Мы ВКонтакте

Стаття 1271. Прийняття заповідального відказу

1. Якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини відказоодержувач не відмовився від заповідального відказу, вважається, що він його прийняв.

Коментар:

1. Термін "прийняття заповідального відказу", встановлений даною статтею, не означає поширення на регулювання цих відносин норм, які регулюють прийняття спадщини. Відказоодержувач - не спадкоємець, а тому на нього ці норми не розповсюджуються. Відповідно, на відкази автоматично, без прямої вказівки закону, не поширюються норми спадкового права. Так, якщо відказоодержувач одночасно виступає спадкоємцем іншої частини спадщини прийняття заповідального відказу не вважається прийняттям спадщини, рівно як і відмова від нього не прирівнюється до відмови від прийняття спадщини. Відказоодержувач, який відмовляється від легату, позбавлений права вказати особу, на користь якої зроблена відмова.

Проте право відказоодержувача нерозривно пов'язане з реалізацією прав універсальним наступником - спадкоємцем, а відтак відказоодержувач може реалізувати своє право вимог до спадкоємця лише з моменту прийняття ним спадщини, якщо законом не встановлений інший момент виникнення права на успадковане майно (ч. 2 ст. 1299 ЦК).

2. Закон встановлює презумпцію прийняття заповідального відказу (легату) відказоодержувачем (легатарієм), якщо він протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, не відмовився від прав, що становлять зміст відказу (про заповідальний відказ див. коментар до ст. ст. 1237, 1238, 1239).

3. Оскільки ЦК не передбачає форми, у якій має бути вчинена відмова відказоодержувача від заповідального відказу, це питання повинно вирішуватися на підставі інших правил про спадкування з урахуванням диспозитивних засад цивільного права. Відповідно, відказоодержувач має право відмовитися від відказу шляхом подання заяви до нотаріального контори, яка здійснює оформлення спадкової справи, повідомлення про це спадкоємця, частка у спадщині якого обтяжена відказом тощо. Форма відмови від заповідального відказу повинна відповідати загальним вимогам, що пред'являються ЦК до форми правочинів (ст. ст. 205 - 209).

4. Наслідком відмови відказоодержувача від легату буде включення майна, що складало зміст відказу, до складу спадщини і перехід його до спадкоємців за заповітом та (або) за законом (ст. 1223 ЦК).