Мы ВКонтакте

Стаття 10. Міжнародні договори

1. Чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.

2. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

 

Коментар:

 

1. Міжнародний договір - це угода двох або кількох держав, що встановлює, змінює або припиняє права та обов'язки учасників цих відносин. Чинні міжнародні договори, які регулюють цивільні відносини, є частиною національного цивільного законодавства України відповідно до встановленого законом порядку набрання чинності такими договорами.

 

Згода Верховної Ради на обов'язковість для України міжнародного договору надається шляхом його ратифікації (ст. 8 Закону "Про міжнародні договори України" від 29 червня 2004 р.).

 

Порядок набрання чинності міжнародних договорів встановлено ст. 20 Закону України "Про міжнародні договори України" від 22 грудня 1993 р. Цією нормою передбачено, що до числа міжнародних договорів, положення яких повинні застосовуватися в Україні, належать: договори, ратифіковані Верховною Радою України, договори, затвердження, прийняття або приєднання до яких здійснено на підставі рішень Верховної Ради України або Президента України; договори, які набрали чинності з моменту підписання їх Президентом України.

 

Такі договори підлягають опублікуванню в офіційних виданнях: "Відомості Верховної Ради України", "Голос України", "Зібрання чинних міжнародних договорів України".

 

Відповідно до Закону "Про міжнародні договори" від 29 червня 2004 р. частиною національного законодавства повинні визнаватись і раніше (в період існування Союзу РСР) укладені Українською РСР (Україною) та ратифіковані нею міжнародні договори. Відповідно до ст. 7 Закону "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 р. Україна є правонаступником прав та обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, якщо вони не суперечать Конституції України та інтересам України.

 

2. ЦК України закріплює правило про пріоритет норм міжнародних договорів, чинних в Україні, перед нормами інших актів національного законодавства. Це положення, закріплене ч. 2 ст. 10 ЦК, передбачає, що якщо норми міжнародного договору України містять інші правила, ніж ті, які встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України. Реалізація цієї норми ЦК має особливості залежно від часу набрання чинності відповідно міжнародного договору та акту національного цивільного законодавства. Якщо міжнародний договір укладено раніше, то акт цивільного законодавства не набирає чинності взагалі, не застосовується або повинен бути скасований. Якщо міжнародний договір набрав чинності раніше, ніж акт цивільного законодавства, останній втрачає чинність з моменту набрання чинності міжнародного договору.

 

3. Міжнародні договори можуть поширюватись лише на відносини з участю осіб, що є громадянами або юридичними особами відповідних різних договірних сторін.

 

При цьому міжнародні договори застосовуються до цивільних правовідносин безпосередньо, якщо лише із самого договору не випливає необхідність видання для його застосування внутрішньодержавного акту. Наприклад, Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р. (Віденська конвенція) підлягає безпосередньому застосуванню як джерела українського права згідно зі сферою її дії (тобто, до договорів міжнародної купівлі-продажу).

 

У зв'язку з цим слід розрізняти міжнародні договори, які містять норми прямої дії і норми, що породжують лише обов'язок держави щодо імплементації відповідних норм до національного законодавства. В останньому випадку положення таких міжнародних договорів застосовуються переважно перед актами національного законодавства в межах, визначених законами України.

 

Прикладом такого випадку є Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Паризька конвенція з охорони промислової власності 1883 р. Нормами останньої встановлено, що умови подання заявки та реєстрації торгівельних марок визначаються національним законодавством країни-учасниці (ч. 1 ст. 6). Згідно з цим застереженням Україна прийняла спеціальний Закон "Про торгівельні марки".

 

Правило про пріоритет норм міжнародного договору застосовується не до всіх міжнародних договорів України. Деякі міжнародні договори надають державам-учасницям право відступити від положень таких договорів. Якщо держава скористалася таким правом, чинними є відповідні положення національного законодавства. Зокрема, ст. 7 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів встановлює строки охорони авторських прав. Однак державам - учасницям Конвенції надається право встановлювати строки охорони прав, що перевищують ті, які передбачені цією Конвенцією.