1. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

2. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

3. Учасник товариства не має права голосу при вирішенні загальними зборами товариства питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством.

4. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.

Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

5. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Коментар:

1. Місце кожного окремого органу товариства в системі управління визначається його компетенцією. До компетенції загальних зборів учасників відносяться питання, які не можуть бути передані іншим органам (виключна компетенція) та питання, які можуть передаватись до компетенції інших органів. Виключним повноваженням загальних зборів є також можливість прийняття рішень і по питаннях, які вже були передані до компетенції виконавчого органу. Загальні збори учасників товариства є вищим органом товариства, який має право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства.

2. За загальним правилом рішення загальних зборів учасників товариства приймаються простою більшістю голосів від числа присутніх учасників.

Коментованою статтею, а саме частиною другою, передбачені виняткові випадки, коли рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів учасників, присутніх на зборах, якщо інше не встановлено законом.

Установчими документами товариства може бути встановлений інший порядок прийняття рішень загальними зборами учасників товариства за загальним правилом, а саме встановити норму, якою закріпити положення про прийняття всіх рішень товариства загальними зборами учасників більшість не менш як ѕ голосів учасників тощо. Але необхідно зазначити, що вказана норма не дає право учасникам занижувати поріг необхідної кількості голосів, а надає право лише його збільшувати.

3. Закріплена норма, відповідно до якої учасник товариства не має права голосу при вирішення питання стосовно вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством є важливим аргументом при вирішенні багатьох корпоративних конфліктів. Вчинення учасником правочинів із товариством безумовно повинно відповідати інтересам товариства та всім учасникам товариства, тому і вирішуватись таке питання повинно безпосередньо незацікавленими особами для уникнення можливих суперечностей у майбутньому.

Стосовно прийняття рішень у випадках виникнення спорів між учасником та товариством, то вказане положення є цілком беззаперечним та логічним, так як голосування учасника при вирішенні питання по відношенню до нього з боку товариства повинно відбуватись незалежно. В даному випадку можливо зазначити те, що законодавець лише повинен був конкретизувати поняття "спору" так як при такому широкому тлумаченні можливе зловживання з боку інших учасників.

4. Частиною 4 ст. 98 надається право учасникам товариства самостійно визначати порядок скликання загальних зборів в установчих документах товариства. Але для деяких видів товариств, порядок скликання загальних зборів законодавчо встановлений (акціонерні товариства, кооперативи), і в таких випадах учасники мають право конкретизувати закріплений порядок в установчих документах.

Встановлене правило стосовно вимоги учасників товариства, які володіють не менш як десятьма відсотками голосів, скликати загальні збори є імперативною нормою. У разі незадоволення такої вимоги, учасники товариства мають право самостійно скликати загальні збори. Відповідні положення є обов'язковими для всіх видів товариств та не можуть бути змінені в установчих документах.

5. Відповідно до положень частини 5 коментованої статті будь-яке рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" від 15 грудня 2006 року N 483-V було внесено зміни і доповнення до Господарського процесуального кодексу України, зокрема до частини другої статті 1 та статті 12 цього Кодексу, відповідно до яких справи, що виникають з корпоративних відносин, підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Справи, що виникають з корпоративних відносин, - це спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), в тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами), що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства. Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними актів органів управління господарського товариства, припинення незаконних дій (бездіяльності) його посадових чи службових осіб, визнання недійсними установчих документів товариства або угод про відчуження майна, корпоративних прав тощо. Виняток складають лише трудові спори за участю господарського товариства.

Справи, що виникають з корпоративних відносин, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.