Мы ВКонтакте

Стаття 1291. Право виконавця заповіту на плату за виконання своїх повноважень

1. Заповідач має право визначити у заповіті те майно (в натурі або у грошах), яке виконавець заповіту має право одержати зі складу спадщини як плату за виконання своїх повноважень.

2. Якщо розмір плати не визначений заповідачем, він може бути визначений за домовленістю виконавця заповіту та спадкоємців, а в разі спору - судом.

3. Виконавець заповіту має право вимагати від спадкоємців відшкодування тих витрат, які були ним зроблені для охорони спадщини, управління нею та виконання заповіту.

Коментар:

1. Виконавець заповіту, який належним чином виконав свої повноваження щодо реалізації волі заповідача, має право на винагороду. Така винагорода виплачується виконавцеві у натуральному або у грошовому вигляді в залежності від розпоряджень заповідача. Не суперечитиме змістові закону і така форма оплати послуг виконавця, як встановлення на його користь заповідального відказу, складеного під умовою таким чином, що його виконання спадкоємцями можливе лише після реалізації відказоодержувачем (виконавцем заповіту) покладених на нього заповідачем обов'язків.

Встановлення права виконавця заповіту на плату за виконання своїх повноважень - одна з новел підгалузі спадкового права. Згідно з ЦК УРСР винагороди за свою працю виконавець заповіту не отримував, але він міг вимагати від спадкоємців відшкодування понесених ним витрат по охороні спадковим майном і по управлінню ним (ч. 2 ст. 547).

2. У випадках, коли заповідач не передбачив у заповіті розмір платні виконавця, а також якщо її розмір не відповідає витратам виконавця, питання про визначення розміру винагороди вирішується за погодженням виконавця із спадкоємцями. У разі недосягнення між ними згоди спір розв'язується у судовому порядку.

Слід відзначити, що частина друга коментованої статті, на відміну від частини першої, прямо не вказує на те, що спадкоємці виплачують виконавцеві заповіту винагороду за рахунок спадкового майна. Іншими словами, дана норма не обмежує наперед розмір винагороди вартістю спадкової частки. При вирішенні цього питання слід виходити з аналогії закону, обгрунтовуючи необхідність віднесення обов'язку щодо сплати винагороди та відшкодування виконавцеві витрат, зазначених у частині третій даної статті, за рахунок спадщини, наприклад, нормою ч. 4 ст. 1283 ЦК, що обмежує відшкодування витрат, понесених на охорону спадщини, частками спадкоємців, заснованості дій виконавця на односторонньому правочині - заповіті, а також функціональним призначенням інституту виконавця заповіту - здійсненням дій щодо реалізації волі заповідача, на користь спадкоємців в межах і за рахунок спадкового майна. Крім того, обмеження розміру винагороди і витрат щодо виконання заповіту спадковим майном сприяє більш добросовісному, виваженому та ефективному здійсненню повноважень виконавцем.

Таким чином, спадкоємці сплачують винагороду і відшкодовують виконавцеві витрати в межах вартості спадкового майна пропорційно до розміру їхніх спадкових часток.

3. Оскільки виконавець у процесі здійснення обов'язків щодо виконання заповіту майже завжди змушений нести цілий ряд майнових витрат в інтересах спадкоємців за заповітом (зокрема, витрати на охорону спадкового майна та управління ним), крім права на одержання винагороди закон закріплює також право виконавця вимагати від спадкоємців відшкодування зазначених витрат.

Розмір витрат, понесених виконавцем у зв'язку з реалізацією покладених на нього повноважень, має бути обгрунтований, документально підтверджений і відображений у звіті виконавця (ч. 4 ст. 1292 ЦК).

4. В процесі здійснення розрахунків спадкоємців з виконавцем заповіту може виникнути питання про відшкодування неодержаних останнім доходів (упущеної вигоди) (ч. 2 ст. 22 ЦК). Оскільки ст. 1291 ЦК покладає на спадкоємців лише обов'язки відшкодувати фактичні витрати та сплатити винагороду, слід визнати відсутність у виконавця законних підстав для відшкодування неодержаних доходів, які могли б бути ним отримані, якби належні йому кошти або майно не були спрямовані на виконання заповіту.

5. Обов'язки, визначені у частинах 2 - 3 цієї статті, підлягають виконанню лише спадкоємцями. Тому виконавець позбавлений права вимагати сплати винагороди або відшкодування витрат від інших осіб, на користь яких могли здійснюватись певні дії у зв'язку з відкриттям спадщини - відказоодержувачів, кредиторів спадкодавця.