Мы ВКонтакте

Стаття 46. Оголошення фізичної особи померлою

1. Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

2. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

3. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

4. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

 

Коментар:

 

1. Як і визнання особи безвісно відсутньою, оголошення особи померлою має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме. Рішення про оголошення фізичної особи померлою приймається судом.

 

2. Суд оголошує особу померлою за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців. Виняток встановлений у ч. 2 ст. 46 ЦК, де зазначено, що фізична особа, яка пропала безвісті у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням обставин справи суд може оголосити особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.

 

Для обрахування зазначених строків доцільно використовувати правила, викладені у ч. 2 ст. 43 ЦК (див. коментар).

 

3. Існують різні думки про вплив судового рішення про оголошення особи померлою на її правоздатність. Одні автори вважають, що при оголошенні особи померлою припиняється її правоздатність, аргументуючи це тим, що правові наслідки в цьому випадку є аналогічними смерті. Прихильники іншої позиції вважають правоздатність невіддільною від самої особи і тому лише сама презумпція смерті не може припинити правоздатності. Той факт, що особа, оголошена померлою, може з'явитись, внаслідок чого рішення суду про оголошення особи померлою скасовується, свідчить на користь другої позиції. Якщо особа, оголошена померлою, будучи в дійсності живою, вчинила правочини, вони вважаються дійсними, тобто цивільна правоздатність особи зберігається і після прийняття судом рішення.

 

"Виключні випадки з'явлення осіб, визнаних померлими, свідчать, що даний громадянин своєї правоздатності не втрачав, що до його з'явлення він помилково розглядався померлим. У цьому випадку було б дуже грубою помилкою вважати, що дана особа для визначеного кола осіб втрачала або втрачає свою правоздатність. Знаходячись в живих, такий громадянин ні для кого і ні в який період часу своєї правоздатності не втрачає" (Юрченко А. К. Безвестное отсутствие по советскому гражданскому праву. - Л.: Издательство Ленинградского университета, 1954. - С. 79.).

 

Оголошення особи померлою слід відрізняти від процедури встановлення в судовому порядку факту смерті. В останньому випадку заінтересовані особи звертаються до суду внаслідок того, що орган РАЦС відмовляє в реєстрації юридичного факту смерті, незважаючи на те, що існують докази настання смерті особи в певний час і за певних обставин. Оголошення ж особи померлою, як вже підкреслювалося, засновується не на факті смерті, а на його презумпції.

 

4. Справи про оголошення особи померлою розглядаються судом в порядку окремого провадження за правилами ст. ст. 246 - 250 ЦПК. Після набрання чинності рішення суду надсилається органу РАЦС для реєстрації смерті фізичної особи, а також нотаріусу або органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна (ч. 2 ст. 249 ЦПК).