкодавець на день своєї смерті, в тому числі речові, зобов'язальні, права та обов'язки в сфері інтелектуальної власності. Оскільки до спадкоємців за заповітом переходить спадщина в такому ж обсязі, як і до спадкоємців за законом, не має підстав обмежувати розпорядження заповідача лише визначенням юридичної долі права власності. Тим більше чинне законодавство прямо встановлює можливість успадкування деяких обмежених речових прав (ч. 2 ст. 407 ЦК, ч. 2 ст. 413 ЦК).

3. Відомості про заповіти підлягають обов'язковій реєстрації в Спадковому реєстрі в порядку, установленому Положенням про Спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 17.10.2000 р. N 51/5. Відповідно до пункту 171 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при внесенні відомостей до Спадкового реєстру нотаріус обов'язково зазначає вид посвідченого заповіту (секретний, заповіт подружжя).