Мы ВКонтакте

Стаття 1285. Управління спадщиною

1. Якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою.

2. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.

3. Особа, яка управляє спадщиною, має право на плату за виконання своїх повноважень.

Коментар:

1. Крім майна, яке вимагає охорони, у складі спадщини може бути майно, що потребує вчинення певних фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані (цінні папери, приватні підприємства, жилі будинки, квартири, худоба тощо). Вчинення невідкладних юридичних дій з приводу спадщини може потребуватися і в інших випадках, наприклад, якщо кредиторами спадкодавця було пред'явлено позов до того, як спадщина була прийнята спадкоємцями (ч. 2 ст. 61 Закону "Про нотаріат").

В подібних випадках нотаріус або орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини укладає договір на управління спадщиною з третьою особою. Як свідчить аналіз абзацу першого пункту 195 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України такий договір може бути укладений лише за наявності наступних умов: 1) відсутності спадкоємців або виконавця заповіту. За наявності хоча б одного спадкоємця або виконавця заповіту вони здійснюють управління самостійно або шляхом оформлення договірних відносин з управителем спадщиною; 2) подання заяви особою, що заінтересована у вжитті заходів щодо управління спадщиною; 3) пред'явлення свідоцтва про смерть спадкодавця.

ЦК та інші законодавчі акти не дають відповіді на питання про те, хто може бути управителем спадщини за договором, укладеним з нотаріусом. Тому при вирішенні даного питання слід враховувати загальні норми ЦК, що визначають вимоги до суб'єктів правочинів. Таким чином, управителем майна може виступати фізична особа з повною дієздатністю або юридична особа, якщо її цивільна дієздатність не обмежена законом, судом або її установчими документами.

Виходячи з норми ч. 1 ст. 1032 ЦК про те, що установником управління є власник майна, а нотаріус, виконавець або спадкоємець, який не прийняв спадщину, власниками спадщини не є, слід визнати, що до договору про управління спадщиною не застосовуються норми глави 70 ЦК про договір управління майном. Крім того, управління спадщиною включає в себе надзвичайно широке коло дій управителя, не обмежуючись управлінням майном, що включається до складу спадщини на праві власності. Його дії можуть бути спрямовані на управління корпоративними правами, правами інтелектуальної власності, вимоги та ін. Не відповідає суті договору про управління спадщиною ще кілька норм глави 70 ЦК (зокрема, ст. ст. 1033, 1034, 1036 та ін.).

2. Слід закцентувати увагу на законодавчому положенні про те, що обов'язковою умовою для укладення нотаріусом договору на управління спадщиною є відсутність спадкоємців або виконавця заповіту. Враховуючи відсутність законодавчого регулювання цього договору, а також відповідного повноваження нотаріуса у Законі "Про нотаріат" та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України на сьогодні інститут управління спадщиною на підставі договору, що укладається нотаріусом, не застосовується.

3. З метою виконання покладених на неї обов'язків щодо збереження цілісності спадкового майна, недопущення його псування, втрати ним господарського призначення або зменшення його вартості особа, яка здійснює управління, вправі здійснювати будь-які дії, що не суперечитимуть чинному законодавству.

4. Договір про управління спадщиною, що укладається нотаріусом, є правочином зі скасувальною обставиною, оскільки права та обов'язки, що передбачені ним, припиняються з моменту з'явлення спадкоємців (ч. 2 ст. 212 ЦК, абзац третій п. 195 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Така поява спадкоємців до прийняття ними спадщини має бути юридично підтверджена, зокрема, надходженням до нотаріуса за місцем відкриття спадщини заяви спадкоємців про вжиття заходів до охорони спадкового майна (абзац п'ятий п. 195 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Таким чином, заходи щодо управління спадщиною, за загальним правилом, тривають до прийняття спадщини спадкоємцями. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, укладений договір діє до ухвалення судом рішення про визнання спадщини відумерлою (абзац шостий п. 195 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Слід відзначити, що незважаючи на те, що за змістом договір про управління вимагається лише тоді, коли немає ні спадкоємців, ні виконавця заповіту, він припиняє свою дію лише з появою спадкоємців і не припиняється при появі виконавця заповіту.

5. Особа, яка здійснює управління спадковим майном, має право на винагороду. Розмір винагороди встановлюється, як правило, у процентному відношенні від вартості спадкового майна, зазначеної в акті опису спадщини. Не суперечитиме чинному законодавству й інший порядок розрахунків при досягненні між заінтересованими сторонами згоди з цього приводу (наприклад, у твердій сумі за увесь строк зберігання). Крім сплати винагороди, вказаним особам також відшкодовуються витрати по управлінню спадковим майном за вирахуванням доходів, фактично одержаних в період користування цим майном.

Заходи щодо управління спадковим майном може здійснювати один із спадкоємців до явки інших. У такому випадку, за змістом ст. 62 Закону "Про нотаріат" спадкоємець позбавляється права вимагати відшкодування витрат, понесених ним у зв'язку з охороною та управлінням цим майном, а також права вимагати сплати винагороди за рахунок спадщини.