Мы ВКонтакте

Стаття 129. Вибуття з повного товариства

1. Повне товариство може прийняти рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, у разі:

1) смерті учасника або оголошення його померлим - за відсутності спадкоємців;

2) ліквідації юридичної особи - учасника товариства, в тому числі у зв'язку з визнанням її банкрутом;

3) визнання учасника недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;

4) призначення за рішенням суду примусової реорганізації юридичної особи - учасника товариства, зокрема у зв'язку з її неплатоспроможністю;

5) звернення стягнення на частину майна повного товариства, що відповідає частці учасника у складеному капіталі товариства.

2. Рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, може бути оскаржене заінтересованими особами до суду.

3. У разі вибуття учасника з повного товариства з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, товариство може продовжити свою діяльність, якщо інше не встановлено засновницьким договором товариства чи домовленістю між учасниками, що залишаються.

 

Коментар:

 

Частина 1 коментованої статті містить вичерпний перелік підстав, за яких повне товариство може прийняти рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув з його складу. Такими підставами є:

 

1) смерть учасника або оголошення його померлим - за відсутності спадкоємців. Відповідно до ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини і переходить до останньої у власність. Якщо засновницьким договором не передбачено інше, то відповідно до ст. 130 ЦК України вказаному органу місцевого самоврядування виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна частці учасника, який вибув;

 

2) ліквідації юридичної особи - учасника товариства, в тому числі у зв'язку з визнанням її банкрутом.

 

В частині третій коментованої статті законодавець надає зацікавленим особам право оскаржити рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, до суду.

 

У разі вибуття учасника з повного товариства з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, товариство може продовжити свою діяльність, якщо інше не встановлене засновницьким договором товариства або домовленістю між учасниками, що залишаються.

 

Однак чинним законодавством України не встановлена мінімальна кількість учасників товариства, що дає підставу зробити висновок, що такий мінімум - дві особи (див. коментар до ст. 119). Тому в разі вибуття одного учасника зі складу такого товариства, це товариство має бути ліквідовано відповідно до ч. 1 ст. 132 цього Кодексу.