Мы ВКонтакте

Стаття 1288. Призначення виконавця заповіту нотаріусом

1. Виконавець заповіту може бути призначений нотаріусом за місцем відкриття спадщини, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо виконавець заповіту відмовився від виконання заповіту чи був усунений від його виконання і якщо цього потребують інтереси спадкоємців.

Коментар:

1. Третьою підставою призначення виконавця заповіту є рішення нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Призначення виконавця заповіту за розпорядженням нотаріуса можливе, якщо виконавець не був призначений заповідачем, добровільно відмовився від своїх повноважень (ст. 1295 ЦК) або був усунений від виконання спадкоємцями (ст. 1287 ЦК).

Виконавець заповіту призначається нотаріусом за заявою спадкоємців або за власною ініціативою. При прийнятті рішення про призначення виконавця заповіту і обранні кандидатури виконавця, нотаріус керується інтересами спадкоємців, що заслуговують на увагу. Підставами для призначення виконавця заповіту може бути відсутність спадкоємців у місці відкриття спадщини, наявність серед спадкоємців малолітніх, неповнолітніх, недієздатних та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, необхідність застосування спеціальних знань і навичок при реалізації права та спадщину, складність виконання заповіту і т. п.

2. Основним документом, який засвідчує особу та повноваження виконавця заповіту, є свідоцтво виконавця заповіту, яке видається останньому незалежно від того, ким його було призначено. Свідоцтво оформляється згідно з правилами розділу 21 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (пункти 200 - 204).