Мы ВКонтакте

Стаття 1298. Строк видачі свідоцтва про право на спадщину

1. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

2. Якщо заповіт складено на користь зачатої, але ще не народженої дитини, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини.

Положення абзацу першого цієї частини застосовується також щодо дитини, зачатої за життя спадкодавця, але народженої після його смерті, у разі спадкування за законом.

3. До закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення.

Коментар:

1. Спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право звернутися до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину протягом будь-якого часу після завершення строку для прийняття спадщини. Водночас свідоцтво може бути видане не раніше закінчення строку для прийняття спадщини, тобто шести місяців з часу її відкриття. На відміну від правила ч. 2 ст. 561 ЦК УРСР, згідно з яким нотаріус мав право видати свідоцтво і до закінчення шестимісячного строку, якщо він володів переконливим даними про те, що крім осіб, які звернулися за видачею свідоцтва, інших спадкоємців немає, новий кодекс позбавляє нотаріуса такого права.

Водночас свідоцтво не завжди може бути видане безпосередньо по закінченні шести місяців з часу відкриття спадщини. У випадках, передбачених частиною другою ст. 1270, ст. 1276 ЦК, свідоцтво про право на спадщину оформляється після спливу зазначених у цих статтях строків. Також слід мати на увазі, що свідоцтво на практиці може бути видане лише після встановлення нотаріусом наявності юридичних фактів, що є підставою для спадкування у даної особи, а також після подання документів, які встановлюють (підтверджують) наявність прав на майно у спадкодавця.

За змістом абзацу четвертого п. 210 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо заповідачем, спадкоємцями або нотаріусом був призначений виконавець заповіту в порядку ст. ст. 1286 - 1288 ЦК, видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом здійснюється після припинення нотаріусом його повноважень (ст. ст. 1294, 1295 ЦК).

2. Оскільки дитина, зачата за життя спадкодавця і народжена після його смерті, може бути призначена спадкоємцем у заповіті, а також входить до першої черги спадкоємців за законом (ст. 1261 ЦК), закон з метою охорони її спадкових прав не допускає оформлення свідоцтва про право на спадщину і поділ спадщини до народження дитини.

Якщо дитина, зачата за життя спадкодавця, народиться мертвою, належна їй частка у спадковому майні буде поділена між іншими спадкоємцями, які прийняли спадщину.

3. Частина третя коментованої статті встановлює виняток з правила про неможливість спадкоємців до завершення строку для прийняття спадщини розпоряджатися нею. Ця норма уповноважує спадкоємця одержати та розпорядитися частиною вкладу у кредитно-фінансовій установі за дозволом нотаріуса, якщо це викликано обставинами, що мають істотне значення. Такими обставинами, можуть, зокрема, бути необхідність негайного покриття витрат, пов'язаних із здійсненням поховання спадкодавця, охороною та управлінням спадщиною та ін.